Озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барілоче озеро.
Найбільше озеро Землі — Каспійське море.
Озеро Синевир. Карпати. Україна.
Солоне озеро. Крим.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Озеро (значення).

О́зеро — природна водойма повільного водообміну, розташована в заглибинах суходолу і не пов'язана протоками з морями чи океанами.

Загальна характеристика

Озе́ро — природне водоймище у заглибинах суші (котловинах), заповнене в межах озерної чаші (озерного ложа) різнорідними водними масами. Котловини за походженням поділяють на тектонічні, льодовикові, річкові (стариці), приморські (лагуни та лимани), провальні (карстові, термокарстові), вулканічні (в кратерах згаслих вулканів), завально-загатні (запрудні), штучні (водосховища, ставки). Залежно від умов утворення озерного ложа виділяють такі основні типи: дамбові (річкові, долинні та прибережні, а також штучні — водосховища), котловинні (моренні, карові, карстові, термокарстові, дефляційні, вулканічні та тектонічні), змішаного походження. За водним балансом поділяються на стічні, безстічні та зі змінним стоком. За хімічним складом води — на прісні та мінеральні (солонуваті та солоні). Мінеральні озера складають особливу групу. Загальна площа озер земної кулі становить близько 2,1 млн км² (бл. 1,4 % площі суші). Найбільше за площею озеро світу — Каспійське море, найглибше — Байкал. В Україні нараховується понад 7 тисяч озер площею кожне від 0,1 км² і більше. На території озер видобувають різноманітні корисні копалини — нафту, солі, руди тощо.

В озерах Землі міститься вчетверо більше води, ніж у річках, проте їхнє життя менш тривале. Якщо озеро не поповнюється водами, воно висихає, міліє або перетворюється на болото.

Типи озер

Озера поділяють за способом їх утворення, способом живлення, за термічним режимом, вмістом солей (хімічним складом) та наявністю в них життя.

Лише в найсолоніших озерах немає життя.

Більшість озер сформувалось внаслідок рухів земної кори чи вивержень вулканів. Деякі були залишені льодовиками, що відступили, а деякі утворились внаслідок відділення від моря.

Багато водойм створені людьми — їх називають водосховищами, оскільки вони містять резерв води для гідроелектростанцій та інших господарських потреб.

За типом утворення

Докладніше: Утворення озер
  • Дамбові: Утворені шляхом перегороження річної долини, яру, балки природною (обвал, льодовик, річкові наноси і т. д.) або штучною дамбою.
  • Річкові:
    • озеро, що утворилося в результаті ерозійної або акумулятивної діяльності річки — стариця;
    • тимчасове водоймище в плесі пересихаючої річки.
    • долинні.
  • Лиманні: водоймище з солоною або солонуватою водою, відокремлене від моря низькими наносними піщаними косами — лагуна, або утворене в результаті занесення гирлової частини естуарію наносами — лиман.
    • придельтові.
    • штучні озера.
  • Улоговинні: Утворені внаслідок відходу льодовиків. Потоки танучих льодовиків залишають на своєму шляху пісок і гравій. Відклади просідають, формуючи западину, в якій поступово збирається вода.
  • Загатні: утворені внаслідок гірських обвалів.
  • Моренні: розташовуються в районах розповсюдження морен, в областях стародавнього зледеніння і сучасних гірських льодовиків. Моренні озера можуть утворитися в результаті підпруження річок моренними відкладеннями.
  • Карові: утворюються в горах на дні кару. Зазвичай круглої форми. Чітко вираженого притоку та стоку вод зазвичай не існує.
  • Ка́рстові: виникають в результаті заповнення водою від'ємних форм карстового рельєфу (карстових ям, улоговин, печер і ін.). Звичайні в районах розповсюдження карсту.
  • Термока́рстові: виникають у результаті просідання ґрунту в областях розвитку багаторічної мерзлоти внаслідок танення підземних пластів або лінз льоду. Найпоширеніші в Якутії.
    • дефляційні.
    • вулканічні.
  • Тектонічні: Сформовані у тріщинах земної кори. До них належать: Байкал в Євразії, Алберт, Едвард, Танганьїка, Ньяса в Африці, Мертве море на території Ізраїлю.
  • Змішаного походження.

