Рошкевич Ольга Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ольга Рошкевич (Озаркевич)
Ольга Рошкевич
Ім'я при народженніОльга Рошкевич
Народилася11 лютого 1857(1857-02-11)
село Угорники Станіславівського повіту, нині Івано-Франківська область
Померла30 травня 1935(1935-05-30) (78 років)
село Миклашів, Пустомитівський район, Львівської області
ПохованняМиклашів
Країна Австрійська імперія
 Долитавщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
Національністьукраїнка
Діяльністьперекладач, збирач фольклору
Брати, сестриРошкевич Михайлина Михайлівна
У шлюбі зОзаркевич Володимир Іванович

О́льга Миха́йлівна Рошке́вич у заміжжі Озаркевич (11 лютого 1857, Угорники Станіславського повіту — 30 травня 1935, Миклашів Пустомитівського району Львівської області) — перекладачка, збирачка фольклору. Колишня наречена, перше кохання Івана Франка, в молоді роки натхненниця його творчості.

Життєпис

Ольга Рошкевич народилася в священичій родині. Її батько, Михайло Рошкевич(1830-1886), після закінчення Львівського університету і духовної семінарії, висвятився 1856 року і став священиком в селі Угорники Станіславівського повіту. Там одружився з Марією Руденською. В подружжя рік за роком народилося троє дітей: найстарша Ольга 11 лютого 1857 року, Ярослав 1858 року, Михайлина 1859 року. Родина Рошкевичів 1867 року переїхала до Лолина (нині Долинського району Івано-Франківської області), де 1872 року в них народився син Богдан, що помер у ранньому віці. Брат Ольги Ярослав вчився в Дрогобицькій гімназії, і завдяки йому Ольга Рошкевич познайомилася з Іваном Франком, який приїздив до Лолина, щоб допомогти в науці Ярославові. Іван Франко закохався в Ольгу вже в перший приїзд до Лолина 1874 року. Їхнє перше взаємне кохання тривало 10 років. Свідком взаємин була сестра Ольги – Михайлина , яка про них написала спогади.

Освіта

Ольга Рошкевич отримала ґрунтовну домашню освіту. Впродовж шести років вона жила в селі Устя над Прутом в родині родича матері декана Проскурницького, де гувернантка із Женеви мадам Монсе навчала її німецької і французької мов, гри на фортепіано. Ольга була здібна до науки, бо пізніше вільно листувалася з Франком німецькою мовою, перекладала твори Еміля Золі з французької мови і добре володіла інструментом. Займалася самоосвітою. Була добре обізнана з тогочасними творами світової літератури. Ольга Рошкевич успішно пройшла школу винятково обдарованого Іванa Франкa. Тривале безпосереднє спілкування з поетом мало величезний вплив на формування її світогляду. Закоханий Франко щедро ділився з нею своїми поглядами, довіряв потаємні думки, дбав про освіту. Постійно привозив до Лолина багато літератури.

Стосунки з Іваном Франком

Зустріч Івана Франка з Ольгою Рошкевич в Лолині 1874 року стала для нього визначальною – поет закохався. З тих пір розпочалося їх листування, що тривало до 1898 року. Після двох років знайомства з Ольгою Франко офіційно попросив в о. Михайла Рошкевича руки його доньки. Батько відповів згодою. Однак до офіційних заручин не дійшло.

1877 року Івана Франка, студента філософського факультету Львівського університету арештували за участь у таємній соціалістичній організації. У Лолині, в сім'ї Рошкевичів зроблено обшук. Отець Михайло Рошкевич заборонив Ользі зустрічатися і листуватися з Франком. Проти волі батька Ольга Рошкевич продовжувала переписку з поетом і таємно зустрілася з ним. Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич з 1874 по 1880 рік є докладною автобіографією поета. Це не тільки душевна сповідь закоханого юнака, але і детальна розповідь про його життя того періоду.

Дружина Володимира Озаркевича

14 вересня 1879 Ольга Рошкевич взяла шлюб з випускником духовної семінарії Володимиром Озаркевичем, сином посла до віденського парламенту Івана Озаркевича, рідним братом письменниці Наталії Кобринської.

Ольга Рошкевич з чоловіком Володимиром Озаркевичем, 1879р.

