Павлоград

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:57, 15 листопада 2021, створена 31.131.118.15 (обговорення) (→‎Повоєнні часи: Добавлені назви двох підприємств.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Павлоград (значення).
Павлоград
Герб Павлограда Прапор Павлограда
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область
Район Павлоградська міська рада
Код КАТОТТГ UA12120070010055676
Засноване 1779
Статус міста від 1784 року
Населення ▼ 105 238 (01.01.2019)[1]
 - повне ▼ 105 238 (01.01.2019)[1]
Агломерація Павлоградська агломерація
Площа 59.3 км²
Густота населення 1775 осіб/км²
Поштові індекси 51400—51429
Телефонний код +380-5632
Координати 48°31′12″ пн. ш. 35°52′12″ сх. д. / 48.52000° пн. ш. 35.87000° сх. д. / 48.52000; 35.87000Координати: 48°31′12″ пн. ш. 35°52′12″ сх. д. / 48.52000° пн. ш. 35.87000° сх. д. / 48.52000; 35.87000
Висота над рівнем моря 71 м
Водойма р. Самара, Вовча, Гніздка, Кочерга.
Міста-побратими Польща Польща Любсько[2] та Іспанія Іспанія Сан-Себастьян[3]
День міста 18 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Павлоград I, Павлоград II
До обл./респ. центру
 - фізична 64 км
 - залізницею 87 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - фізична 438 км
 - залізницею 595 км
 - автошляхами 528 км
Міська влада
Адреса 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, 95, 6-04-04

CMNS: Павлоград у Вікісховищі

Мапа
Павлоград. Карта розташування: Україна
Павлоград
Павлоград
Павлоград. Карта розташування: Дніпропетровська область
Павлоград
Павлоград
Мапа

Павлогра́д — місто обласного значення в Україні, у Дніпропетровській області, центр Павлоградського району, осередок вугільного басейну Західний Донбас. Містом проходить автошлях E50М04.

Географія

План-схема Павлограда

Павлоград розташований між Запоріжжям, Дніпром, Донецьком і Харковом на відстані від 78 до 200 км. Місто розташоване в межиріччі річок Самара та Вовча, на заплавних терасах р. Самара та її приток, відноситься до північно-східного схилу Українського кристалічного масиву та простягається вздовж південно-західного борту Дніпровсько-Донецької западини. З півдня на північ територію міста перетинає річка Вовча (упродовж 2,85 км), а річка Самара є її природним кордоном з північного сходу. Територією міста протікають також річка Гніздка (3,9 км) і річка Кочерга (2,9 км).

Вулиці

Докладніше: Вулиці Павлограда

У місті Павлоград Дніпропетровської області станом на 2020 рік налічується 1 проспект, 1 бульвар, 227 вулиць, 78 провулків та 6 проїздів.

Ґрунти

Ґрунти міста і його околиць — чорноземи звичайні, лучно-чорноземні, чорноземи солонцюваті, лучно-солонцюваті і лучно-болотні.

Чорноземи звичайні — головна генетична група ґрунтів у приміській зоні. Вони забезпечені живильними речовинами, містять 4,5-4,9 % гумусу і поширені на вододілах.

Лучно-чорноземні ґрунти характеризуються високими показниками запасів гумусу (5,9 %) і поширені на заплавних терасах рік.

Лучно-солонцюваті ґрунти поширені на заплаві рік. Кількість солей в них 0,3-0,5 %, глибина залягання — 10-60 см. Агрономічна цінність лугових солонцюватих ґрунтів дуже низька.

Ґрунти приміської зони за умови штучного поливу придатні для вирощування усіх видів зелених насаджень, характерних для степової зони України.

Клімат

Помірно-континентальний, не досить вологий, характеризується жарким літом та малосніжною зимою з відлигами. Середня температура повітря за рік: 8,4°С. Кількість посушливих днів: 80 (квітень-жовтень). Пріоритетним напрямком вітру є: теплий період — західний — 18 % днів, холодний період — східний — 23 % днів.

  • Середня температура повітря за рік: +8,4 °C.
  • Абсолютний мінімум: −34 °C.
  • Абсолютний максимум: +39 °C.

