Чудь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Чудь — назва племен, землі яких межували з територіями, які входили до складу Київської Русі з центром у Києві. Згадки про чудь зустрічаються в літописах. На думку різних дослідників чуддю називали угро-фінські племена, тюрко-монгольські або і ті, і інші.

Етимологія

Народна версія походження слова «чудь» полягає в тому, що мова чуді була незрозумілою, «чудною». Проте у ряді фінно-угорських мов схожим словом називають міфологічного персонажа (див. нижче)[1]. У спеціальних етимологічних роботах передбачається, що спочатку цим словом позначали східних германців, можливо, готів[2]. Ймовірне джерело — готське слово þiudа «народ», що має праіндоєвропейське походження[3]. Одного кореня з "чудь " прикметник «чужий»[4].

Історичні згадки

Залежно від контексту під «чуддю» давньоруські літописні джерела, очевидно, розуміють різні фінно-угорські народи: У «Повісті временних літ» (859 рік), літописець повідомляє, що «варяги з замору обклали даниною чудь, ільменських словен, мерю і кривичів, а хазари-полян, сіверян, в'ятичів»; тут проводиться різниця між мєрей і чуддю[5]. У XIX столітті істориком С. М. Соловйовим на IV археологічному з'їзді було висловлено припущення, що чуддю, про яку згадує «Повість временних літ» в оповіданні про покликання Рюрика, слід вважати водь-мешканців Водской пятіни Землі Новгородської, нащадки яких проживали в той час в Нарвському повіті, їх тоді в побуті називали чуддю[6].

У повідомленні за 882 рік, коли Олег «вирушив у похід і взяв з собою багато воїнів: варягів, ільменських словен, кривичів, весь, чудь і прийшов до Смоленська і взяв місто», поряд з чуддю згадується і весь. Хоча літописець не ототожнює весь з чуддю, вепси офіційно іменувалися в Російській імперії «чуддю» до самого 1917[7].

У 1030 році Ярослав Мудрий почав похід на чудь («і переміг їх, і поставив місто Юр'єв»). Як можна зрозуміти з географічного контексту, під «чуддю» тут маються на увазі ести. У більш пізніх повідомленнях літописів ести і сету завжди називаються чуддю, причому останні відомі з уточненням «чудь псковська». З літописних джерел відомо, що знатні представники чуді жили в Новгороді (Чудінцева вулиця) та Києві (двір Чудин, куди переселив «найкращих мужів» з кривичів, в'ятичів, новгородців і чуді в 982 році Володимир Святославич) .

Починаючи з XIII століття, крім естів, «чуддю» називають також і інші споріднені їм прибалтійсько-фінською народності, які жили в межах Новгородської республіки, — не тільки весь і водь, але також Іжори і корелу, а в Заволочье також чудь Заволоцька. Припускають, що останнє являє собою не просто ім'я предків народу комі, але збірна назва для кількох різних племен[8]. З XV століття в оборот увійшло глузливе позначення цих народів — фіни.

Сучасність

У удмуртів є родові найменування Чуд'я (Шудья), Чудна; частина комі називали так своїх ще нехрещених предків[9].

У 2002 році чудь внесена як самостійна національність під кодом № 351 в «Перелік національностей і мов РФ». Більшість з людей, що відносять себе до цієї національності, проживають в Пінезькомй районі Архангельської області, ймовірно — самоназва малих груп фіно-угорського населення Архангельської області, що з'явилося в ХХ столітті.

Від етноніму утворені назви численних населених пунктів, включаючи місто Чудово, а також ряд гідронімів, Чудське озеро і, можливо, річка Чуть.

Славяне и Чудь по нашим, Сарматы и Скифы по внєшнимъ писателям, были древніе обитатели въ Россіи. Единородство Славянъ с Сарматами, Чуди со Скифами для многих ясных доказательствъ неоспоримо. Народъ Славенской, усилясь, притєснилъ Чудь къ сторонамъ восточнымъ и сєвернымъ, и часть оныя присовокупилъ въ свое соединеніе. Потомъ Варяги жившіе по берегамъ балтійскаго моря, которые именовались Россы, Готы, Норманы, Свія, Ингряне, имєя со Славянами частыя войны, купечества, и путешествуя въ Грецію чрезъ здєшнія земли, на многихъ мєстахъ поселились

Етимологія

Народна версія походження слова «чудь» полягає в тому, що мова чуді була незрозумілою, «чудна». Проте у ряді фінно-угорських мов схожим словом називають міфологічного персонажа (див. нижче). У спеціальних етимологічних роботах передбачається, що спочатку цим словом позначали східних германців. Ймовірний джерело — готське слово þiudа «народ», що має праіндоєвропейське походження. Одного кореня з «чудь» прикметник «чужий»

Фольклор

Іноді «чуддю» називають міфологічний персонаж («чудь білоока»), близький за значенням до європейських ельфам і гномам (зустрічається у фольклорі, в тому числі і у комі і у саамів)[10]. Схожі легенди відомі в Сибіру у сибірських татар і мансі про сибирах, у алтайців — про бурут, у ненців — про сіхіртя.

Цікаві факти

У Вологодській області, в Ніколораменській сільраді є три села з назвами «Передні Чуді», «Середні Чуді», «Задні Чуді».

У Олександра Блока зустрічається згадка Чуді:

Чудь начудила, да Меря намерила/Гатей, дорог, да столбов верстовых.

Примітки

  1. ↑ Порівняйте норв. čutte, cuđđe, саам. шв. čute, čudе «переслідувач, розбійник, назва ворога, утискає лопарей», саам. кольськ. čutte, čut.
  2. ↑ Перейти до: 1 2 Див., напр., словник Фасмера.
  3. ↑ Перейти до: 1 2 Див., напр., словник Фасмера.
  4. ↑ Пор. лит. tautà, лтш. tàuta, дав.-пруськ. tauto, ірл. tūath «народ», оскске touto.
  5. ↑ Меря і чудь в літописах ніколи не ототожнювалися.
  6. ↑ Труды IV археологического съезда. Казань, 1884. Т. I.
  7. ↑ Пименов В. В. Вепсы: очерк этн. истории и генезиса культуры. М.; Л., 1965.
  8. ↑ Так, із «Слова о погибели Русской земли» відомі тоймічі, що жили у волості Тойма на північ від Устюга . «Повесть о стране Вятской» повідомляє, що новгородці на річці Чіпці, за якою вони спустилися до В'ятці, знайшли народ (народи?) чудь остяків.
  9. ↑ Напольских В. В. Географическая привязка и этноязыковая идентификация летописной Югры.
  10. ↑ Пименов В. В., «Вепсы: Очерк этнической истории и генезиса культуры.» М.; Л., 1965. 262 с. (рос.)

Джерела та література

Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чудь&oldid=24267982