Франк-Вальтер Штайнмаєр
Франк-Ва́льтер Штайнма́єр (нім. Frank-Walter Steinmeier; нар. 5 січня 1956, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) — німецький політик та державний діяч. 12-й Федеральний президент Німеччини (з 2017), колишній міністр закордонних справ (2005-2009, 2013-2017) та віце-канцлер Німеччини (2007-2009).
Обраний на посаду Федерального президента Німеччини 12 лютого 2017 як кандидат від правлячої коаліції (ХДС/ХСС-СДПН) після відмови Йоахима Гаука балотуватися на другий термін.[4]
Біографія
Штайнмаєр народився 5 січня 1956 у Детмольді (земля Північний Рейн-Вестфалія) в простій сім'ї (батько — столяр, мати — робітниця фабрики).
Після закінчення гімназії в 1974 був покликаний на військову службу в бундесвер. У 1976 поступив в Університет імені Юстуса Лібіха в Гіссені, де до 1982 року вивчав спочатку юридичні, а потім і політичні науки. З 1983 по 1986 проходив передзахисну юридичну практику у Франкфурті-на-Майні і Гіссені. У 1986 захистив докторську дисертацію на тему «Правове положення бездомних».
З 1986 по 1991 працював науковим співробітником на факультеті суспільного права і політології в Університеті Гіссена. У 1991 році був юрисконсультом з інформаційного права і політики відносно ЗМІ в державній канцелярії Нижньої Саксонії.
У 1993–1994 керував особистим бюро тодішнього прем'єр-міністра Нижньої Саксонії Герхарда Шредера. З цієї миті професійна кар'єра Штайнмаєра тісно переплелася з політичною кар'єрою Шредера, довіреною особою якого він був всі сім років правління коаліції СДПН-«Зелені».
У 1994–1996 очолив в державній канцелярії відділ політичних директив, міжвідомчої координації і планування. У 1996–1998 призначений статс-секретарем, главою державної канцелярії Нижньої Саксонії.
Після обрання Шредера канцлером Німеччини з листопада 1998 по липень 1999 Штайнмаєр був статс-секретарем федерального уряду, уповноваженим по координації діяльності спецслужб, а з липня 1999 до листопада 2005 також і керівником відомства федерального канцлера.
З листопада 2005 — міністр закордонних справ Німеччини в коаліційному уряді ХДС/ХСС-СДПН.
У листопаді 2007 затверджений віце-канцлером замість Франца Мюнтеферінга, що вийшов у відставку за сімейними обставинами. У жовтні 2007 до державних посад Штайнмаєра додався пост заступника голови СДПН, членом якої він є з 1975.
Франк-Вальтер Штайнмаєр був висунутий кандидатом на пост канцлера від СДПН на парламентських виборах 2009, але програв боротьбу лідерці ХДС Ангелі Меркель, після чого втратив посади в уряді. Після виборів до Бундестагу 2013 знову у рамках коаліції СДПН з правлячою ХДС/ХСС потрапив до уряду, де йому вдруге дістався портфель міністра закордонних справ.
В січні 2017, після того як федеральний президент Йоахім Гаук заявив, що за станом здоров'я не буде продовжувати термін свого президентства, Штайнмаєр залишив посаду міністра і заявив, що має намір балотуватися на місце федерального президента єдиним кандидатом від правлячої коаліції.
29 жовтня Соціально-демократична партія висунула Ф.-В.Штайнмаєра в президенти. Про це оголосив її очільник і З.Габріель. 14 листопада його кандидатуру підтримали Християнсько-демократичний союз та Християнсько-соціальний союз, які входять до урядової коаліції. Обраний 16-м Федеральним президентом ФРН 16-м скликанням Федеральних зборів. Із 1260 делегатів (1253 дійсних голоси) отримав 931 голос.
Приватне життя
Штайнмаєр одружений, має дочку.
Політична позиція
В червні 2016, під час російсько-української війни та загострення стосунків між країнами Заходу та Росією, розкритикував навчання НАТО поблизу кордону Росії, закликавши активніше вести діалог з Москвою, через що зазнав критики з боку партії Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель[5].
Примітки
- ↑ Dr. Frank-Walter Steinmeier, SPD — 1996.
- ↑ Mein Umfeld — Frank-Walter Steinmeier.
- ↑ STEINMEIER: MEIN GLAUBE DARF NICHT SELBST ZUM GEGENSTAND DER POLITIK WERDEN
- ↑ Штайнмаєр обраний новим президентом Німеччини на сайті Українська правда
- ↑ Партия Меркель возмущена высказыванием Штайнмайера о «бряцании оружием» НАТО у российских границ (рос.)
|
|
|
- Народились 5 січня
- Народились 1956
- Науковці Гіссенського університету
- Випускники Гіссенського університету
- Кавалери Великого золотого почесного знака на стрічці «За заслуги перед Австрійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста норвезького ордена Заслуг
- Великі офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН
- Кавалери ордена Слона
- Кавелери Великого хреста на ланцюгу ордену «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Почесні доктори Афінського університету
- Кавалери ордена Сокола
- Президенти Німеччини
- Віцеканцлери Німеччини
- Міністри закордонних справ Німеччини
- Уродженці Німеччини
- Німецькі дипломати
- Віце-канцлери Німеччини
- Члени Соціал-демократичної партії Німеччини