Скибинці (Вінницький район)
| село Скибинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Погребищенський район |
| Рада | Борщагівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA05020210430073743 |
| Основні дані | |
| Населення | 310 |
| Площа | 0,216 км² |
| Густота населення | 1435,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22234 |
| Телефонний код | +380 4346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°31′24″ пн. ш. 29°30′09″ сх. д. / 49.52333° пн. ш. 29.50250° сх. д.Координати: 49°31′24″ пн. ш. 29°30′09″ сх. д. / 49.52333° пн. ш. 29.50250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
205 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22233, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Борщагівка, вул. Іскри і Кочубея, 39, тел. 2-81-44 |
| Карта | |
  Скибинці | |
 Скибинці | |
| Мапа | |
| |
Скиби́нці — село в Україні в Погребищенському районі Вінницької області. За станом на 2001 рок населення становило 310 осіб. Розташоване на берегах річки Оріховатки (ліва притока Росі) по руслу між селами Бабинці та Борщагівка в місцевості, де в неї впадає р. Бистрик.
Історія
Дата заснування невідома. За деякими літературними даними[1] на 1741 рік село Скибинці разом з селами Борщагівка, Кур'янці та Мармуліївка належало князю М. Вишневецькому. До 1793 року входило до складу Речі Посполитої. З 1847 року с. Скибинці (на той час Сквирський повіт Київської губернії) разом з селами Мусіївка, Бистріївка, Крилівка, Кур'янці, Мармуліївка, Капустинці, Княжі, Чепіжинці та містечком Борщагівка входить до помістя в Сквирському повіті поміщиці, графині Ганни Мнішек з управлінням в с. Верхівня. За станом на 1864 рік в с. Скибинцях (з назвою Польові Скибинці на відміну від Лісових, нині с. Скибинці Тетіївського району Київської області) проживало 760 чоловік.
Дерев'яна Дмитрівська церква 6-го класу в с. Скибинці була побудована 1748 року, через 100 років капітально перебудована. Була знищена за радянської влади. На її місці в центрі села встановлено кам'яний хрест.
Під час Другої світової війни село було окуповане німецько-фашистськими військами 30 липня 1941 року.[2] Звільнене радянськими віійськами 31 грудня 1943 року.
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 310 осіб,[3] із них 99,68 % зазначили рідною мову українську, 0,32 % — російську.[4]
| Рік | 1989[5] | 2001[3] |
|---|---|---|
| Кількість осіб | 367 | 310 |
Відомі уродженці
- Задорожна Людмила Іванівна (1942 рік) — український живописець, графік, член Національної спілки художників України.
Посилання
Примітки
- ↑ Л. Похилевичъ. Сказанія о населенныхъ местностях Кіевской губерніи. — Киев, типография Киево-Печерской Лавры, 1864 г. — 763 с.
- ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 19.
- ↑ а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2019.
- ↑ Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2018.
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |