Латинізація японської мови

Японська писемність

Ієрогліфи 漢字

Абетка 仮名

• Хіраґана 平仮名
• Катакана 片仮名
• Манйоґана 万葉仮名
• Хентайґана 変体仮名
• Дзіндай модзі

Використання

• Фуріґана 振り仮名
• Окуріґана 送り仮名

Латиниця
Українська кирилиця

Латинізація японської мови — сукупність систем запису японських слів знаками латинської абетки. В японській мові остання називається ро́маджі (яп. ローマ字, ローマじ, МФА: [ɾo:mad͡ʑi], «латиниця»). Використовується в навчальній та спеціальній академічній літературі, транспорті, міжнародних установах тощо. В японській літературі та телебаченні вживається для смислового виділення слова. Поділяється на декілька груп: система Хепберна, урядову (ISO 3602) та японську (ISO 3602 Strict) системи. Найширше використання у світі має система Хепберна, призначена початково лише для англомовних осіб.

Історія становлення

Перша система латинізації японської мови базувалася на португальській мові і її абетці. Вона була розроблена близько 1548 року японським християнином на ім'я Яджіро. Система використовувалася у католицьких книгах, що видавалися єзуїтським орденом для місіонерів, з метою спростити проповідування в Японії. Ця португальська система є схожою на сучасну ніхон-шікі, за винятком того, що в ній інакше передавалися приголосні звуки: наприклад, звук [к] записувався як «c», а [х] — як «f». Так, словосполучення «Ніхон но котоба» (Японська мова), яке за сучасними правилами пишеться на ромаджі «Nihon no kotoba», тоді писалося як «Nifon no cotoba».

Після вигнання християн з Японії на початку XVII століття, ромаджі вийшла з ужитку. Її повторне використання розпочалося у період Мейджі в другій половині XIX століття, коли Японія взяла курс на вестернізацію. Усі нинішні системи транслітерації латиницею були розроблені у цей період.

Відразу після реставрації 1868 року деякі японські вчені пропонували повністю відмовитися від японської писемності та використовувати замість неї ромаджі. У цей час деякі книги навіть почали публікуватися повністю латиницею. Однак ідея зазнала невдачі через велику кількість омофонів у японській мові — слів, які вимовляються однаково, але записуються різними ієрогліфами, що позначають різні речі. Пізніше, на початку XX століття, ряд вчених розробив складові абетки, знаки яких походили з латинського алфавіту. Ця ідея була ще менш популярною.

Сучасні системи

Система Хепберна

• Система Хепберна ґрунтується на фонології англійської мови і тому дає для англофонів найкраще уявлення про те, як слово вимовляється японською. Вона була оголошена американським державним стандартом латинізації японської мови (т. зв. ревізована система Хепберна), однак статус стандарту було відкликано 6 жовтня 1994 року. Сьогодні цю систему латинізації вживають найчастіше. Японські школярі при вивченні латинського алфавіту одночасно вивчають систему Хепберна.

Японські системи

• Ніхон-шікі — найстаріша система латинізації, яку застосовують найменше з усіх існуючих систем. Вона була створена японським фізиком Танакадате Аїкіцу Також вона є стандартом ISO 3602 Strict.

