Краковія (асоціація)
| Краковія | |
|---|---|
Асоціація монархістів «Краковія» Великого князівства Краківського (пол. Związek monarchistów "CRACOVIA" Wielkie Księstwo Krakowskie) — громадське об'єднання польських монархістів, яке декларує сприяння реставрації монархії, зокрема вибори у співпраці з монархістськими організаціями інших країн «спільного регента на таємних виборах». Окрім того, монархісти займаються підтвердженням шляхетних та аристократичних титулів (після приведення документальних свідчень щодо шляхетності предків або інших документів, підтверджених геральдичними інститутами), в тому числі, присвоєних іншими монархістськими організаціями — зокрема, титулу графа.[1].
Історія
Постать Великого князя Краківського (яким до 1918 року формально був імператор Австро-Угорщини) для сучасних польських монархістів є не меншим символом Королівства Польського ніж Польсько-литовська Річ Посполи́та. Наприкінці 1990-х майбутні засновники "Краковії" увійшли до складу Польского Монархічного Руху та провели у Кракові два його великі конвента. Останній, міжнародний, відбувся у 1998 році у Вержинку з урочистою месою в соборі Вавель. Втім незабаром Краківська філія відокремилась від PRM, засновавши за рік Асоціацію монархістів "Краковія".
14 вересня 1999 року суд зареєстрував статут Великого князівства Краківського, прийнявши до уваги застереження щодо прагнення засновників Асоціації "Краковія" до відродження монархії шляхом еволюційних змін.[2]
Засновником Асоціації та її очільником з моменту її створення до 2016 р. був Рішард Боченек-Добровольський (пом. 28 червня 2016 р.) — доктор філософії, працівник Інституту ядерної фізики, суддя Польської асоціації спортивної стрільби, генеолог та художник. Один із провідних ідеологів монархічного руху у Кракові, пан Рішард з 2010 р. асоціювався з Громадською бібліотекою в Зелоньках, де він співорганізував багато культурно-освітних та благодійних заходів, в т.ч. поетичних, прозових та музичних вечорів та численних виставок та був редактором журналу "Монархічні новини"[3].
Асоціація діє за сприяння церкви: за згодою єпископа, а згодом і кардинала Nycz, до Великого князівства Краківського приєдналися два капелани: о. Ян Леонард Глод, який збудував церкву на пагорбах Кшеславіце та о. Адам Шрока з Бяла Прондника, капелан польської армії, будівельник місцевої церкви, який став маршалом. "Без Церкви немає монархії, бо король є помазаником Божим", каже Р. Боченек-Добровольський[2]. .
Погляди
Очільник "Краковії" називає ймовірного монарха не просто символом, але й "батьком нації", в той час, як Президент може бути лише "вітчимом, який піклується про інтереси своєї партії". На його думку, монарж є гарантом стабільності права та добробуту в державі в той час, як політики "постійно змінюють закон, схиляючись до своїх потреб". Пан Боченек-Добровольський не вважає, що монархія коштувала б платникам податків дорожче президентства, наводячи приклад англійської королеви, яка "сидить вдома у той час, як президенти постійно кудись їздять". З іншого боку, підкреслює він, монархи сьогодні заробляють неабиякі гроші, приваблюючи в державу туристів, "не кажучи вже про сувеніри" тощо. Сила короля, на думку монархіста, обумовлена тим, що він є беспристрастним та безпартійним, ось чому "голос монарха є дуже потужним".
Сучасні нащадки польської корони
У "Краковії" нагадують, що с XIV століття королівський титул не був спадковим — він потребував схвалення Сенатом або обрання дворянством. Але питання було вирішено Конституцією від 3 травня (п. 10), яка відновила принцип спадковості та передала права на престол Польській саксонської династії. Таким чином, сучасними претендентами на польський престол ще нещодавно могли б бути пряма спадкоємиця саксів Марія Емануель Веттин (яка померла бездітною у 2012 р.), а також маркграф Мейсен, принц Саксонський, голова родини Веттинів. Свого часу монархісти вели перемовини з Альбертом, молодшим братом принца, який невдовзі також захворів та помер. На їх думку він був би гідним наступником, бо перший брат Марії Емануель, який живе в Америці, є демократом, ніяк не зацікавленим у монархії.
Звісно ж, залишається варіант шукати когось серед нащадків Піастів, вважають монархісти. Проте шляхетне коріння кандидату не мало б викликати питання у суспільства. Наприклад, як у королеви Бельгії пані Матильди. Дружина короля Філіпа, що у 40-річному віці 21 липня 2013 року стала королевою бельгійців, є найстаршою з п’яти дітей покійного графа Патріка д'Удека д'Акоза та графині Ганни Коморовської. Остання є онукою Адама Зигмунта Сапеги польського походження, що народилася у 1946 році у Білогарді.
У 2004 році королева Матильда була нагороджена польським президентом Кваснєвським за благодійність Великим Хрестом, орденом «За заслуги» Республіки Польща. У венценосної пари є четверо дітей: Ельжбета (21 років), Габріель (19), Еммануель (17) та Елеонора (14). Матильда є двоюрідною сестрою відомого аристократа з Кракова, бізнесмена Генріка Собанського.
