Білоруська арабська абетка
Білоруська арабська абетка (біл. беларускі арабскі альфабэт, арабіца) — алфавіт, що його було створено в XVI столітті (можливо, в XV) для запису старобілоруської мови арабським письмом. Вона складається з 28 графем з певними відмінностями від звичайної арабської абетки.
Білоруську арабицю використовували татари-липки, які мешкали на території Великого князівства Литовського. Протягом XIV–XVI століть вони припинили користуватися своєю мовою і перейшли на старобілоруську, але записану арабськими літерами. Відома спадщина цієї традиції писання — книги-кітаби. Існували також польські тексти, записані арабським письмом. Прийнято вважати, що вони з'явилися не раніше XVII століття.
Серед слов'янських мов арабицю також використовували для сербохорватської в Боснії.
Особливості
Для звуків /ʒ/ (ж), /tʃ/ (ч) і /p/ (п), яких немає в арабській мові, використовують тюрко-перські графеми.
- پ چ ژ
Для позначення м'яких звуків /dz/(дз) і /ts/ (ц) було створено нові графеми
- ࢯ ࢮ
Для звуків /w/ (ў) та /v/ (в) не було створено окремої графеми, їх записували так само, як і «у»:
- و
Таблиця відповідності
Голосні
Голосні, як і у класичній арабиці, передають оголосами над та під приголосними. На початку слова голосний писався над чи під аліфом. Іноді за голосним слідував відповідний йому напівприголосний (після А, Е, Э — аліф, після І, Ы — аліф максура, після У та О — вав).
-
Голосні А, Е, Э (на початку слова اَ)
-
Голосні І та Ы (на початку слова اِ)
-
Голосні У та О (на початку слова اُ)
-
Відсутність голосного
-
Подвоєння
Приголосні та лігатура
Література
- Д-р Ян Станкевіч. Беларускія мусульмане і беларуская літаратура арабскім пісьмом. [Адбітка з гадавіка Беларускага Навуковага Таварыства, кн. I.] — Вільня: Друкарня Я. Левіна, 1933 ; Менск: Беларускае коопэрацыйна-выдавецкае таварыства «Адраджэньне», 1991 [факсімільн.]. — 3-е выд.