あ / ア   a	い / イ   i	う / ウ   u	え / エ   e	お / オ   o
か / カ   ka	き / キ   ki	く / ク   ku	け / ケ   ke	こ / コ   ko	きゃ / キャ   kya	きゅ / キュ   kyu	きょ / キョ   kyo
さ / サ   sa	し / シ   si	す / ス   su	せ / セ   se	そ / ソ   so	しゃ / シャ   sya	しゅ / シュ   syu	しょ / ショ   syo
た / タ   ta	ち / チ   ti	つ / ツ   tu	て / テ   te	と / ト   to	ちゃ / チャ   tya	ちゅ / チュ   tyu	ちょ / チョ   tyo
な / ナ   na	に / ニ   ni	ぬ / ヌ   nu	ね / ネ   ne	の / ノ   no	にゃ / ニャ   nya	にゅ / ニュ   nyu	にょ / ニョ   nyo
は / ハ   ha	ひ / ヒ   hi	ふ / フ   hu	へ / ヘ   he	ほ / ホ   ho	ひゃ / ヒャ   hya	ひゅ / ヒュ   hyu	ひょ / ヒョ   hyo
ま / マ   ma	み / ミ   mi	む / ム   mu	め / メ   me	も / モ   mo	みゃ / ミャ   mya	みゅ / ミュ   myu	みょ / ミョ   myo
や / ヤ   ya		ゆ / ユ   yu		よ / ヨ   yo
ら / ラ   ra	り / リ   ri	る / ル   ru	れ / レ   re	ろ / ロ   ro	りゃ / リャ   rya	りゅ / リュ   ryu	りょ / リョ   ryo
わ / ワ   wa	ゐ / ヰ   i		ゑ / ヱ   e	を / ヲ   o
ん / ン   n
が / ガ   ga	ぎ / ギ   gi	ぐ / グ   gu	げ / ゲ   ge	ご / ゴ   go	ぎゃ / ギャ   gya	ぎゅ / ギュ   gyu	ぎょ / ギョ   gyo
ざ / ザ   za	じ / ジ   zi	ず / ズ   zu	ぜ / ゼ   ze	ぞ / ゾ   zo	じゃ / ジャ   zya	じゅ / ジュ   zyu	じょ / ジョ   zyo
だ / ダ   da	ぢ / ヂ   di	づ / ヅ   du	で / デ   de	ど / ド   do	ぢゃ / ヂャ   dya	ぢゅ / ヂュ   dyu	ぢょ / ヂョ   dyo
ば / バ   ba	び / ビ   bi	ぶ / ブ   bu	べ / ベ   be	ぼ / ボ   bo	びゃ / ビャ   bya	びゅ / ビュ   byu	びょ / ビョ   byo
ぱ / パ   pa	ぴ / ピ   pi	ぷ / プ   pu	ぺ / ペ   pe	ぽ / ポ   po	ぴゃ / ピャ   pya	ぴゅ / ピュ   pyu	ぴょ / ピョ   pyo

• Кунрей-шікі — реформований варіант ніхон-шікі. У цій системі відображена різниця між написанням знаків кани і їхнім сучасним прочитанням. Наприклад, у слові かなづかい канадзукай звук づ дзу є одзвінченим звуком つ цу (що позначається значком ゛, який називається «ніґорі»). Однак у японській абетці є інший знак, який читається так само — ず дзу. У системі Хепберна й ніхон-шікі це розходження ігнорується, і слово записується відповідно до вимови («kanazukai»), у той час як у кунрей-шікі зберігається орфографія японської мови і слово записується як «kanadukai». Кунрей-шікі є стандартом, який визнаний японським урядом і ISO (ISO 3602). Раніше ця система викладалася у японській початковій школі.

あ / ア   a	い / イ   i	う / ウ   u	え / エ   e	お / オ   o
か / カ   ka	き / キ   ki	く / ク   ku	け / ケ   ke	こ / コ   ko	きゃ / キャ   kya	きゅ / キュ   kyu	きょ / キョ   kyo
さ / サ   sa	し / シ   si	す / ス   su	せ / セ   se	そ / ソ   so	しゃ / シャ   sya	しゅ / シュ   syu	しょ / ショ   syo
た / タ   ta	ち / チ   ti	つ / ツ   tu	て / テ   te	と / ト   to	ちゃ / チャ   tya	ちゅ / チュ   tyu	ちょ / チョ   tyo
な / ナ   na	に / ニ   ni	ぬ / ヌ   nu	ね / ネ   ne	の / ノ   no	にゃ / ニャ   nya	にゅ / ニュ   nyu	にょ / ニョ   nyo
は / ハ   ha	ひ / ヒ   hi	ふ / フ   hu	へ / ヘ   he	ほ / ホ   ho	ひゃ / ヒャ   hya	ひゅ / ヒュ   hyu	ひょ / ヒョ   hyo
ま / マ   ma	み / ミ   mi	む / ム   mu	め / メ   me	も / モ   mo	みゃ / ミャ   mya	みゅ / ミュ   myu	みょ / ミョ   myo
や / ヤ   ya		ゆ / ユ   yu		よ / ヨ   yo
ら / ラ   ra	り / リ   ri	る / ル   ru	れ / レ   re	ろ / ロ   ro	りゃ / リャ   rya	りゅ / リュ   ryu	りょ / リョ   ryo
わ / ワ   wa	ゐ / ヰ   i		ゑ / ヱ   e	を / ヲ   o
ん / ン   n
が / ガ   ga	ぎ / ギ   gi	ぐ / グ   gu	げ / ゲ   ge	ご / ゴ   go	ぎゃ / ギャ   gya	ぎゅ / ギュ   gyu	ぎょ / ギョ   gyo
ざ / ザ   za	じ / ジ   zi	ず / ズ   zu	ぜ / ゼ   ze	ぞ / ゾ   zo	じゃ / ジャ   zya	じゅ / ジュ   zyu	じょ / ジョ   zyo
だ / ダ   da	ぢ / ヂ   zi	づ / ヅ   zu	で / デ   de	ど / ド   do	ぢゃ / ヂャ   zya	ぢゅ / ヂュ   zyu	ぢょ / ヂョ   zyo
ば / バ   ba	び / ビ   bi	ぶ / ブ   bu	べ / ベ   be	ぼ / ボ   bo	びゃ / ビャ   bya	びゅ / ビュ   byu	びょ / ビョ   byo
ぱ / パ   pa	ぴ / ピ   pi	ぷ / プ   pu	ぺ / ペ   pe	ぽ / ポ   po	ぴゃ / ピャ   pya	ぴゅ / ピュ   pyu	ぴょ / ピョ   pyo

Нестандартна латинізація

Крім вищезгаданих стандартизованих систем, часто можна зустріти й інші способи латинізації. Вони використовуються багатьма людьми з різних причин — або через недостатнє розуміння стандартних систем, або через труднощі із введенням діакритичних знаків, які вони використовують. Іноді символів з необхідною діакритикою просто немає у традиційному кодуванні (ця проблема поступово відпадає з поширенням Юнікоду).

З нестандартних способів латинізації окремо можна виділити такі два:

• JSL — система транслітерування, яка призначена для викладання японської мови і жорстко прив'язана до її фонетики. Кожний її символ позначає лише одну японську фонему. На відміну від інших нестандартних латинизаций, JSL є найбільш структурованою системою. Її розробила Елеанора Джорден для своєї книги «Japanese: The Spoken Language» (1987), за назвою якої система й одержала найменування.
• Вапуро-ромаджі — спосіб запису японської мови латиницею, який використовується різними IME (редакторами способів уведення) і текстовими редакторами для введення японських слів за допомогою стандартної Qwerty-клавіатури. На відміну від інших систем, для запису японського слова у вапуро досить букв латинського алфавіту з кодування ASCII (тобто в ньому не використовуються діакритичні знаки). Вапуро не є чіткою системою, тому що в ній допускаються різні способи транслітерування одних і тих самих знаків. Слово вапуро — абревіатура від вадо пуросесса — «word processor», тобто «текстовий процесор».

Також часто можна зустріти заміну діакритичного знака макрона (який використовується у системі Хепберна і ніхон-шікі для позначення довготи голосного — наприклад, Tōkyō), на циркумфлекс (Tôkyô), тому що його простіше вводити в багатьох текстових редакторах і розкладках.

Окрім цього можна зустріти такі способи латинізації:

• oh для позначення おお (частіше) або おう (ō у системі Хепберна). Іноді таку латинізацію називають «паспортний Хепберн», через те, що Міністерство Закордонних Справ Японії дозволило (але не зробило обов'язковим) використання такого запису в паспортах;
• ou для позначення おう. Це приклад вапуро-ромадзі. Він особливо часто використовується любителями аніме — отаку;
• ô для позначення おお або おう. Це позначення використовується в кунрей-шікі, але іноді зустрічається й у Хепбернівських транслітераціях або помилково, або навмисне (тому що в кодуванні ISO-8859-1 немає символу ō, але є ô);
• jya для позначення じゃ (ja в системі Хепберна). Це, ймовірно, результат плутанини між Хепбернівською й іншими системами;
• dzu для позначення づ (zu у системі Хепберна). Це теж приклад плутання двох систем, цього разу Хепберна з ніхон-шікі;
• cchi для позначення っち (tchi в системі Хепберна). Такий запис часто використовується «для краси» при придумуванні псевдонімів (наприклад, ім'я あきこ Akiko перетворюється в あっちゃん — Acchan замість Atchan,);
• la для позначення ら (ra у системі Хепберна). Через те, що японський приголосний звук [р] насправді звучить як щось середнє між [р] і [л], причини такого запису зрозумілі;
• a для позначення ああ (ā у системі Хепберна)  — тобто непозначення довжини голосного;
• na для позначення んあ (n'a у системі Хепберна).

Попри те, що іноді використання таких способів запису має сенс (у специфічних ситуаціях), вони, як правило, призводять лише до плутанини.

У власних іменах можливі ще більші відхилення від стандартних систем. Наприклад, прізвище Найто інколи записується як «Nightow», хоча за системою Хепберна правильно писати Naitō.

Врешті-решт, деякі японські слова й назви, наприклад, «jiu jitsu» (джіу-джіцу) або «Tokyo» (Токіо) пишуться саме відповідно до традиції, попри те, що їхнє написання не узгоджується з жодною з існуючих систем латинізації.

Різниця у системах

У наступній таблиці показана різниця у записі деяких силабічних знаків японської мови у різних системах. Також для довідки наведений запис цих складів у системі Коваленка  — сучасній українській системі кириличної транслітерації.

Хіраґана	Ревізований Хепберн	Кунрей-шікі	Ніхон-шікі	Коваленко
うう	ū	û	ū	ӯ
おう, おお	ō	ô	ō	о̄
し	shi	si	si	ші
しゃ	sha	sya	sya	шя
しゅ	shu	syu	syu	шю
しょ	sho	syo	syo	шьо
じ	ji	zi	zi	джі
じゃ	ja	zya	zya	джя
じゅ	ju	zyu	zyu	джю
じょ	jo	zyo	zyo	джьо
ち	chi	ti	ti	чі
つ	tsu	tu	tu	цу
ちゃ	cha	tya	tya	чя
ちゅ	chu	tyu	tyu	чю
ちょ	cho	tyo	tyo	чьо
ぢ	ji	zi	di	джі
づ	zu	zu	du	дзу
ぢゃ	ja	zya	dya	джя
ぢゅ	ju	zyu	dyu	джю
ぢょ	jo	zyo	dyo	джьо
ふ	fu	hu	hu	фу

Також системи різняться у записі граматичних часток японської мови: так, склади は ха, へ хе і を о, які використовуються як частки або граматичні показники, у системі Хепберна й кунрей-сікі пишуться як ha, e і o — тому що так вимовляються, тоді як у ніхон-шікі ці склади пишуться як wa, he і wo — відповідно до таблиці японської абетки ґоджюон.

Приклади

Слово	Ієрогліфи	Кана	Ромаджі			Коваленко
			Ревізований Хепберн	Кунрей-шікі	Ніхон-шікі
Латинські літери	ローマ字	ローマじ	rōmaji	rômazi	rōmazi	ро̄маджі
Гора Фуджі	富士山	ふじさん	Fujisan	Huzisan	Huzisan	Фуджісан
Чай	お茶	おちゃ	ocha	otya	otya	очя
Префект	知事	ちじ	chiji	tizi	tizi	чіджі
Стискати, зменшувати	縮む	ちぢむ	chijimu	tizimu	tidimu	чіджіму

Латинська абетка японською

У цьому списку зазначено, як назви букв латинського алфавіту вимовляються японською. Це корисно для читання абревіатур, наприклад, NHK (ніппон хо: со: кьо: кай, «Японська віщальна корпорація») вимовляється як ену-еччі-ке:.

• A — エー е:
• B — ビー бі:
• C — シー ші:
• D — ディー ді:
• E — イー і:
• F — エフ ефу
• G — ジー джі:
• H — エッチ еччі
• I — アイ ай
• J — ジェー дже:
• K — ケー ке:
• L — エル еру
• M — エム ему
• N — エヌ ену
• O — オー о:
• P — ピー пі:
• Q — キュー кю:
• R — アール а: ру
• S — エス есу
• T — ティー ті: (або チー чі:)
• U — ユー ю:
• V — ヴイ вуі: (або ブイ буі)
• W — ダブリュー дабурю:
• X — エックス еккусу
• Y — ワイ ваі
• Z — ゼット дзетто

Література

Латинізація японської мови // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• Chibbett, David. The History of Japanese Printing and Book Illustration. Kodansha International Ltd., 1977. ISBN 0-87011-288-0.
• Hannas, William C. Asia's Orthographic Dilemma. Honolulu: University of Hawaii Press, 1997. ISBN 0-8248-1892-X