Атомний криголам

Криголам «50 років Перемоги» класу «Арктика»

Атомний криголам — морське службово-допоміжне судно, криголам з ядерною силовою установкою. Були розроблені в СРСР для забезпечення судноплавства в холодних водах Арктики. Будувалися в СРСР, а потім Росії, для експлуатації на трасі Північного морського шляху — у водах, цілорічно вкритих кригою. Головна перевага атомних криголамів — велика потужність про необмеженій автономності, відсутність необхідності в регулярній дозаправці паливом, яка необхідна при плаванні в кризі, коли такої можливості немає або дозаправка значно ускладнена. Радянський Союз був єдиною країною, яка мала флот атомних криголамів. Після його розпаду атомний криголамний флот успадкувала Росія. Усі атомні криголами базуються в Мурманському морському порту. Втім у 2018 році про амбіції створення арктичного атомного криголамного флоту оголосив також Китай.

Історія і експлуатація

Усі існуючі досі полярні атомні криголами побудовані за одним принципом — корпус судна має зрізаний носовий край так, щоб судно могло насуватись на лід та ламати його своєю вагою. Взимку товщина льоду в Північному Льодовитому океані варіюється від 1,2 до 2 метрів, а в деяких місцях досягає 2,5 м. Атомні криголами здатні ходити у водах, покритих такою кригою, зі швидкістю 20 км/год (11 вузлів), а у вільних від льоду водах — до 45 км/год (до 25 вузлів). За функціональним призначенням полярні атомні криголами відносяться до класу арктичних криголамів «лідери», тобто найбільш потужні криголами, що очолюють льодову проводку. Втім, вони можуть використовуватись і в якості полярних буксирів.

На момент своєї закладки криголам «Ленін» був першим атомним надводним кораблем і першим атомним цивільним судном. Будівництво «Леніна» було закінчено в 1959 році. На криголамі двічі траплялися надзвичайні події з ядерними реакторами: перший раз у 1965 році, другий — у 1967 році. Друга НП призвела до серйозного пошкодження одного з трьох реакторів ОК-150 і їх заміні на два реактори ОК-900. У 1989 році «Ленін» був виведений з експлуатації і перетворений на корабель-музей. Зараз він знаходиться в порту Мурманська і доступний як музей.

Атомні криголами класу «Арктика» використовуються для супроводу вантажних та інших суден по Північним морським шляхом — через Баренцове, Печорське, Карське, Східно-Сибірське моря, море Лаптєвих і Берингову протоку. Основні порти на цьому шляху — Діксон, Тіксі і Певек.

Два атомних криголами, «Таймир» і «Вайгач», були побудовані спеціально для мілководдя і можуть використовуватися в гирлах річок. Вони супроводжують судна з металом з Норильська і лісовози та рудовози від Ігарки до Діксона. Ці атомні криголами також можуть бути використані в якості пожежних суден.

Атомні криголами часто використовуються в наукових цілях. У 1977 році криголам «Арктика» став першим надводним судном, яке дісталося Північного полюса. З 1989 року деякі атомні криголами використовуються для туристичних екскурсій, в основному — до Північного полюса.

Усі 10 існуючих у світі атомних криголамів (хоча один з них насправді є не криголамом, а ліхтеровозом з криголамним носом) були спроектовані в СРСР і Росії. На 2016 рік п'ять з них в строю. Майже всі ці кораблі були побудовані на Адміралтейських верфях і Балтійському заводі в Ленінграді. Два криголами — судна «річка-море» «Вайгач» і «Таймир» — були побудовані на верфі Wärtsilä у Фінляндії і потім переправлені в Ленінград для установки ядерних енергоблоків. Ліхтеровоз «Севморпуть» був побудований на керченському заводі «Затока».

Криголами класу Арктика — основа російського атомного криголамного флоту: 6 з 10 атомних криголамів відносяться до класу Арктика. Ці криголами будувалися протягом тридцяти років, тож між ними є деякі відмінності. Як правило, нові криголами швидші, потужніші і вимагають для експлуатації екіпажі меншої чисельності.

Останній атомохід модифікованого проекту «Арктика» — атомний криголам «50 років Перемоги» був закладений в 1989 році на Балтійському заводі в Ленінграді під назвою «Урал». Через фінансові проблеми криголам був спущений зі стапелів лише в 2006 році і добудовувався до весни 2007 року. Його загальна довжина (159 м) робить його найбільшим з ядерних криголамів.

У 1989—1990 роках у Фінляндії були побудовані два криголами «Таймир» і «Вайгач». На відміну від «Арктики» вони оснащені одним реактором і мають меншу осадку (це дозволяє заходити в гирла великих річок). Їх довжина — 151 м, ширина — 29 м.

Незамінність атомного флоту особливо виразно показала навігація 1983 року, коли в східному секторі Арктики в льодову пастку потрапили понад 50 суден, у тому числі новітні дизельні криголами «Єрмак», «Адмірал Макаров» і навіть атомохід «Ленін». Під загрозою опинилися не тільки судна, але і життєзабезпечення арктичних селищ, що чекали сезонного завезення. Атомохід «Арктика» в якості криголама-лідера зумів визволити караван суден з льодового полону.

З 1989 року атомні криголами використовуються для туристичних поїздок на Північний полюс. Вперше атомний криголам «Сибір» був використаний у цих цілях у 1989 році. У 1990 році здійснив свій перший екскурсійний тур атомний криголам «Росія». Поява круїзних рейсів у 1990 році була пов'язана з незатребуваністю криголамів і була єдиною можливістю зберегти атомний криголамний флот. З того часу щорічного проводилося не менше чотирьох турів. З 1991 року для цього використовувався атомний криголам «Радянський Союз». З 1993 року використовується атомний криголам «Ямал». На ньому є спеціальна секція для туристів. На побудованому в 2007 році криголамі «50 років Перемоги» також є така ж секція. З моменту спуску криголама на воду походи на Північний полюс відбуваються тільки на його борту.