Якоб Задік
| Якоб Задік | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Iacob Zadik | |||||
 | |||||
| Народження | 8 грудня 1867 село Бретулешть комуни Струнга, жудець Ясси, Об'єднане князівство Волощини та Молдови | ||||
| Смерть | 8 квітня 1970 Бухарест, Соціалістична Республіка Румунія | ||||
| Країна | Об'єднане князівство Волощини та Молдови, Королівство Румунія, Соціалістична Республіка Румунія | ||||
| Рід військ | піхота | ||||
| Освіта | Carol I National Defence Universityd (1898), Q19710035? (1886) і School or artillery and military engineering officersd (1888) | ||||
| Роки служби | 1886–1920 | ||||
| Звання | дивізійний генерал | ||||
| Командування | 8-а піхотна дивізія Північної армії (з 1916 до 1918 - І-ї армії) румунської королівської армії Divizia 8 Infanterie Armata de Nord (Armata 1) | ||||
| Війни / битви | Друга Балканська війна, Перша світова війна, Окупація Північної Буковини | ||||
| Нагороди |
| ||||
 Якоб Задік у Вікісховищі | |||||
Якоб Задік (рум. Iacob Zadik; 8 грудня 1867 — 8 квітня 1970) — румунський генерал, керівник операції з приєднання колишньої австрійської коронної землі Герцогство Буковина до Королівства Румунія, в т.ч. окупації Північної Буковини.[1]
Біографія
Генерал Задік народився 8 грудня 1867 село Бретулешть комуни Струнга, жудець Ясси, Об'єднане князівство Волощини та Молдови. Вірменин за національністю був відомим військовим діячем Королівства Румунія.
Початкову військову освіту здобув в «Школі солдатів» у Яссах (рум. Şcoala Fiilor de Militari din Iaşi), де навчався протягом 1878-1886 років. Перше офіцерське звання Sublocotenent 1888 року, після завершення навчання в «Школі офіцерів артилерії та інженерії» у Бухаресті (рум. Şcoala de Ofiţeri de Artilerie şi Geniu). Пізніше (1896-1898) закінчив столичний «Університет національної оборони ім. Кароля I» (рум. Universitatea Naţională de Apărare „Carol I”).
У період з 1888 р. до 1920 р. обіймав різні посади в румунській армії, найважливішими серед яких були: командир 8-го артилерійського полку (рум. Regimentului 8 Artilerie 1909-1914), начальник штабу 3-го та 4-го армійських корпусів (рум. Corpurile 3 şi 4 Armată 1914-1916), командир 8-ї піхотної дивізії (рум. Divizia 8 Infanterie 1916-1920).[2]
Приймав участь у Друга Балканській війні, Першій світовій війні, Окупації Північної Буковини.
Нагороджений державними військовими нагородами, зокрема: Орден Корони Румунії (1906), Орден Зірки Румунії (1912), Орден Почесного легіону (1923, Орден Корони Румунії (1929).
Помер на 103 році - 8 квітня 1970 року. Похований в Бухаресті.
Боротьба за об'єднання Буковини з Королівством Румунія
Всупереч досягнутим на початку жовтня 2018 домовленостям між представниками «Румунської Національної Ради» та «Української Національної Ради» в Райхсраті про поділ території Герцогства Буковина за етнічною ознакою, волевиявлинню місцевого українського населення (див. Буковинське віче), спираючись виключно на рішення альтернативної (шовіністичної) «Румунської національної ради в Чернівцях» на чолі з Янку Флондором та їх звернення від 27 жовтня 1918 до уряду Румунії з проханням про інтервенцію, Королівство Румунія таки зважилося на окупацію всієї Буковини. Військову операцією здійснювала 8-а піхотна дивізія на чолі з генералом Задіком. 6 листопада 2018 р. передові підрозділи вступили в Сучаву, 9 листопада румунські війська вторглися на українські етнічні землі та зайняли Глибоку, 11 листопада увійшли в Чернівці. Операцію із захоплення всього колишнього Герцогства Буковина було завершено 2 грудня 2018 року, після чого на території Північної Буковини було оголошено стан облоги.[3]
Румунська окупація Покуття
25 травня 1919 р. дивізія генерала Якоба Задіка вступила на територію, яку в ході польсько-української війни оспорювали один у одного Західноукраїнська Народна Республіка і Польська республіка. Остання була союзником румунських сил в даній операції. На початок червня 1919 року війська генерала Задіка повністю зайняли Покуття, ліквідували Гуцульську Республіку і змусили відступити в Закарпаття і здатися чехословацьким військам два підрозділи українсько- галицької армії (1-ю гірську бригаду і групу «Глибока»). Влада Західноукраїнської Народної Республіки не чинила військового опору румунським військам, обмежившись лише деклараціями протесту. Румунська окупація Покуття тривала до початку серпня 1919 року.
Джерела
1. На зустріч 100-літтю листопадових подій 1918 року у Чернівцях
2. Бажаємо до України! Добржанський О.В., Старик В.П., «Маяк», Одеса-2008
3. Історія Буковини та Північної Бессарабії (Хотинщини). До 90-річчя Буковинського народного віча 3 листопада 1918 р. О.Добржанський, УДК: 94 (477.8)"1900/1918".
Посилання
- ↑ https://chas.cv.ua/ukrnet/43957-na-zustrch-100-lttyu-listopadovih-pody-1918-roku-u-chernvcyah.html
- ↑ https://ro.wikipedia.org/wiki/Iacob_Zadik
- ↑ file:///C:/Documents%20and%20Settings/Admin/Мои%20документы/Downloads/Piu_2008_11_13%20(5).pdf