Великий Агайманський під
Великий Агайманський під – депресія рельєфу, а саме зниження поверхні рівнини у лівобережній частині р. Дніпро на Причорноморській низовині біля села Агаймани. Знаходиться на відстані 25 км. на північний схід від смт Асканія-Нова Херсонської області. Під витягнутий з півночі на південь на 16 км.; шириною до 11 км.; глибиною до 20 м. Дно поду має висоту 27–30 м. над рівнем моря. Площа близько 120 квадратних км. (один з найбільших на півдні України). Схили терасовані, дно вирівняне, з тріщинами усихання, вкрите розрідженою трав’янистою рослинністю. Утворився на місці давнього долинного зниження внаслідок просідання лесових порід. На дні поду трапляються торфові прошарки. Під час танення снігу та в дощові роки заповнюється водою, влітку пересихає. Використовується як пасовище.
У Великий Агайманській під впадає річка Великі Сірогози (Балка Великі Сірогози). Останнім часом Балка Великі Сірогози обміліла та зневоднена, тому вода з цього джерела майже не доходить до поду.[1]
Територія
- Великий Агайманський під (Зелений під, Гайман-Долина) - замкнуте зниження поверхні рівнини з високими, крутими схилами. У вологий зимово-весняний період його дно затоплюється водою. Розмір 12000 га, глибина 10-20 м. Один з найбільших подів на території Херсонської області. Ця форма рельєфу знаходиться на південь від села Агаймани Іванівського району. Своїми розмірами Агайманський під в п’ять разів перевищує сусідній Чапельський під.
- Агайманський під, як і Чапельський, належить до безстічно-подових територій Херсонської області. Під час весняного танення снігу під наповнюється водою, а в засушливий період вода або повністю висихає або залишається у нижній частині піду.
- У Великий Агайманській під впадає річка Балка Великі Сірогози. В останні десятиліття, через низьку кількість опадів та невеликий технічний скид води з каналу, що живить цю водойму, русло балки дещо обміліло та спостерігається погіршення екологічного стану балки через відсутність води у руслі. Тому вода до поду не доходить.
- Характерним для цієї території є жарке посушливе літо та м’яка нестійка зима. Середня температура липня +23…+25°С, січня -3…-4°С. Середньорічна кількість опадів 300-420 мм.
- В межах піду у 1979 році створено природоохоронну територію - біосферний заповідник «Агайманське урочище» площею 25 га: низинна балка з штучною водоймою, болотно-луговою рослинністю. Цінні водооборотні угіддя - місце гніздування диких качок, чорногузів, куликів, мартинів.[2]
Легенди та припущення
- Поди відігравали велику роль у господарському житті кочівників. Періодично в них накопичувалися дощові та талі води, утворюючи тимчасові великі мілководдя, що залучало безліч різноманітних тварин та пернатої дичини. Видання «Записки Одеського товариства історії та старожитностей» (1894 р.) повідомляють про те, що до включення Кримського ханства до складу Російської імперії на Агайманському поді кочував зі своїм аулом вождь Єдичкульської орди ногайців Каплан-Мурза. Ногайці випасали тут табуни своїх коней аж до 60-х років XIX століття. Тут на таврійських степах кочувало багато степових народів, що залишили після себе численні кургани, пам'ятники культури та кам'яні статуї.
- Назва Агайманского поду, або Гайман-долини, можна пояснити від турецького слова з "гайман" - "кочовий пастух".[3]
Джерела
- ↑ Шмалєй С. В. Великий Агайманський під. Енциклопедія Сучасної України (укр.) .
- ↑ Природно-заповідні об’єкти місцевого значення. Нова екологія (укр.) .
- ↑ Словник іноземних слів російської мови. Акалемік. (рос.) .