Екологія

Добове виробництво паливних брикетів на З (проект) для м. Павлограда становило 27,3 т і могло бути збільшене в міру необхідності. Проектом було передбачене створення ТЕС потужністю від 3 Мвт, а електроенергію планувалося використати на власні потреби й для забезпечення міського електротранспорту, проект якого був у стадії розробки, а самі тролейбуси планувалося випускати на Павлоградському заводі ПЗТО.

Верховна Рада України в умовах фінансово-економічної кризи звернулася до конгресу США із проханням відновити фінансування проекту утилізації ракетного палива на Павлоградському хімічному заводі. В обігу депутати нагадують, що в 1993 році між Україною й США була укладена угода про надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї. Однак в 2003-му американська сторона в однобічному порядку заявила про припинення фінансового забезпечення подальшого процесу створення ОЛП.

«За цей час ситуація зі зберіганням неутилізованого ракетного палива, що є другим за рівнем небезпеки компонентом після ядерної вибухівки, поступово придбала вкрай незадовільний стан і перетворилася в погрозу з непередбаченими наслідками як екологічного, так і техногенного характеру», — говориться в обігу. Верховна Рада просить конгрес США "вирішити питання фінансування в обсягах, які дозволять забезпечити якнайшвидше завершення утилізації ракетного палива й виконання всього комплексу заходів, спрямованих на ліквідацію ядерної зброї в Україні.

Про небезпеку, що виходить від утилізації ракетного палива, попереджає й голова Верховної Ради Володимир Литвин. Спікер заявив, що в Павлограді не повинна трапитися друга Чорнобильська катастрофа, і призвав вжити негайних заходів для виправлення ситуації. При цьому він відзначив, що для утилізації ракетного палива необхідно виділити 40 мільйонів, що тепер украй складно зробити через спад економіки й темпів промислового виробництва. І одним зі шляхів рішення проблеми Володимир Литвин уважає звертання до міжнародного співтовариства. Україна, відзначив він, повністю виконала свої зобов'язання щодо ліквідації ядерної зброї. «Досить паперів, декларацій, потрібні конкретні рішення, потрібна позиція парламенту, що повинен опиратися на настрої й потреби людей, — сказав спікер. — Паливо для одного двигуна ракети, якщо, не дай Боже, воно вибухне, — це Хіросіма. А там лежить п'ять тисяч тонн».

Історія

Козацька доба

Близько 1660 р. Кошем Запорізьким на території сучасного Павлограда організував перевіз через річку Вовчу. Саме тут проходив таємний козацький шлях на Кальміус і Кагальник.

Першими поселенцями у цій місцевості були запорожці Самарської та Кальміуської паланок, а також демобілізовані військові, які займалися скотарством і рільництвом.

Після татарських набігів 1768 та 1769 р. ця місцевість тимчасово спорожніла.

На початку 1770 року відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняк збудував тут свій зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, а після російськи реформ після ліквідації Запорозької Січі — слобода Матвіївка Азовської губернії[4]. Хижняк розпланував розташування слободи, виділив місце для церкви з дзвіницею, школою та шпиталем, призначив вулиці та місця для побудови будинків слобожан і запросив сімейний та осілий народ селитися в слободі та влаштовуватись будинками і садибами.

З грудня 1779 року слобода Матвіївка Маріупольського повіту Азовської губернії називається державною військовою Луганського пікінерного полку слободою. Військова колегія за підписом князя Г. Потьомкіна ухвалила призначити командиром Луганського пікінерного полку Михайла Іларіоновича Голініщева-Кутузова з присвоєнням йому чину полковника. У 1782—1783 роках Луганський пікінерний полк під командуванням М.Голініщева-Кутузова брав участь у придушенні повстання кримських татар. У 1784 році іменним указом Катерини II «Розпорядження по налагодженню Катеринославського намісництва» слобода Луганська була перейменована у повітове місто Павлоград, яке увійшло до складу Катеринославського намісництва.[5]

За іншою версією історія міста починається з окопу, коли в 1779 році, у трикутнику між річками Гніздкою, Вовчою та Кочергою поблизу слободи Луганської був споруджений окоп (шанець). Цим окопом та вищезгаданими річками утворилась загороджена місцевість (град)[джерело?], яка і була названа Павлоградом.