Озаркевичі назавжди покинули Лолин і переїхали до Белелуї, родинного села Озаркевичів. Згодом о. Володимир Озаркевич міняв парафії, і родина проживала в селах: Новоселиця, Скопівці, Сілець, Нижньому Березові. В Сільці Озаркевичі затрималися на 20 років з 1887 по 1898 рік. Тут в них народився син, якого назвали Іваном на честь Івана Франка. Хлопчик помер у двохрічному віці. 1890 року побачила світ їх дочка Олена-Ольга. Постійно проживаючи в селі, Ольга багато сил і часу була змушена віддавати домашній господарці. Проте вона не втрачала інтересу до культурного життя в Галичині, цікавилася львівськими і віденськими виданнями, брала участь в роботі «Товариства руських жінок» в Станіславові,займалася перекладами з французької мови, прагнула жити у великому місті в інтелектуальному середовищі. Ольга Рошкевич переймалася долею Франка і навіть після одруженням з Озаркевичем вільно і часто листувалася з ним. Вони навіть зустрічались в Коломиї 1880, 1884 роках. Поступово листи колишніх закоханих стали виключно діловими. 1912 року в Нижньому Березові помер Володимир Озаркевич. Після смерті чоловіка Ольга Озаркевич разом зі сестрою Михайлиною жила в родині доньки, яка 1910 року вийшла заміж на священика Йосипа Іванця. 1932 року переїхала до Миклашева, села поблизу Львова, де відійшла у вічність 30 травня 1935 року.

Файл:Ольга Рошкевич.jpg
Ольга Рошкевич наприкінці життя, 1932р.

Газета «Діло» опубліковала некролог:

Дня 30 травня 1935 року померла у Миклашеві коло Львова в домі свого зятя о. Й. Іванця Ольга з Рошкевичів Озаркевичева, вдова по парохові Березова, о. Володимирі, в 78 років життя. Покійна належала до наших жінок піонерок, що започаткували організаційну працю між українським жіноцтвом. Молодою дівчиною цікавилася етнографією та літературою. У Лолині в домі свого батька, зібрала між іншим перші матеріяли до бойківських обрядів та зладила перші переклади з французького письменника Е. Золі. В часах своєї молодості була близькою співробітницею І. Франка та Н. Кобринської. Похорони відбудуться 1 червня в Міклашеві.

.


Поховали її на сільському цвинтарі.

Творчість

До творчого доробку Ольги Рошкевич (Озаркевич) належать: зібрані весільні пісні й обряди в селі Лолин, опрацьовані Франком і опубліковані під назвою «Obrzędy і pieśni weselne ludu ruskiego we wsi Lolinie, pow. Stryjskiego» у «Zbiór wiadomości do antropologji krajowej», т. 10 (1886) і окремо; переклад повісті повість Еміля Золі «Довбня» (видано 1879 з передмовою Івана Франка), переклад твору Марії Софії Шварц «Сімнадцяті і двадцяти роковини», опублікованого в альманасі «Дністрянка» від псевдонімумом «Надежда» 1876 року.

Вплив Ольги Рошкевич на творчість Івана Франка

Глибокі почуття Івана Франка до Ольги Рошкевич надихнули його на написання циклу ліричних поезій «Картка любови», новели «На дні» (глава «Ганна») і окремих поезій.

Доля родини Рошкевичів

В 50-тих роках минулого сторіччя один за одним померли Ольжині найрідніші: дочка Олена, зять Йосип і внук Володимир ( 1946 рік), внучка Оксана ( 1943 рік) і поховані в Миклашеві поруч могили Ольги. На спільному пам’ятникові викарбовані їхні імена. В живих залишалась внучка Ольги - Марія Іванець- Дем’янчук, яка емігрувала до Канади. В 2004 вона приїжджала в Україну. Відвідала Миклашів, побувала в плебанії, де пройшли її дитячі роки, на цвинтарі коло могил предків. В меморіальному музею Івана Франка у Львові[1] зробила запис в книзі для почесних гостей. Передала для музею обрус з монограмами Ольги Рошкевич, за яким в Лолині обідав Іван Франко, і світлини Ярослава Рошкевича та матері Ольги, Михайлини і Ярослава їмості Марії Рошкевич. Маючи 84 роки, 2006 року Марія Іванець-Дем’янчук померла у Торонто.

