Собор Ставангера

Ставангерський Собор
Ставангерський Собор
	Собор Ставангера
	58°58′11″ пн. ш. 5°43′59″ сх. д. / 58.969787° пн. ш. 5.733162° сх. д.Координати: 58°58′11″ пн. ш. 5°43′59″ сх. д. / 58.969787° пн. ш. 5.733162° сх. д.
Тип споруди	пам'ятка культури і лютеранський соборd
Розташування	Норвегія, Ставангер
Початок будівництва	12 століття
Будівельна система	цегла
Стиль	готика
Належність	лютеранська церква
Єпархія	Diocese of Stavangerd
Стан	heritage site in Norwayd
Присвячення	Swithund
Вебсайт	stavangerdomkirke.no
	Собор Ставангера (Норвегія)
	Собор Ставангера у Вікісховищі

Собор Ставангера (норвезькою пишиться як Stavanger domkirke ) - найдавніший собор Норвегії, що відноситься нині до євангелістсько-лютеранської Церкви Норвегії, що входить в парафію єпископа Ставангера. Собор, присвячений святому Свитину і святій Трійці, розташований в центрі міста Ставангер.

Собор був заснований близько 1100 року Сігурдом Хрестоносцем. Першим єпископом став Рейнальд з англійської Вінчестера. Причина, по якій рибальське село з невеликою церквою було обрано для спорудження кафедрального собору, достемено не відома. Однак про те, що на цьому місці існувала давніша церква, свідчать поховання, що датуються за допомогою радіовуглецевого аналізу VIII-X століттями. У 1125 році поселення навколо собору було визнано містом, цей рік вважається роком заснування Ставангеру. Свитин, святий покровитель собору, був одним з перших єпископів Вінчестера; він же є покровителем знаменитого Вінчестерського собору. Мощі святого Свитина являються однією з реліквій норвезького собору.

Ставангерскій собор являє собою тринефофу романську базиліку в суворому англо-норманском стилі. Підтвердженням цього є масивні колони, циркульні аркади між нефами, вузькі вікна, що не пропускають багато світла. Спочатку собор мав квадратву дзвіницю, прибудовану до його західного фасаду.

У 1272 році відбулась пожежа в якій згорів практично весь Ставангер. Винятком не став і собор, який також сильно постраждав, втративши західну вежу, від якої зберігся лише фундамент. Храм був відновлений єпископом Арне, при цьому до романського собору були додані і деякі готичні риси. Найхарактернішою готичною деталлю собору є його східний фасад. Протягом 400 років собор був резиденцією католицького єпископа, а ще 150 років після реформації - став резиденцією єпископа лютеранського. У 1682 році єпископат переїхав в Крістіансанн, що помітно позначилося на подальшому розаитку Ставангера. Лише в 1925 році, після поділу єпархій, собор знову став кафедральним.

У 1746 році до собору добудували дві невисокі готичні вежі, що обрамляють східний фасад і напрочуд вдало вписуються в сформований архітектурний ансамбль. В іншому ж собор (більш, ніж інші церкви Норвегії, а, можливо, і всієї Північної Європи) до сьогоднішнього часу зберіг оригінальні риси архітектури XIII століття.^[1].

Протягом декількох віків сусідньою з півночі до собору була Церкова Пресвятої Діви Марії, побудована, під час відновлення собору після пожежі 1272 року і яка встигла побквати ратушою, і тюрьмою, і пожежною частиною. Вона була знищена в кінці XIX століття. На захід від собору знаходиться ставок, до XIX століття тут було кладовище, на південь від собору розтащовується дворище резиденції єпископа, яке зараз є соборною школою, випускниками якою, були лауреат Нобелівської премії миру 1921 року Крістіан Ланге та письменик Александр Хілланд.

Під час реконструкції1860-х років зовнішній вигляд і інтер'єри собору защнали значних змін. В середині XX століття були зроблені зуусилля по тому щоб надати буддіалі історичних рис. Останьою великою реставрацією були праці 1999 року.

Адреса собору: Domkirkeplassen, 4001 Stavanger. Собор відкритий для відвідування із 11 до 16 годин, окрім понеділку і п'ятниці.