Аншлюс
А́ншлюс (від нім. Anschluss, Anschluß[1] — приєднання, об'єднання, анексія) — приєднання Австрійської республіки до нацистської Німеччини 11—13 березня 1938 року.
Передісторія
Політика щодо створення австро-німецького союзу провадилася керівництвом Німеччини протягом довгого часу.
7 жовтня 1879 року була підписана угода щодо того, «коли б одна з обох імперій, всупереч сподіванням і щирому бажанню обох високих договірних сторін, зазнала нападу з боку Російської імперії, обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу одна одній з усією сукупністю збройних сил своїх імперій і відповідно до цього не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою».
Однією із вимог створеного 1891 року Пангерманського союзу було об'єднання Австро-Угорщини з Німецькою імперією.
До об'єднання двох країн після Першої світової війни прагнули різні політичні сили по обох боках кордону, але держави-переможниці заборонили це в мирних трактатах, укладених з обома державами (Версальський і Сен-Жерменський).
4 жовтня 1922 року був прийнятий Женевський протокол, що забороняв аншлюс навіть у формі економічного союзу Австрії з Німеччиною.
1927 року в Німеччині вийшла друком збірка «Проблема аншлюсу», що містила карту під заголовком «Національні німецькі землі в минулому та в сучасності». На ній зображувалася німецька «серединна Європа», до якої входили Німеччина, Австрійська республіка, більша частина Чехословацької республіки, південна Польща, землі Познані, Данцигський коридор, італійський Тіроль, дві третини Швейцарії, уся територія Голландії, майже половина Бельгії, частина півдня Королівства Угорщина, заходу Королівства Румунія та Північної Італії. У підписі було зазначено: «Історія Німеччини являє собою боротьбу за вирішення питань, що нині неймовірно загострилися. Ці питання становлять проблему створення німецької держави у Центральній Європі та розрахунку німецького народу зі східними сусідами… Тільки твердість забезпечить внутрішню єдність Центральної Європи супроти тиску народів та держав Заходу та Сходу… Бо ж територія німецького заселення поширюється за межі кордонів Німеччини в усій області Центральної Європи.»
1931 року була спроба поєднати обидві держави митним союзом — невдала через спротив держав колишньої Антанти: 19 березня австрійський віце-канцлер Шобер та німецький міністр закордонних справ Курціус підписали угоду про єдиний митний закон, про узгоджені тарифи та про ліквідацію митного кордону між обома державами; Франція рішуче виступила проти митного союзу Австрії із Німеччиною, у чому її підтримала Англія. Внаслідок розгляду питання Лігою Націй та передачі його до Постійного міжнародного трибуналу, обидві країни повідомили про відмову від митного союзу за два дні до винесення рішення трибуналом 5 вересня 1931 року.
Реалізація ідеї аншлюсу націонал-соціалістами
До ідеї аншлюсу повернувся Адольф Гітлер, прийшовши до влади 1933 року.
У липні 1934 року австрійські та німецькі нацисти зробили невдалу спробу державного перевороту в Австрійській республіці, після чого в країні встановився авторитарний правий режим.
У лютому 1938 року Гітлер запросив австрійського канцлера Курта фон Шушніґа до Третього Рейху, де змусив його погодитися на допущення до влади австрійських нацистів. Невдовзі Шушніґ відрікся від цих домовленостей і анонсував плебісцит щодо аншлюсу, бо мав надію, що більшість австрійців не підтримає втрату незалежності. Проте 11 березня Гітлер направив австрійському канцлеру ультиматум, де вимагав, щоб той передав усю повноту влади австрійським нацистам, інакше німецька армія розпочне вторгнення. Термін ультиматуму спливав опівдні, але був подовжений на дві години. Не чекаючи на відповідь, Гітлер уже віддав наказ ввести війська до Австрійської республіки о першій годині дня[2]. Фактично стався державний переворот, і Шушніґа змусили скасувати плебісцит. Розуміючи, що ані Французька республіка, ані Велика Британія не налаштовані допомогти Австрійській республіці зберегти самостійність, канцлер пішов у відставку, наказавши австрійській армії не чинити опору можливому німецькому вторгненню.
Президент Австрійської республіки Вільгельм Міклас (Wilhelm Miklas) відмовився призначити лідера австрійських наці Артура Зейсс-Інкварта (Arthur Seyss-Inquart) канцлером. У цій ситуації за наказом Гітлера 12 березня німецькі війська ввійшли до Австрійської республіки — без опору з боку австрійців. Посаду канцлера зайняв Артур Зейсс-Інкварт.
Вже наступного дня Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрійську республіку було включено до Третього Рейху як «Східну марку» (Ostmark).
10 квітня під контролем нацистів відбувся референдум, під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрійської республіки до Третього Рейху.
Незважаючи на брутальне порушення Версальського та Сен-Жерменського договорів, Велика Британія та Французька республіка майже ніяк не відреагували на ліквідацію Австрійської республіки. Загалом міжнародна реакція на подію коливалася від нейтральної до позитивної, і лише (часто замовчується) Радянський Союз (у ноті до західних держав) та Мексика (у посланні до Ліги Націй) висловили протест проти очевидного акту анексії[3]. Внаслідок аншлюсу Третій Рейх здобув важливі австрійські компанії (напр. Steyr Daimler Puch AG) та озброєння загальною вартістю близько 500 млн рейхсмарок, а на базі колишньої австрійської армії (Österreichische Bundesheer) створили дві німецькі піхотні дивізії (44-ту та 45-ту), 4-ту легку дивізію та дві гірські дивізії (2-гу та 3-тю).
Оцінки
Наслідки та їх ліквідація
Вигнання нацистських окупантів з Австрії в 1945 р. призвело до відновлення її незалежності. Державний договір, підписаний у Відні 15 травня 1955 р., заборонив приєднання Австрійської республіки до Німеччини.
Див. також
Література
- І. С. Покровська. Аншлюс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Енциклопедія «Британніка»
- Історія дипломатії. Том другий. Дипломатія за нового часу (1872—1919 рр.) / Під ред. акад. В. П. Потьомкіна. Укладачі проф. Хвостов В. М. і проф. Мінц І. І. — К.: Українське вид-во політич. літ-ри, 1948. — 408 с.
- Австрію прилучено до Німеччини // Діло (Львів), 15 березня 1938
- Розмах ІІІ-ої Німеччини // Діло (Львів), 20 березня 1938
- На шляху до порозуміння між Римом і Ватиканом // Діло (Львів), 30 березня 1938
- 99,08 проц. голосів за аншлюсом // Діло (Львів), 12 квітня 1938
- Ентузіязм // Діло (Львів), 16 квітня 1938
- Буздес А. Події в Німеччині і Австрії.— К.: Держполітвидав при РНК УРСР, 1938.— 24 с.
Примітки
- ↑ Відповідно до німецького правопису, чинного на час події.
- ↑ Hitler Triumphant: Early Diplomatic Triumphs. Процитовано 15 травня 2014.
- ↑ Vocelka, Karl (2000). Geschichte Österreichs : Kultur — Gesellschaft — Politik. Verlag Styria. с. 297.
| ||||||||||||||||||||||||||||||