Шамота Микола Захарович
Шамота Микола Захарович | |
---|---|
Народився | 4 (17) грудня 1916 Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія[1] |
Помер | 4 січня 1984 (67 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | ![]() |
Діяльність | журналіст, письменник, літературний критик, політик, літературознавець, політичний активіст, літературознавець |
Галузь | літературознавство[2], літературна критика[2] і політика[2] |
Alma mater | Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d] |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Знання мов | російська[2] і українська[2] |
Учасник | німецько-радянська війна |
Членство | НАН України і СП СРСР |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Премії | ![]() |
Мико́ла Заха́рович Шамота́ (4 (17) грудня 1916, Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія — 4 січня 1984, Київ) — український літературознавець і критик партійного напряму. Доктор філологічних наук, професор, дійсний член АН УРСР (1967). Член ЦК КПУ (у 1976–1981 роках). Депутат Верховної Ради СРСР 8–9-го скликань.
Життєпис
З 1937 року працював вчителем.
У 1939 році закінчив Ніжинський педагогічний інститут Чернігівської області.
З 1939 року служив у Червоній армії, учасник [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни (1941–1945). Член ВКП(б) з 1945 року. Вчителював.[3]
З 1945 року — завідувач партійного кабінету районного комітету КП(б)У. Почав видаватися в 1946 році.[4]
У 1948–1950 роках — головний редактор «Літературної газети» (тепер — «Літературна Україна») в місті Києві.
У 1953 році закінчив Вищу партійну школу, а потім Академію суспільних наук при ЦК КПРС.
У 1953–1955 роках — заступник завідувача відділу ЦК КПУ.
У 1955–1957 роках — заступник головного редактора «Літературної газети» в Києві.
З 1957 працював у Інституті літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР завідувачем відділу соцреалізму та заступником директора інституту.[3] У 1961–1978 роках — директор Інститут літератури імені Тараса Шевченка АН УРСР.[4] Член Президії, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства АН УРСР (1966–1971).
Спеціалізувався в ділянці теорії соціалістичного реалізму.
Нагороджений орденом Леніна, чотирма іншими орденами, а також медалями.
Лауреат Шевченківської премії (1978) за монографію «Гуманізм і соціалістичний реалізм».
Причетність до репресій
В рамках погрому української інтелігенції 1972 року, радянські репресивні органи підняли питання щодо праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» 1965 року. За офіційною інформацією, ЦК КПУ постановою від 7 лютого 1972 року доручив комісії в складі А. Д. Скаби (голова), В. Ю. Євдокименка, Ю. О. Збанацького, В. П. Козаченка, Л. П. Нагорної, П. О. Недбайла, В. А. Чирка, М. З. Шамоти та П. Й. Ящука розглянути листа Івана Дзюби, адресованого першому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту та голові Ради Міністрів УРСР Володимирові Щербицькому, та додану до листа працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
15 лютого 1972 р. комісія, «проаналізувавши згаданий лист та матеріал І. Дзюби, а також вивчивши матеріали зарубіжної антирадянської преси і радіо за період з 1966 по 1972 рік» комісія «прийшла до висновку, що підготовлений Дзюбою матеріал „Інтернаціоналізм чи русифікація?“ є від початку й до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР».[5] 1973 року, за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Київський обласний суд засудив Івана Дзюбу до 5 років ув'язнення і 5 років заслання.[6].
Василь Стус стверджував що рецензія цієї комісії була «з відверто поліційними, кровожерними заявами», а про самих рецензентів, яких він називав «внутрішніми рецензентами КДБ», заявляв що «їхня вина в проведенні масових репресій така сама, як і штатних кагебістів. Вони такі самі душогуби, як слідчі і судді.»[7]
Творчість
Літературознавча спадщина Шамоти є зразком ідеологічного догматизму, непримиренного до відхилень від партійної лінії.
У своїх статтях в літературній і партійній пресі Микола Шамота гостро виступав проти відхилень у літературі від партійної лінії (про «Собор» Олеся Гончара, самвидавну літературу тощо).
На замовлення ЦК КПУ, Шамота у співавторстві з академіком АН УРСР Борисом Бабієм та членом-кореспондентом АН УРСР Арнольдом Шевелєвим рецензували книгу «Україна наша радянська» першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста.[3]
Праці
Статті:
- «За конкретно-історичне відображення життя в літературі» (журнал «Комуніст України», 1973, № 5)
Книги:
- «Ідейність і майстерність» (Київ, 1953)
- «Про художність» (2 вид., Київ, 1957)
- «Випадок з практики» (1957)
- «Талант і народ» (Київ, 1958)
- «Література і життя народу» (Київ, 1963)
- «За велінням історії» (1965)
- «Про свободу творчості» (2 вид., Київ, 1973)
- «Гуманізм і соціалістичний реалізм» (1976)
- «Про гуманізм, про свободу. Проблеми літератури соціалістичного реалізму» (1978)
- «Запас надійності» (1983)
Російські переклади
- «О художественности» (2 изд., Москва, 1958)
- «Художник и народ» (Москва, 1960)
- «О свободе творчества» (Москва, 1966).
Примітки
- ↑ Шамота Николай Захарович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ а б в Шамота Микола Захарович — Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
- ↑ а б С. Д. Зубков. Шамота Николай Захарович // Большая советская энциклопедия. — 1969—1978.
- ↑ ЦЕНТРАЛЬНОМУ КОМІТЕТУ КП УКРАЇНИ ПРО ЛИСТ І. ДЗЮБИ ТА ПОДАНИЙ ДО НЬОГО МАТЕРІАЛ. НАДІСЛАНІ ДО ЦК КП УКРАЇНИ
- ↑ Сергій Грабовський. Хто ви, академіку Дзюбо // Український тиждень
- ↑ Василь Стус. Я обвинувачую // Сучасність. Січень 1976 — Ч. 1(181) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопад 2015. Процитовано 16 серпень 2015.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Шевченківські лауреати. 1962–2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 612–616.
- Ю. З. Данилюк, О. Г. Бажан, «Опозиція в Україні», НАН України, Київ, 2000. — 616 с.
- Народились 17 грудня
- Народились 1916
- Уродженці Полтави
- Померли 4 січня
- Померли 1984
- Померли в Києві
- Доктори філологічних наук
- Члени Національної академії наук України
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Лауреати Шевченківської премії 1978 року
- Українські літературознавці
- Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Дійсні члени НАН України
- Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання
- Учасники Другої світової війни
- Депутати Верховної Ради СРСР 9-го скликання
- Члени ЦК КП(б)У-КПУ
- Лауреати Шевченківської премії