Центр Катеринославського намісництва

У 1784 році Павлоград отримав статус міста і став центром Катеринославського намісництва.

Павло I (російський імператор), на честь якого назване місто.

Розквіт натурального господарства прийшовся на XIX ст. Щорічно в місті проводились по три, чотири ярмарки, на які приїздили купці із Петербургу, Москви, Тули, Орла, Курська, Варшави. Торгували, в основному, крупною рогатою худобою, кіньми, вівцями. Наприкінці XIX ст. Павлоград став відомим центром торгівлі зерном та борошном. Павлоградський хліб експортувався в міста Російської імперії, а також в Лондон, Константинополь. Розвиток торгівлі обумовив заснування міського банку, створення акціонерного товариства борошномельної та круп'яної промисловості. Під кінець XIX ст. до діючих салотопних та шкірзаводів, тютюнової фабрики, олійниць у місті додалися парові млини, ситценабивна фабрика, олійний та ливарний заводи; розширялися борошномельне, пивоварне виробництва. Росла мережа освіти — у 1897 році в місті діяло 12 навчальних закладів.

У 1896 р. був збудований «Графський театр» на кошти сім'ї Голенищевих-Кутузових. В 70-і роки XIX ст. була збудована залізниця між Санкт-Петербургом і Сімферополем, що пройшла через Павлоград.

Павлоград у часи Визвольних змагань

Докладніше: Захоплення більшовиками Павлограда

У грудні 1917 року більшовики захопили владу в місті. Навесні 1918 року сили більшовиків були вибиті з міста.

У складі СРСР

В 1925 році місто стало окружним, а в 1926 році — районним центром. У 1939 році Павлоград був окремою міською адміністративною одиницею, містом обласного підпорядкування.

1930 року поблизу Павлограда спалахнуло Павлоградське повстання, яке було криваво задушене радянською владою.

У 1931 році у Павлограді почав діяти артполігон, який перед Німецько-радянською війною став головним артполігоном СРСР — 2 заводи міста працювали на оборону.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1244 жителі міста[6].

Друга світова війна

Радянські війська відступили з міста 11 жовтня 1941 року. В окупованому місті містився підпільний обком КП(б)У на чолі з М. Сташковим. Павлоградський міськком партії створив добре продуману мережу бойових і диверсійних груп. На луб'яному заводі вивели з ладу локомотив, внаслідок чого завод не працював 15 днів. У жовтні 1942 року підпалили нафтобазу, двічі робили аварії на електростанції. Диверсійні групи та партизани з вересня 1942 року по лютий 1943 року пустили під укіс ворожий поїзд на станції Зайцево, зірвали склад боєприпасів на вулиці Радянській, порвали телефонний зв'язок з штабом німецької армії.

Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[7]. На території заводу № 359 утримувалося близько 2 тис. чоловік, увесь табір було нищено.

24 серпня 2014 року на центральній площі міста було повалено пам'ятник Володимиру Леніну[8]

У лютому 1943 року розпочалось повстання, відоме на весь СРСР. Підпільникам вдалося звільнити місто від німців на 5 днів, після чого повстання було жорстоко подавлено із застосування бомбардувальної авіації. Повністю місто було звільнено 18 вересня 1943 року. Саме цей день став загальноміським святом — Днем міста.

Повоєнні часи

У 50-ті роки почалося будівництво 11 шахт. Розвідані запаси вугілля дали підставу вважати м. Павлоград центром Західного Донбасу. Побудовано 11 шахт, Центральна збагачувальна фабрика. Протягом післявоєнних десятиліть складалася машинобудівна промисловість: заводи Механічний, Технологічного обладнання, «Хіммаш», «Ливмаш», «Сільмаш»; будівельні: комбінат «Дніпрошахтобуд», трест «Павлограджитлобуд», завод «Павлоградзалізобетон», завод стінових матеріалів, силікатний завод, завод мобільних будівель. Успішно працювала швацька фабрика, завод продтоварів, 2 хлібозаводи, меблева фабрика, шкірзавод, що згодом переріс у взуттєву фабрику.