Монархічний рух у Польщі після раптового розквіту наприкінці 1980-х зараз дуже роздроблений. Глави монархістських груп та об'єднань намагаються збиратися не рідше одного разу на рік для обговорення засад, необхідних для відновлення монархії в країні. Намагаючись не нав’язувати, але "прищеплювати" свої ідеї щодо реставрації монархії, члени Асоціації вони вважають єдиним можливим засобом крокування еволюційним шляхом, виключно через просвітницьку діяльність.
Сучасність
Серед цілей, які ставить перед собою Асоціація монархістів «Краковія» (пол. Związek monarchistów "CRACOVIA" Wielkie Księstwo Krakowskie) є не тільки об'єднання монархічного руху (зокрема приєднання до Міжнародної монархістської ліги) та співпраця з монархістськими організаціями інших країн, але навіть «вибори спільного регента на таємних виборах». Окрім того, монархісти декларують підтвердження шляхетних та аристократичних титулів (після приведення документальних свідчень щодо шляхетності предків або інших документів, підтверджених геральдичними інститутами), в тому числі, присвоєних іншими монархістськими організаціями — зокрема, титулу графа
Краківські монархісти та сучасна аристократія
Хоча офіційно польські монархісти і відрізняються поглядами на те, чи можна сьогодні присвоювати нові дворянські титули в Польщі, яка є республікою, в очікуванні короля деінде вони все ж таки роздають їх добродіям за «нові заслуги». Це може бути пропаганда ідеї монархії, внесок у творчий, науковий чи економічний розвиток Польщі чи, власно, благодійність. "Титул може бути отриманий, серед інших, заможним чоловіком, який спонсорує наш фонд «Корона польська», — пояснює лідер Польського монархічного руху Лешек Вержковський.
Аналогічно підходить до справи Асоціація монархістів «Краковія» Рішарда Боченек-Добровольського, який свого часу сам отримав звання графа за внесок у розвиток монархічного руху з рук Вержковського. Останній є справжнім колекціонером честі, представляючись «Регентом Польщі, Великим князем України-Русі, князем Російської Імперії та Еміром татар». За словами лідера Польського монархічного руху, він приймав всі ці почесні звання від «гостей з-за кордону» — об'єднання польських татар, претендента на російський престол, регента України… У Львові він навіть отримав орден короля Даниїла Галицького — «як другий поляк після Івана Павла ІІ».[4]
Хоча дворянські титули й перестали визнаватися у Польщі з набуттям чинності конституції 1921 року, нащадки колишньої польської аристократії не мають щодо цього жодних забубонів. І не тільки при отриманні сумнівних регалій від самозванців «з-за кордону», але й надаючи їм свої псевдо-тітули та грамоти. Наприклад, звання Почесного члена монархістського союзу «Краковія» Великого князівства Краківського свого часу встиг отримати навіть польський співак, актор і режисер Мечислав Свенціцький.[5]
А ось львівський пенсіонер Орест Карелін-Романишин[6], отримавши від Асоціації монархістів «Краковія» орден, проголосив себе 1 червня 1998 року у Кракові королем України-Русі Орестом І.[7], До речі, саме він подарував монархісту Лешеку Вержковському титул Великого князя України-Русі, представившись «регентом короля України Олелька II» що помер в Іспанії у січні 1996 року.[8]
За словами пана Ореста, колишнього працівника музею, що добре знався на виготовленні прапорів та хоругвів, прапор, який у 1991 році піднімали над Києвом, і той, який першим внесли до Верховної Ради, він шив разом з дружиною Наталею.[9] А в 2004 році, вже у статусі монарха, він подарував Асоціації монархістів «Краковія» пасторський Прапор, який прийняв у дар граф Ришард Боченек-Добровольський, а освятили священики Адам Шрока та Ян Леонард Глод, про що свідчить документ із Реєстру рукописів Ягеллонської бібліотеки.[10]
Примітки
- ↑ ZWIĄZEK MONARCHISTÓW "CRACOVIA" WIELKIE KSIĘSTWO KRAKOWSKIE | Rejestr.io. rejestr.io. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ а б Sułowski, Jerzy (21 серпня 2014). Hrabia Ryszard Bochenek-Dobrowolski: powrót króla? Ja w to wierzę. Polska Times (pl-PL) . Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ Wernisaż wystawy „Pro memoria Ryszard Bochenek-Dobrowolski” – Izba Regionalna w Zielonkach (pl-PL) . Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ Aleksandra Wójcik (13 листопада 2009). Król na ciężkie czasy. Dziennik Polski, Magazyn Piątek (PL) . Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Akt Nadania Tytułu "Honorowego Członka" Wielkiego Księstwa Krakowskiego Związku Monarchistów "Cracovia". krakow.pl. Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ В Одесі відкрилася виставка прапорів ВМС України. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Короны и клоуны. Кїевскій Телеграфъ. Процитовано 16 жовтня 2019.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Р.Г.КРАСЮКОВ. Генеалогический заслон на пути к самозванству. Материалы Международной научной конференции "Царское дело и екатеринбургские останки", г. Санкт-Петербург, 26-27 апреля 1998 г.
- ↑ Gazeta.ua (5 серпня 2010). Орест Карелин провозгласил себя императором. Gazeta.ua (рос.). Процитовано 16 жовтня 2019.
- ↑ Biblioteka Jagiellońska Uniwersytetu Jagiellońskiego. bj.uj.edu.pl. Процитовано 17 жовтня 2019.