Стара Гвардія
| Стара Гвардія | |
|---|---|
| фр. La Vieille Garde | |
 Гренадер Старої Гвардії (на задньому плані Наполеон) | |
| На службі | 1804–1815 |
| Країна | Франція |
| Належність | Французька армія |
| Тип | Ветерани |
| Роль | Елітні війська |
| Війни/битви | Битва під Лоді Битва під Аустерліцом |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Жан Марі Дорсен Жан-Батист Бессьєр Луї Ніколя Даву Жан де Дью Сульт П'єр Камброн |
 | Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (листопад 2018) |
Стара Гвардія (фр. Vieille Garde) — елітні військові формування ветеранів Імперської Гвардії Наполеона. Вони були найпрестижнішим підрозділом Великої армії. Французькі солдати часто називали наполеонівську Стару Гвардію «безсмертними»[1].
Вважається, що Наполеон самостійно вибирав членів Старої Гвардії на основі фізичних ознак, особливо високого зросту. Їхні величні статури лякали, як ворогів, ак і союзників. При виборі солдат для Старої Гвардії також враховувалися нагороди та строк служби.
Піхота Старої Гвардії
У Старій Гвардії було чотири полки піхоти: 1-й та 2-й, кожен з гренадерів і шасерів (тобто єгерів). Члени Старої Гвардії отримували безліч різних привілеїв, у тому числі значно більшу заробітню плату, ніж решта Імперської Гвардії.
Вимоги до кандидатів у Стару Гвардію
- вік до 35 років при вступі
- не менше 10 років служби
- як мінімум три кампанії (деякі воювали аж 12 кампаній)
- стикалися з ворожим вогнем на передовій
- грамотність
- зріст — 178 см (5 футів 10 дюймів).
- Лише Орден Почесного легіону дозволяв нижчим кандидатам вступити в Гвардію[2].
На 1814 рік у 1-му Шасерському полку ще було багато старослужбовців: наприклад, сапер Ротьє (Rothier) служив 21 рік і отримав два поранення; рядовий Штолль (Stoll) служив 22 роки і пройшов 20 кампаній. Надто старі чи покалічені відправлялись до Роти Ветеранів (compagnie de vétérans) у Парижі.
Кіннота Старої Гвардії
У кавалерії Старої Гвардії було 4 полки: Кінних гренадерів, Кінних шасерів, Драгунів Імператриці, та 1-й Польський Уланський.
Ескадрон мамлюків з Імперської гвардії також вважався частиною кавалерії Старої Гвардії.
Елітний жандармський корпус теж вважався частиною кавалерії Старої Гвардії. Його загони використовувалися як ескорт для штаб-квартири Наполеона та Генерального штабу гвардії і для польових таборів Імперської Гвардії[джерело?].
Склад
1-й полк піших гренадерів Імператорскої гвардії
2-й полк піших гренадерів Імператорскої гвардії
3-й полк піших гренадерів Імператорскої гвардії
1-й полк піших єгерів Імператорської гвардії
2-й полк піших єгерів Імператорської гвардії
Полк кінних гренадерів
Полк кінних єгерів
Рота мамелюків
Полк драгунів Імператриці
Полк кінної артилерії
Полк пішої артилерії
Легіон жандармерії
Батальйон гвардійських моряків
Рота понтонерів
Рота гвардійських ветеранів
1-й (польський) шевалежерний полк (шеволежери).
Гроньяри
Солдатів Старої Гвардії прозивали «гроньярами» (Les Grognards), тобто «буркотунами».
Кінець Старої Гвардії
Див. також
Примітки
- ↑ Джордж Блонд, La Grande Armée, trans. Marshall May (New York: Arms and Armor, 1997), 48, 103, 470
- ↑ me. Napoleon's Guard Infantry (Young Guard, Old Guard). napolun.com. Процитовано 2 лютого 2018.