В Лолині ніхто із родини Рошкевичів не залишився жити. Після смерті о. Михайла їмость Марія змушена була покинути плебанію і переїхала на проживання до Ольги в село Сілець. Михайлина на запрошення Наталії Кобринської замешкала в родині Озаркевичів в Болехові. Вийшла заміж за священика Йосипа Іванця, двоюрідного брата зятя Ольги. Михайлина пережила всіх своїх рідних. Померла в Словаччині 1956 року у віці 98 років. Ярослав ставши юристом, працював комісаром поліції. Помер і похований в Бродах. Садиба Рошкевичів в Лолині не збереглася. Після побудови нової резиденції стару будівлю використовували для господарських потреб. В 1944 році як і всі хати села, її спалили мадяри. На місці садиби Рошкевичів збудовано Народний дім.

В Селі Сілець до цих пір збереглася давня дерев’яна церква Різдва Христового, яку 1889 року освятив о. Володимир Озаркевич і правив в ній 20 років. Зараз храм у напівзруйнованому стані. Поруч новозбудований храм, до якого перенесуть відреставрований іконостас із старої церкви. Плебанія, яку будували Озаркевичі, не існує. На її місці збудована нова.

Вшанування пам’яті Ольги Рошкевич-Озеркевич

В Миклашеві донині зберігся будинок плебанії, в якому мешкала Ольга Рошкевич. На ньому встановлена меморіальна дошка, на якій вказано, що вона проживала в цьому будинку останні роки свого життя. В місцевій школі діє кабінет франкознавства, на стендах якого виставлені її рідкісні фотографії і документи.

В Лолині поблизу Народного дому встановлено вирізьблені з дерева в повний зріст постаті юнака і дівчини в пам’ять про закоханих Івана Франка і Ольгу Рошкевич. Через дорогу - гарне погруддя Івана Франка. На горі на давньому цвинтарі завдяки старанням Союзу Українок з Болехова відновлено пам’ятник о. Михайлові Рошкевичу.

В Народному домі на громадських засадах діє музей Івана Франка[2], який очолює Любомира Підберезька. Музей має цікаву експозицію і є центром зустрічі шанувальників творчості поета. Мешканці села увіковічили пам’ять про Івана Франка і Ольгу Рошкевич: на гербі села поруч церкви є зображення двох сердець, пера і каламаря. А Лолин назвали селом Франкового кохання.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка - Заклади культури Львова - Заклади культури - Варто побачити - Lviv.Travel - офіційний туристичний сайт міста Львова.
  2. ↑ Долинський район Музей Івана Франка в селі Лолин.

Література

  • Листи Івана Франка до Ольги Рошкевич. Іван Франко. Зібрання творів у 50 томах. Київ: Наукова думка, 1986. Т.48.
  • Лук’янович Д. Листи Ольги Рошкевич до Івана Франка. Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник шостий. Львів: Видавництво Львівського університету, 1958.
  • Лук’янович Д. Франко і Беркут. Київ, 1956. 180 с.
  • Рошкевич (Іванець) М. Спогади про Івана Франка. Київ. 1971. С.80-98.
  • Бонь В. Спогади Рошкевич (Іванець) М. про Івана Франка, (записані Денисом Лук’яновичем). Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. 2013. Вип. 13 С. 320-327.
  • Горак Р. Тричі мені являлася любов. Київ. 1983. 151 с.
  • Горак Р. Плебанія в Лолині. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. 2008. Вип. 8. С. 67-97.
  • Гачка I. Тут витав у мріях молодий Франко. З історії Лолина. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2006. С.161-234.
  • Ранні мандрівки Бойківщиною у творчості Івана Франка. Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. 2007. Вип.. 8. С. 66-98.
  • Денисюк І. Іван Франко і Ольга Рошкевич після розлуки. Літературознавчі і фольклористичні праці . Т.2. Львів, 2005. С.441-460.
  • Арсенич П. Родина Озаркевичів. Снятин: Прут Принт, 1998 46 с.
  • Драбчук І. Священик з характером. Галичина. 2013. 12 вересня.
  • Костенко Т. Ольга Рошкевич та Іван Франко: мелодії серця. Львів: ПАІС, 2017.162 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рошкевич_Ольга_Михайлівна&oldid=21497250