Якоб Задік
 | Цю статтю запропоновано швидко вилучити на підставі КШВ С2: неукраїнськомовна стаття чи машинний переклад.
Якщо ця стаття відповідає критеріям швидкого вилучення, але Ви маєте намір невідкладно виправити недоліки цієї сторінки, хоча не Ви її створили, Ви можете просто прибрати це повідомлення зі сторінки і почати редагувати. Не прибирайте це повідомлення зі сторінок, які Ви самі створили! Якщо Ви не погоджуєтеся з доречністю швидкого вилучення цієї статті, додайте {{Hangon}} поверх цього повідомлення та негайно обґрунтуйте на сторінці обговорення, чому, на Вашу думку, її потрібно залишити. Це приверне увагу адміністраторів і дасть Вам змогу оскаржити номінацію на швидке вилучення. Зауважте, що цю статтю може бути вилучено в будь-який момент за умови беззаперечної відповідності критеріям швидкого вилучення або якщо пояснення буде визнано недостатнім.
До уваги адміністраторів: прохання ретельно перевірити посилання на цю статтю, історію сторінки (останнє редагування), журнал та останні зміни КШВ перед тим, як вилучити або залишити цю статтю. Останнє редагування зроблено користувачем Mcoffsky (внесок, журнали) 24 січня 2020 року о 13:33 UTC (2428894 хвилини тому). |
| Якоб Задік | |
|---|---|
| рум. Iacob Zadik | |
 | |
| Народження | 8 грудня 1867 Бретулешть (Ясси), Струнга, Ясси, Румунія |
| Смерть | 8 квітня 1970 (102 роки) Бухарест, Румунія |
| Країна | .svg){kind=small} Румунія |
| Освіта | Carol I National Defence Universityd (1898), Q19710035? (1886) і School or artillery and military engineering officersd (1888) |
| Звання | другий лейтенант[d], лейтенант, капітан, майор, лейтенант-полковник, полковник, бригадний генерал і дивізійний генерал |
| Командування | 8th Infantry Division (1916-1918)d |
| Війни / битви | Перша світова війна, Друга Балканська війна і Румунська інтервенція в Угорщину |
| Нагороди |    |
 Якоб Задік у Вікісховищі | |
Якоб Задік (рум. Iacob Zadik; 8 грудня 1867 — 8 квітня 1970) — румунський генерал, учасник операції по приєднанню Буковини до Королівства Румунія.
Біографія
Якоб Задік народився 8 грудня 1867 в Ясси, Румунія. Вірменин за національністю був відомим військовим діячем Королівства Румунія. У 1916 році був призначений начальником штабу сухопутних військ Північної армії, пізніше в період з 1916 по 1917 рр. командував 1-ю армією. У 1917 р. у званні генерала був призначений на посаду секретаря в міністерство оборони Королівства Румунія. У 1918 р. був призначений на посаду командувача 8-ю армією, яку він займав до 1920 р. Прожив 103 роки.
Боротьба за об'єднання Буковини з Королівством Румунія
27 жовтня 1918 р. в Чернівцях відбулися Народні збори румунів Буковини, на яких була прийнята Резолюція про проголошення цих зборів установчим, про обрання Національної ради в складі 50 членів і виконавчого комітету на чолі з Янку Флондор ом. У відповідь 19 листопада 1918 р. в Чернівцях Збори українців прийняли рішення про включення більшої частини Буковини до складу України. Дії українських воєнізованих загонів стали набувати все більш насильницький характер, погрожуючи діяльності Румунської національної ради. Уряд Буковини звернувся до уряду Королівства Румунія по військову допомогу. 8-ма румунська армія під командуванням генерала Якоба Задіка 24 листопада 1918 р. увійшла до Чернівців і відновила там порядок. В результаті стало можливим проведення 28 листопада 1918 р. Загального з'їзду Буковини, за результатами якого стало можливим об'єднання Буковини з Румунією.
Румунська окупація Покуття
25 травня 1919 р. дивізія генерала Якоба Задіка вступила на територію, яку в ході польсько-української війни оспорювали один у одного Західноукраїнська Народна Республіка і Польська республіка. Остання була союзником румунських сил в даній операції. На початок червня 1919 року війська генерала Задіка повністю зайняли Покуття, ліквідували Гуцульську Республіку і змусили відступити в Закарпаття і здатися чехословацьким військам два підрозділи українсько- галицької армії (1-ю гірську бригаду і групу «Глибока»). Влада Західноукраїнської Народної Республіки не чинила військового опору румунським військам, обмежившись лише деклараціями протесту. Румунська окупація Покуття тривала до початку серпня 1919 року.