За способом живлення

За водним балансом озера діляться на:

За термічним режимом

За термічним режимом виділяють:

За хімічним складом

За хімічним складом виділяють:

  • Прісні озера:
    озеро, що має воду з кількістю розчинних мінеральних речовин менш 1 г/л. Більшість прісних озер стічні, в їхньому водному балансі переважає притік з водозборів і стік у річки.
  • Мінеральні озера:
    Мінеральне озеро — озеро, вода якого містить велику кількість мінеральних солей (звичайно понад 1 промілле).
    Мінеральні озера — характерний компонент аридних ландшафтів. Накопичення солей зазвичай відбувається шляхом занесення в безстічні улоговини розчинених мінеральних і біогенних елементів, солей і газів річками, підземними водами і атмосферними опадами та інтенсивного випаровування з водної поверхні озер.
    Поділяються на:
    • солонуваті озера: озеро, вода якого має помітний смак солі (мінералізація від 1 до 24,7 г/л, за іншою класифікацією від 1 до 35 проміле).
    • солоні озера (понад 35 проміле).

За хімічним складом виділяють три основні типи мінеральних озер:

  • карбонатові (содові). З них добувають соду.
  • сульфатні (гірко-солоні). Джерело гіркої солі (мірабіліту).
  • хлоридні (солоні). Джерело кухонної солі.

За наявністю життя

оліготрофні
бідні фітопланктоном і поживними речовинами для нього. Характеризуються великою прозорістю, кольором води від синього до зеленого, неоднорідністю розподілу температури по вертикалі, поступовим зниженням вмісту кисню до дна і рівномірним розподілом його протягом року.
евтрофні
озера з великим вмістом у воді поживних речовин, зазвичай неглибокі (10—15 м), добре прогріваються. Колір води від зеленого до бурого, вміст кисню різко знижується до дна, взимку інколи замерзає. Дно торф'янисте або покрите органічним мулом. Влітку спостерігається «цвітіння» води за рахунок сильно розвинутого фітопланктону. Мають сприятливі умови для розвитку рослинності та тваринного світу.
дистрофні (від гр. dys — порушення, втрата і trophé — їжа, живлення)
зазвичай неглибока водойма, бідна на кисень та поживні речовини для організмів. Вода слабомінералізована, відзначається підвищеною кислотністю, малою прозорістю, жовтим або бурим кольором унаслідок великої кількості в ній гумінових речовин. Часто майже відсутній фітопланктон та донні тварини на покритому торфом мулистому дні. Дистрофні озера розповсюджені в сильно заболочених районах.

Найбільші озера Землі

Великими озерами вважаються озера, що мають площу понад 10 000 км². Таких озер нараховують 22.

Найбільше озеро — Каспійське море (371 тис. км²), за ним за площею водного дзеркала слідують Верхнє озеро в Америці (82,4 тис. км².), Вікторія, Ньяса, Мічиган, Гурон і Аральське — кожне близько 60 тис. км²., Танганьїка, Байкал — по 35 тис. км²., Ладозьке (18 тис. км².).

Найглибше озеро — Байкал (1642 м). Максимальна глибина його була виявлена в 1983 році, нанесена на карту — в 1992 році.

Вивчення озер

Вивченням озер займається наука лімнологія.

Цікаво

Шведські та естонські вчені встановили, що число всіх озер планети близько 117 млн і вони покривають майже 4 % поверхні Землі (без озер Гренландії та Антарктиди). Загальна протяжність берегів всіх озер планети у 250 разів перевищує довжину екватора.[1]

Канадські вчені у 2016 р. виміряли протяжність берегової лінії всіх озер в світі і визначили рівень обсягу води в них. Всього було вивчено 1,4 млн озер на Землі. З'ясувалося, що в цих водоймах міститься в цілому 180 тис. кубічних км води. Якщо ж з'єднати берегові лінії озер разом, то її протяжність становить приблизно 7 млн км , що в 5 разів перевищує діаметр Сонця і приблизно дорівнює його обхвату в районі екватора.

За оцінкою фахівців, 85 % прісної води міститься в десятці найбільших озер в світі, і лише 15 % припадають на всі інші водойми.

Озеро Байкал містить близько 20 % запасів всієї прісної води планети.

«Головною країною озер» може вважатися Канада — тут знаходиться майже 900 000 дрібних і великих озер.[2]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Вчені підрахували кількість озер Землі
  2. ↑ Вчені вирахували загальний обсяг води всіх озер на планеті

Література

  • Шаталов Н.Н. Африканские озера Ниос и Монун — индикаторы уникального углекислотного глубинного дыхания Земли // Український журнал дистанційного зондування Землі 21 (2019) 4–22 PDF
  • Shatalov N.N. AFRICAN LAKES NIOS AND MONE — INDICATORS OF UNIQUE CARBON ELEMENTDEEP RESPIRATION OF THE EART // Український журнал дистанційного зондування Землі 21 (2019) 4–22 PDF]

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Озеро&oldid=25703301