Символіка

Герб Російського періоду (1811)
Докладніше: Герб Павлограда
Докладніше: Прапор Павлограда

Перший герб Павлограда було затверджено указом Катерини ІІ 29 липня 1811 року. За своєю композицією та емблематикою він нагадував створений того ж часу герб повітового міста Верхньодніпровська. Герб був поділений навпіл по горизонталі на золоте верхнє і зелене нижнє поля. У верхньому полі пасеться кінь, у нижньому полі знаходиться срібна стрічка, що перетинає поле навкіс. Сучасний герб та прапор Павлограда затверджені в 2007 році. В жовтій частині зображені дві сині перехрещені стріли вістрями вгору, над якими знаходиться семипроменева червона зірка. В зеленій частині зображений білий кінь.

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897 18 400 —
1907 18 500 +0.5%
1926 18 000 −2.7%
1939 40 000 +122.2%
1959 45 827 +14.6%
1970 80 227 +75.1%
1979 107 267 +33.7%
1989 131 414 +22.5%
2001 118 816 −9.6%
2007 111 679 −6.0%
2008 111 146 −0.5%
2009 111 151 +0.0%
2010 111 069 −0.1%
2011 110 644 −0.4%

Населення міста становить 110 тис. мешканців. Ще з часів Радянського Союзу підприємства міста Павлограда спеціалізувалися на випуску високотехнологічної продукції для військової промисловості. Рівень спеціалістів, які працювали на цих підприємствах, залишається дуже високим. В місті 35 % населення мають вищу освіту.

Напередодні розпаду СРСР етнічна структура населення міста відзначалася великою, порівняно з іншими містами Дніпропетровської області, часткою осіб, що вважали себе росіянами.

Уся людність — 100 %, у тому числі: українці (63,3 %), росіяни (32,9 %), білоруси (1 %), татари (0,4 %), євреї (0,4 %), цигани (0,4 %), молдовани (0,2 %), інші національності (1,3 %). За час між Всесоюзним переписом населення 1989 р. та загальним переписом людності України 2001 р. питома вага осіб, що вважають себе росіянами у Павлограді суттєво зменшилася, а частка тих, що вважають себе українцями суттєво зросла до 3/4 (близько 75 %).

Така тенденція характерна для міст України і в період 2001—2012 років.

Економіка

Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) по Павлограду за січень-грудень 2010 року склав 5535 млн грн.(з урахуванням шахт ВАТ «Павлоградвугілля»). Питома вага міста в області по реалізації промислової продукції становить 3,9 %.

В місті працюють підприємства вугледобувної промисловості ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у загальному обсязі реалізації продукція вугільної галузі становить 82 %.

У 2007 році по м. Павлоград обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств склав 3221,8 млн грн. (з урахуванням всіх шахт ВАТ «Павлоградвугілля»). За 2007 рік ВАТ «Павлоградвугілля» видано на-гора 12361,4 тис. тонн вугілля, або 101,1 % до 2006 року. У 2012 році шахти ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» видобули 17 млн т вугілля.

Загальний обсяг промислового виробництва по місту Павлоград (у порівняних цінах) склав 642,3 млн грн., або 110,7 % до торішнього показника. Позитивна динаміка в 2007 році найбільшою мірою підтримувалася зростанням виробництва в обробній промисловості, а саме: у хімічній промисловості (на 8,5 %), машинобудуванні (на 17,9 %), виробництві інших неметалевих виробів (на 55,5 %), інших промислових виробництвах (на 39,2 %), поліграфічній промисловості (на 30,5 %), оброблення деревини (на 28,8 %), харчовій промисловості (на 11,3 %).

Збільшили обсяг виробництва промислової продукції до попереднього року (в порівняних цінах) ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» (108,4 %), ВАТ «Павлоградхіммаш» (150,5 %), ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» (195,2 %), ТОВ «Павлоградспецмаш» (114,3 %), ТОВ «Меблевий комбінат» (139,2 %), ВАТ «Павлограджилстрой» (167,0 %), ТОВ "Фабрика дверей «Будмайстер» (128,8 %), ТОВ "Фабрика будівельних сумішей «Будмайстер» (148,5 %), ТОВ «Молочний дім» (112,9 %), СП ЗАТ «Софрахім» (103,7 %).

У 2007 році за рахунок усіх джерел фінансування очікується освоєння капітальних вкладень в обсязі 196 млн грн. На будівництво та реконструкцію об'єктів комунального та соціального призначення міста спрямовано 8,6 млн грн. бюджетних коштів (163 % до 2006 року).

