Валківський повіт
Ва́лківський пові́т — один з п'ятнадцяти повітів Харківської губернії, утвореної в 1780 році. Територія сучасного Валківського району Харківської області. Адміністративний центр — селище міського типу Валки. Повіт знаходився на північному заході губернії. Межував з Богодухівским повітом — на півночі, Краснокутським — на північному заході, Харківським — на сході і з Костянтиноградським повітом Полтавської губернії — на півдні.
Історія
25 квітня 1780 році був підписаний Указ імператриці Катерини II «Об учреждении Харьковской Губернии и о составлении оной из 15 уездов». Губернія «складалася» з наступних повітів: Харківського, Чугуївського, Вовчанського, Золочівського, Валківського, Ахтирського, Краснокутського, Богодухівского, Сумського, Міропольского, Білопільського, Лебединского, Недрігайловского, Хотмижського і Ізюмського.
У 1797 році владі повернули колишню назву — Слобідсько-українська губернія, а в 1835—1925 роках — знов назвали Харківською. Остаточно формувалося адміністративне ділення до 1856 року, коли до складу губернії входило вже 13 повітів. У Харкові були зосереджені судова влада і військово-окружне управління для Харківської, Курської, Воронежської, Орловської, Екатерінославської і Тамбовської губернії.
У 1920 році Ізюмський і Старобельський повіти Харківської губернії відійшли до створеної тоді ж Донецької губернії.
7 березня 1923 року була введена нова система адміністративного ділення — район — округ — губернія — центр. Тоді Харківська губернія була розділена на п'ять округів: Харківський (24 райони), Богодуховський (12 районів, в тому числі Валківський), Ізюмський (11 районів), Купянський (12 районів) і Сумський (16 районів).
Географія
На початку 20 століття Валківський повіт був найменшим в Харківській губернії — мав площу 2143,4 квадратних верст (223271 десятин)[1].
Освіта
На межі 19-20 століття в Валках працювало одне з 12 губернських ремісничих училищ[1].
Дивись також
Примітки
Посилання
| |||||||||||||||||||||||||||||||||