Шпак Аліна Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:21, 11 лютого 2020, створена 46.211.158.76 (обговорення) (→‎Особисте життя: Прибрано лінк на недостовірний ресурс (зливний бачок).)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аліна Володимирівна Шпак
Народилася24 грудня 1980(1980-12-24) (43 роки)
Луцьк, Українська РСР, СРСР СРСР
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьдослідниця, історик, громадська активістка
Alma materВолинський державний університет ім. Лесі Українки
Галузьісторія, доступ до архівів
ЗакладУкраїнський інститут національної пам'яті
Відома завдяки:роботі в УІНП

Аліна Володимирівна Шпа́к (нар. 24 грудня 1980, м. Луцьк) — українська громадська та державна діячка, архівістка, перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті, виконувала обов'язки голови інституту. Один з лідерів процесу декомунізації в Україні.

Освіта

Закінчила філологічний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки за спеціальністю англійська мова та література, ступінь - магістр[1].

Кар'єра

Брала активну участь у громадському житті Луцька, в 1999-2000 роках згадана як лідер «Молодої Просвіти» у Луцьку, яка зареєстрована 10 грудня 1999 року[2].

З 18 квітня 2000 року — заступник координатора та член колегії Волинської обласної організації молодіжної ініціативи «Альтернатива».

В 2002 році заснувала та лише через два роки успішно зареєструвала, разом з Ігором Гузем та Ігором Куликом, Волинську обласну організацію «Молодіжний націоналістичний конгрес», у 2003 році — заступник голови цієї організації. У липні 2003 року разом з Ігором Гузем, Оленою Халімон та іншими брала участь в утворенні молодіжного табору "Прощаниця", метою якого було протидіяти вибаченню Кучми перед Польщею, та добиватися встановлення правди про українсько-польське протистояння 1943 року на Волині, однак "Беркут" розігнав цей табір, а його учасників не вдалося арештувати через втручання народного депутата Василя Червонія [3].

У 2003-2004 року була однією з координаторок, фактично очолила глобальний гуманітарний проект МНК«Свій до свого по своє»: в його рамках по Україні поширено близько 3 млн. примірників україномовної літератури.

В 2004 році була одним із засновників Волинської обласної організації «Студентське Братство Волині», першим керівником якої став член МНК, голова ради честі МНК Ігор Кулик [4].

Вже весною 2004 року були згадані серед керівництва «Пори» лідери — «ідеалістка» Аліна Шпак і «прагматик» Владислав Каськів.

В 2005-2008 роках була згадана, як заступник голови Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс»/ Інколи помилково називається, як речниця цієї організації, хоча офіційно речницею та головою прес-служби у цей період була Катерина Потапчук [5].

У квітні-травні 2005 року координувала акції за звільнення з-під варти Ігоря Гузя та його прибічників, увязнених через участь у протестах у Мінську [6].

У 2005-2006 роках керувала штабом виборчого блоку, сформованого на виборах у Луцьку міську раду 5-го скликання - "Блок Ігоря Гузя "Національний Альянс" (список блоку очолили, разом з Гузем і Шпак, також інші колишні активісти МНК: Ігор Кулик, Андрій Бокоч, Микола Господарик, Павло Данильчук, Олександр Панасюк), але блок зазнав поразки, хоча його керівникам фаворизував, обраний 2006 року, новий мер Луцька Богдан Шиба.

У 2006-2008 роках працювала в Луцькій міськраді, була начальником управління міжнародного співробітництва та проектної діяльності [7].

У 2008-2010 роках працювала в Службі Безпеки України: консультантом, заступником начальника управління та заступником директора департаменту. Зокрема, на запрошення Володимира В'ятровича, в 2009-2010 роках, працювала на посаді заступника директора Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України[8]. Обох було усунуто з посад, як нелояльних до нового курсу президента Януковича.

У 2010-2012 роках тимчасово не працювала, проживала в Луцьку.

У 2012-2013 роках — директор Державної бюджетної установи «Волинський регіональний центр з інвестицій та розвитку»[9].

У 2013-2014 роках згадана у джерелах, як директор Центру досліджень визвольного руху, фактично ж була на той час заступником Вятровича, який був юридичним головою організації, та керівником її наукової ради.

З 21 червня 2014 року до січня 2015 року — 1-ий заступник директора Українського інституту національної пам'яті[10].

Від 4 лютого 2015 року — перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті[11].

В листопаді 2016 року була офіційним представником установи на міжнародних обговореннях перебігу декомунізації в Україні[12].

З 18 вересня 2019 року по 11 грудня 2019 року, після звільнення з посади Володимира В'ятровича, виконувала обов'язки голови УІНП.

Особисте життя

Батьки — Шпак Володимир Маркович, 1952 року народження, мешканець Луцька, викладач психології ВДУ, та Шпак Алла Дмитрівна, 1959 року народження, мешканка Луцька.

Брат — Шпак Віталій Володимирович, 1986 року народження, уродженець Луцька, був головою голова станичної ради Луцької станиці Української національної скаутської організації «Пласт» у 2005-2007 роках, у 2007-2010 роках займав посаду голови Крайової Пластової Старшини, у 2010-2021 роках очолював київський офіс УКУ, у 2012 р. переїхав до США.

Посилання

Примітки