Версія від 22:36, 13 жовтня 2017, створена Шкурба Андрій Вікторович(обговорення | внесок)(оформлення згідно правил ВП - див. ВП:РЖ, категоризація, шаблон (зайвий шаблон Вікіпосилання видалив - є в картці))
Річард Мілгаус Ніксон у 1953–1961 був віце-президентом в адміністрації Дуайта Ейзенхауера, граючи помітну публічну роль і часто виступаючи від імені адміністрації. До того протягом 1947—1950 років був конгресменом, а у 1950—1952 — сенатором від Каліфорнії. На виборах 1960 перший раз балотувався від республіканців в президенти, проте програв Джону Кеннеді. У 1968 і 1972 обирався на президентську посаду (єдиний американський політик, вибраний на два терміни віце-президентом, а згодом на два терміни президентом). Під час його правління американські астронавти висадилися на Місяць. Зовнішньою політикою в цей період керував Генрі Кіссінджер. При Ніксоні встановилися особливі відносини США з КНР (ознаменовані сенсаційним особистим візитом президента до Китаю) і почалася політика розрядки міжнародної напруженості у відносинах з СРСР; Ніксон особисто відвідав Радянський Союз в травні 1972 (першим з президентів після Франкліна Рузвельта у 1945) і підписав з Брежнєвимдоговір ОСВ-1. Він був також першим президентом, що відвідав всі 50 штатів.
Ніксон — єдиний президент США, що достроково припинив свої повноваження та подав у відставку. Це трапилося після скандалу, відомого як «Вотергейтський скандал», і звинувачень, що загрожували йому імпічментом. Через корупцію, що пронизала всю адміністрацію, Ніксона зазвичай відносять до найодіозніших президентів (хоч і підкреслюючи суперечність фігури: зовнішньополітичні успіхи, жорсткий і загалом ефективний стиль управління). Під час сенатських перегонів у 1950 отримав прізвисько Шахрай Дік (Tricky Dicky).
М. Рижков. Ніксон Річард // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.501 ISBN 978-966-611-818-2