Якоб Задік
Якоб Задік (рум. Iacob Zadik; 8 грудня 1867 — 8 квітня 1970) — румунський генерал, учасник операції по приєднанню Буковини до Королівства Румунія.
Біографія
Якоб Задік народився 8 грудня 1867 в Ясси, Румунія. Вірменин за національністю був відомим військовим діячем Королівства Румунія. У 1916 році був призначений начальником штабу сухопутних військ Північної армії, пізніше в період з 1916 по 1917 рр. командував 1-ю армією. У 1917 р. у званні генерала був призначений на посаду секретаря в міністерство оборони Королівства Румунія. У 1918 р. був призначений на посаду командувача 8-ю армією, яку він займав до 1920 р. Прожив 103 роки.
Боротьба за об'єднання Буковини з Королівством Румунія
27 жовтня 1918 р. в Чернівцях відбулися Народні збори румунів Буковини, на яких була прийнята Резолюція про проголошення цих зборів установчим, про обрання Національної ради в складі 50 членів і виконавчого комітету на чолі з Янку Флондор ом. У відповідь 19 листопада 1918 р. в Чернівцях Збори українців прийняли рішення про включення більшої частини Буковини до складу України. Дії українських воєнізованих загонів стали набувати все більш насильницький характер, погрожуючи діяльності Румунської національної ради. Уряд Буковини звернувся до уряду Королівства Румунія по військову допомогу. 8-ма румунська армія під командуванням генерала Якоба Задіка 24 листопада 1918 р. увійшла до Чернівців і відновила там порядок. В результаті стало можливим проведення 28 листопада 1918 р. Загального з'їзду Буковини, за результатами якого стало можливим об'єднання Буковини з Румунією.
Румунська окупація Покуття
25 травня 1919 р. дивізія генерала Якоба Задіка вступила на територію, яку в ході польсько-української війни оспорювали один у одного Західноукраїнська Народна Республіка і Польська республіка. Остання була союзником румунських сил в даній операції. На початок червня 1919 року війська генерала Задіка повністю зайняли Покуття, ліквідували Гуцульську Республіку і змусили відступити в Закарпаття і здатися чехословацьким військам два підрозділи українсько- галицької армії (1-ю гірську бригаду і групу «Глибока»). Влада Західноукраїнської Народної Республіки не чинила військового опору румунським військам, обмежившись лише деклараціями протесту. Румунська окупація Покуття тривала до початку серпня 1919 року.