Станція Павлоград I

Промисловість

Файл:IMG 6711.jpg
Копер шахти

У місті працюють підприємства вуглевидобувної промисловості: шахта «Павлоградська», шахта ім. Героїв Космосу, шахта «Благодатна».

У складі машинобудівних підприємств

  • ПАТ завод «Павлоградхіммаш» забезпечує своєю продукцією хімічну та нафтопереробну галузі, виготовляє пластинчаті, кожухотрубчасті, фторопластові теплообмінники, апарати повітряного охолодження, ємкісні зварні апарати, деаератори, барабани-сепаратори, випарні апарати, наземні та підземні резервуари для автозаправних станцій, газосепаратори для переробки нафтопродуктів;
  • ПАТ завод «Палмаш» — виробництво машин і обладнання для добувної промисловості, ремонт (спеціалізований) для машин добувної промисловості та будівництва, виробництво машин для металургії, діяльність автомобільного вантажного транспорту, ремонт гірничношахтного обладнання;
  • ТОВ завод «Павлоградспецмаш» — вітчизняний виробник будівельних риштувань і опалубки. Його продукція відома під торговою маркою «БудМайстер». Також виробляються пересувні риштування, міні-риштування, будівельні стійки, опалубка стінова і перекриттів. Вся продукція сертифікована згідно з вимогами українського законодавства. В березні 2004 року отримано сертифікат за системою управління якістю — ISO 9001-2001;
  • ТОВ «Павлоградський завод технологічного обладнання» — виробництво машин та устаткування, виробництво верстатів для оброблення металу, виготовлення інших металевих виробів.
  • ДП «Павлоградський механічний завод» — філія Південного машинобудівного заводу, яка спеціалізується на виготовленні твердопаливних двигунів і їх елементів, тролейбусів, зернозбиральних комбайнів, вузлів тракторів, літаків.

Хімічна промисловість

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання „Павлоградський хімічний завод“» — один з найбільших виробників промислових вибухових речовин в Україні (більше 35000 т/рік), єдине підприємство в Україні, що має потужності по виготовленню твердого ракетного палива і ракетних двигунів на його основі для ракет різних класів, єдине підприємство в Україні по виготовленню вибухових речовин, утилізації боєприпасів, сертифіковане за Міжнародними стандартами ISO та OHSAS. Один із базових заводів міста, де завдяки творчому підходу до виробництва досягнуто кращих показників з економії енергетичних ресурсів.

Харчова промисловість

  • ПрАТ «Павлоградхліб» — виробництво хліба та хлібобулочної продукції. Підприємство випускає широкий асортимент продукції. Постійно оновлює технологію виробництва.;
  • ТОВ «Молочний дім» — виробництво цільномолочної продукції, оптова торгівля молочними продуктами. Перелік основних видів продукції — це йогурти, сирні маси та сирки, торти із кисломолочного сиру, кефіри, сметана. Продукція підприємства за своєю якістю відповідає високим вимогам і користується попитом населення. Пакування товару зручне у транспортуванні, економічне, забезпечує термін зберігання. За досягнуті результати в роботі та випуск якісної продукції підприємство нагороджено Дипломом першого ступеня за якість товару та золотою медаллю за пакування.
  • Група компаній «Snack Production» — виробництво смаженого насіння соняшника торгівельних марок «Сан Санич» і «Агонь», чипсів «CHIPSTER'S» і «HROOM», арахісу «Big Bob».

Легка промисловість ТОВ «Павлоградська швейна фабрика» (виробництво швейних виробів);

Видавнича промисловість Павлоградська міська друкарня (поліграфічна продукція). Теперішня назва «Перша міськдрукарня».

Інвестиційна привабливість міста Місто розташоване на перехресті автомобільних та залізничних ліній міжнародного значення, що дає можливість розглядати місто як потужний транспортний термінал, який забезпечує функціонування зв'язків «Постачальник — Виробник — Споживач».

Родючі чорноземи та сприятливі кліматичні умови забезпечують стабільні високі врожаї сільськогосподарських культур.

