Некромантія
Некромантія (від грец. νεκρός — мертвий і грец. μαντεία — гаданння) — вид магії, що вивчає методи й техніки впливу на світ померлих з метою отримання від духів інформації чи допомоги. В основі даної практики лежить переконання в тому, що мертві володіють особливою могутністю й можуть протегувати живим.
Історія
У Стародавній Греції некроманти в стані трансу викликали духів в святилищах Аїда та Персефони. Ці святилища будувалися звичайно в сакральних, близьких до підземного світу місцях: печерах, ущелинах, поблизу гарячих мінеральних джерел.
Починаючи з епохи Ренесансу некромантія з певних причин стала асоціюватися з чорною магією та демонологією в цілому, поступаючись місцем раннього, більш специфічному значенню. Окультист Еліфас Леві в своїй книзі «Dogma et Ritual» визначає некромантію як спосіб пожвавлення астральних тіл.
Пізніше некромантія стала окремим напрямом у магії.
Національний науковий фонд відносить можливість спілкування з духами померлих до однієї з найпоширеніших серед американців псевдонаукових помилок [1].
Знамениті некроманти
- Реальний (історичний) доктор Фауст був відомий як некромант і демонолог.
- Граф Каліостро називав себе некромантом, однак насправді під некромантією мав на увазі лише спіритизм.
- Одна з найвідоміших, некромантка Аніта Блейк описується у письменниці Лорел Гамільтон.
У популярній культурі
Некромантії присвячені:
- Стрічка Чорна смерть
- Єдна з найвідоміших композицій Sepultura («Necromancer») з альбому Morbid Visions
Див. також
Примітки
- ↑ National Science Board (2006). Chapter 7: Science and Technology: Public Attitudes and Understanding. Science and Engineering Indicators 2006. Національний науковий фонд. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 27 вересня 2011. (англ.)