Гаральд III Суворий

Гаральд III Суворий
норв. Harald III Hardråde
Народився	1015[…] Рінгеріке, Uplandsd, Королівство Норвегія (872-1397)
Помер	25 вересня 1066 або 1066 Stamford Bridged, Йоркшир, Королівство Англія
Поховання	Тронгейм і Helgeseter Prioryd
Країна	Королівство Норвегія (872-1397)
Діяльність	мандрівник-дослідник, правитель, військовослужбовець
Знання мов	норвезька
Заклад	Варязька гвардія
Учасник	Битва при Стемфорд Брідж, Battle of Oliventod, Battle of Montemaggiored, Битва при Острово, Battle of Nisåd, Battle of Stiklestadd і Битва при Фулфорді
Посада	Король Норвегії
Конфесія	християнство
Рід	Hardrada dynastyd
Батько	Сіґурд Сір
Мати	Аста Ґудбрандсдаттер
Брати, сестри	Олаф ІІ Гаральдссон і Halfdan Sigurdssond
У шлюбі з	Tora Torbergsdatterd і Єлизавета Ярославна
Діти	Інгігерд Норвезька, Марія Гаральдсдоттір, Магнус II і Олаф III
Медіафайли у Вікісховищі

Загибель Гаральда III

Гаральд III Суворий, або Гаральд Сміливий (норв. Harald Harðráði, Harald Hardråde) (1015 — 25 вересня 1066) — норвезький король (1046–1066). Загинув у бою при спробі завоювати англійський трон.

Раннє життя

Народжений у 1015 році, Гаральд був наймолодшим з трьох напівкровних братів короля Олафа II Святого. Коли Гаральду було 15, король Олаф був убитий, відстоюючи свій трон від претензій Канута Великого в 1030 у Битві при Стиклестад. Гаральд брав участь у битві і був поранений, після чого покинув Норвегію. Сформував військовий загін з тих, хто, як і він, був вимушений покинути країну в результаті смерті Олафа II. У 1031 Гаральд із загоном досяг Русі, де поступив на службу до Ярослава Мудрого. Як прийнято вважати, він брав участь у кампанії Ярослава проти поляків і був співкерівником війська. Під час своїх перших відвідин Києва норвежець закохався в дочку Ярослава Мудрого Єлизавету Ярославну. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. В цих мандрах він склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гарольдом»:

...
Past Sicily's wide plains we flew,
A dauntless, never-wearied crew;
Our viking steed rushed through the sea,
As viking-like fast, fast sailed we.
Never, I think, along this shore
Did Norsemen ever sail before;
Yet to the Rus' queen, I fear,
My gold-adorned, I am not dear.

Ця ж пісня в перекладі Івана Франка:

Край Сицилії далекої

Наш кораблик пролітав,

В пишних строях ми на покладі

Поставали, як і слід.

Живо біг носатий човен наш,

Гордий, що героїв ніс...

Гей, в кого не мужня душа,

Не посмів би плавать там.

А проте дівчина з Руської країни,

Що в короні сяє, мене не приймає...

Там на юзі жінка ні дівча

Не затаїть, а признаєть,

Що ми вранці в южне місто те

Впали, наче звір в снасть.

Там-то брязк ішов від наших зброй!

Там-то кров лилася з тіл!

На свідоцтво своїх діл.

А проте дівчина з Руської країни,

Що в короні сяє, мене не приймає.

У Візантії

Через декілька років Гаральд з своїм загоном прибув до Константинополя і поступив на службу Візантійській Імперії, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Загін Гаральда увійшов до елітного найманого підрозділу, відомого як Варязька гвардія. Достатньо швидко Гаральд показав себе в бою і завоював пошану гвардійців. Став командиром всього загону і використовував цю свою силу для проведення своїх власних місій. Його війська досягли багатьох перемог у Північній Африці, Сирії і на Сицилії.

Повернення до Норвегії

Використовуючи засоби, накопичені на службі Візантійській Імперії, Гаральд з військом повернувся до Норвегії 1045 року і відразу став великою загрозою королеві Магнусові I, сину Олафа II і племіннику Гаральда. Магнус запропонував розділити владу, і вони стали співправителями Норвегії. Проте, вже через рік Магнус помер, як вважається, через падіння з коня, і Гаральд став єдиним королем Норвегії. У тому ж 1045 році Єлизавета Ярославна була віддана заміж за конунга Гаральда Сміливого.

Гаральд Суворий 1048 р. заснував нову столицю Норвегії – місто Осло, де й оселився зі своєю коханою дружиною. У цьому шлюбі народилося дві дочки – Марія та Інгігерда (майбутня королева Данії, дружина короля Олафа І Свейнссона).

Вторгнення до Англії та загибель у бою

Гаральд прибув до Англії з претензією на англійський трон, яка ґрунтувалася на мирній угоді між Магнусом і Хардекнудом (1038/1039) про те, що, якщо хто-небудь з них помре без спадкоємця, то інший успадкує і Англію, і Норвегію. Гаральд висадився в Північній Англії з силою приблизного 15 000 воїнів на 300 кораблях і 20 вересня розгромив перші зустрінуті ним англійські війська короля Гарольда Годвінсона в битві біля Фулфорда, у двох милях на південь від Йорка. Але через 5 днів (25 вересня 1066) його армія була повністю розгромлена в битві біля Стамфордського моста. У цій битві загинув і сам Гаральд через смертельне поранення стрілою. Тільки 25 з прибулих до Англії 300 кораблів було використано для доставки тих, що вижили, назад у Норвегію.

Література

• А.Г. Плахонін. Харальд Суворий // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 345. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• ^{[неавторитетне джерело]}Іван Корсак. Імена твої, Україно. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. — С. 16-20,
• Saga of Harald Hardrade: Part I, Heimskringla, (англ.)
• Saga of Harald Hardrade: Part II, Heimskringla. (англ.)

Посилання

• Harald III Sigurdsson (KING OF NORWAY) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)