Розвідані запаси кам'яного вугілля становлять 1163714 тис.т, германію — 8706 т, газу-метану — 62 млрд куб.м, з них більш 9 млрд м³ у вільному стані, рутилу — 756 тис.т, ільменіту — 2160 тис.т, циркону — 540 тис.т. На території району знаходиться велика кількість родовищ будматеріалів (каоліни, пісковики, суглинки, піски для бетону, кладочних та штукатурних розчинів, силікатної цегли). Серед підземних вод розвідані мінеральні води типу «Миргородська» і «Мінська», перспективні для використання в курортній практиці для внутрішнього і зовнішнього застосування.

За часів Радянського Союзу ефективно працювали великі підприємства, які виконували оборонні замовлення. Павлоградський механічний завод виготовляв міжконтинентальні балістичні ракети та іншу космічну техніку різноманітного призначення. Павлоградський хімічний завод виготовляв та заправляв сумішним твердим паливом двигуни ракет всіх класів, починаючи від «Стрелы» (аналог американського «Стінгера») до ракетних балістичних комплексів. Павлоградський завод технологічного обладнання та спеціальних верстатів випускав нестандартне обладнання та спеціальні верстати для ракетно-космічного комплексу, у тому числі металооброблюючі верстати підвищеної точності з числовим програмним керуванням.

У новітній час підприємства залишилися без державних замовлень. Унікальні технології, талановиті конструктори та інженери, «золоті» робочі руки чекають на ділові пропозиції.

В умовах сучасного стану економіки пріоритетними напрямками інвестування залишилися промислові види економічної діяльності та розвиток інфраструктури міста.

Освіта і наука

Павлоградський міський ліцей

Система освіти міста складається з:

Культура

Працює Павлоградський драматичний театр ім. Б. Захави, державний історико-краєзнавчий музей, музей поетеси Ганни Світличної (уродженки міста), 2 міські бібліотеки та 7 філій, музична і 2 школи естетичного виховання. У місті знаходяться 27 пам'ятників архітектури — це, переважно, будинки в стилі модерн. Є Храм Нерукотворного Образа (1898 рік), Успенська церква (1986 рік), костьол (90-ті роки XIX ст.). Театр-студія ім. Бориса Захави відсвяткував своє 35-річчя в 2009 році. Режисер театру — заслужений діяч мистецтв України Анатолій Рева.

Театр ім. Б. Захави

В місті працює Літературна студія ім. М. Шутя, що випускає свої збірники віршів (Андрій Коцюбинський, Григорій Шиян і Георгій Люлько).

Різноманітна палітра народних талантів міста: художники, майстри різьблення по дереву, майстри вишивання.

Колишня жіноча гімназія

Дитячі і юнацькі колективи, що користуються особливою повагою в місті, країні й за її межами:

  • Зразковий ансамбль народного танцю «Юність» (керівник заслужений працівник культури України Кириченко Н. М.);
  • Народний колектив театру сучасної хореографії «Лик» (керівник Оксень Л. Ю.);
  • Хореографічний центр «Контрасти» (керівник Оксень Л. Ю.);
  • Ансамбль бального танцю «Натхнення» (керівник Оксень Л. Ю.);
  • Зразковий клуб акробатичного рок-н-ролу «Восторг» (керівник Тітова О. В.)

Пріоритетні види спорту: бойовий гопак, бокс, кікбоксинг, важка атлетика, спортивна гімнастика, плавання, акробатичний рок-н-рол.

Спорт

У місті 4 стадіони, 1 льодова ковзанка, 2 плавальних басейни, 41 спортивний зал, водноспортивна база, 14 фізкультурно-оздоровчих центрів, дитячо-юнацька спортивна школа.

Футбол

У 1923 році при робочому палаці, іменувався клубом імені Томського, був створений перший спортивний колектив Павлоградщини — футбольна команда «Металіст». Засновником цього колективу був інструктор фізкультури Н. М. Золотоверхого. Одночасно були організовані ще дві команди — «Будівельник» і «Желдор». Перші матчі відбулися на футбольному полі, що знаходиться біля розташування військової частини 88-го полку.

