Мангараї
| Мангараї | |
|---|---|
 Сім'я мангараї (архівне фото) | |
| Самоназва | індонез. Suku Manggarai |
| Кількість | 900 тис. [1] |
| Ареал |  Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до | нгада, наге, енде, ліо |
| Мова | мангарайська, індонезійська |
| Релігія | християнство, іслам, традиційні вірування |
Мангара́ї або мангарайці (власна назва ата мангараї, що означає «люди з Мангараї», індонез. Suku Manggarai) — народ в Індонезії, на заході острова Флорес (область Мангарай).
Живуть на північному заході провінції Східна Південно-Східна Нуса, в округах Західний Мангараї (індонез. Kabupaten Manggarai Barat), Мангараї (індонез. Kabupaten Manggarai) та Східний Мангараї (індонез. Kabupaten Manggarai Timur).
У межах провінції Східна Південно-Східна Нуса мангараї в 2010 році налічували 727 404 особи (15,57 % населення провінції)[2]. Офіційна статистика Індонезії зараховує атоні до числа народів Східної Південно-Східної Нуси. Разом 2010 року їх чисельність в межах провінції становила 3 793 242 особи, а по всій Індонезії — 4 184 923 особи[2].
Говорять мангарайською мовою, яка належить до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов і розпадається на декілька діалектів. Поширена також індонезійська мова.
Більшість мангараїв на заході є мусульманами-сунітами, на сході — християнами (католики), в центральній гірській частині району населення дотримується традиційних вірувань.
Мангараї належать до корінного населення острова Флорес. У добу середньовіччя зазнали політичного й культурного впливу з боку біма із сусіднього острова Сумбава та макасарів з півдня острова Сулавесі. Ранні державні утворення мангараїв у XVII ст. опинилися під владою макасарського султанату Гова. В цей період на Флоресі поширюється іслам. 1727 року область Мангарай перейшла до султанату Біма[3] й перебувала в його складі до 1929 року[4]. У XX ст. під владою голландських колонізаторів почалася християнізація мангараїв.
Примітки
- ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Manggarai. A language of Indonesia, архів оригіналу: (англ.)
- ↑ а б Aris Ananta, Evi Nurvidya Arifin, M. Sairi Hasbullah, Nur Budi Handayani, Agus Pramono. Demography of Indonesia's Ethnicity. Institute of Southeast Asian Studies, 2015. ISBN 978-981-4519-87-8 (англ.)
- ↑ Michael Hitchcock (1996). Islam and identity in Eastern Indonesia. University of Hull Press. с. 33. ISBN 08-595-8646-4.
- ↑ Karel Steenbrink (2014). Catholics in Indonesia, 1808-1942: A Documented History. Volume 2: The Spectacular Growth of a Self Confident Minority, 1903-1942. Brill. с. 89. ISBN 90-042-5402-1.
Джерела
- А. А. Бернова. Манггараи. Народы и религии мира: Энциклопедия. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 320-321. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Manggarai. World Culture Encyclopedia (англ.)
- Manggarai. Encyclopædia Britannica (англ.)