Провідною командою в цей період був «Будівельник» (згодом перейменований в «Штурм»). Пізніше участь в змаганнях брали також команди «Друкар» і «Харчовик». Збільшення числа футбольних команд послужило поштовхом до початку будівництва стадіону в парку ім. 1 травня. В день його відкриття (травень 1927 рік) команда «Штурм» зустрілася зі збірною 30-й Іркутської дивізії. На початку 30-х років на зміну розпався «Штурму» прийшла команда «Індустрія», що складається з будівельників і робітників хімзаводу. Із закінченням будівництва хімзаводу була організована команда «Азот».

Під час Великої Вітчизняної війни частина футболістів пішла на фронт, частина евакуювалася з заводами. Настав тривала перерва у футбольному житті міста.

У 1948 році була організована команда «Хімік», граючим тренером якої був А. В. Журавльов. Ця команда грала в першості УРСР і користувалася успіхом у глядачів. У день її матчів стадіон був переповнений. У зв'язку з розвитком Західного Донбасу в місті була організована команда «Шахтар». Після її розпаду була організована команда «Зеніт», яка представляла Павлоград в чемпіонаті області.

Далі в Павлограді з 1973 по 1998 рік на стадіоні «Шахтар» (ім. Шахти Героїв Космосу), що знаходиться в парку ім. 1-го Травня, існувала професійна футбольна команда — це футбольний клуб «Гірник» (Павлоград), який виступав у Першій і Другій Лізі України під назвами: «Колос» (1973—1986), «Шахтар» (1986—1995), «Космос» (1995), «Гірник» (1997—1998).

Потім в Павлограді майже 20 років не було професійного активного українського футболу, крім футболу серед дитячих команд різного віку.

З 2018 року в місті є дві команди — це футбольний клуб «Atrium», який у тому ж році став переможцем Першої Ліги Чемпіонату Дніпропетровської області, і вийшов до Суперліги (Вищу Лігу) Чемпіонату Дніпропетровської області. І футбольний клуб «Павлоград», який теж в тому ж році зайняв третє місце в Першій Лізі Чемпіонату Дніпропетровської області, і теж вийшов до Суперліги Чемпіонату Дніпропетровської області.

Хокей

У Павлограді з 2009 року існує аматорська хокейна команда — це хокейний клуб «Павлоград», раніше був «Павлоградець», який в 2016 році, разом з міським головою відкрив у дворі ФСК ім. Шкуренка Павлоградську міську ковзанку, що тимчасово знаходиться без спеціального накриття, через що працює не на постійній основі.

Спортивні секції

Бокс, тайський бокс, карате, ушу, дзюдо, бойовий гопак, кікбоксинг, атлетизм (легка, важка атлетика), художня гімнастика, спортивна гімнастика, спортивно бальні танці, спортивно акробатичний рок-н-ролл, шейпінг, баскетбол, футбол, волейбол, спорт із собаками, інваспорт, плавання, бадмінтон.

Охорона здоров'я

Здоров'ям жителів піклуються медичні установи: 2 міські лікарні, міський пологовий будинок, міжрайонний туберкульозний диспансер, міжрайонний наркологічний диспансер, станція швидкої допомоги.

  • КЗ «Павлоградська міська лікарня № 1» — Обслуговує населення — 54 300 чол. Згідно з державною акредитацією 2009 року лікарня має другу категорію, у 2010 році комісією ВООЗ акредитована як «Лікарня доброзичлива до дитини», лабораторії мають найвищу ступень акредитації.
  • «Павлоградська міська лікарня № 4» — Згідно з державною акредитацією 2009 року має вищу категорію, у 2010 році комісією ВООЗ акредитована як «Лікарня доброзичлива до дитини», лабораторії мають найвищу ступень акредитації.
  • Спеціалізована медико-санітарна частина № 7 — Згідно з державною акредитацією 2008 року має вищу категорію, у 2010 році комісією ВООЗ акредитована як «Лікарня доброзичлива до дитини», лабораторії мають найвищу ступень акредитації.
  • Спеціалізована медико-санітарна частина № 15. — Згідно з державною акредитацією має першу категорію, у 2010 році комісією ВООЗ акредитована як «Лікарня доброзичлива до дитини», має акредитовану лабораторію.
  • КЗ «Павлоградський пологовий будинок» — Згідно з державною акредитацією 2010 року має вищу категорію. Протягом семи років пологовий будинок носить звання «Лікарні доброзичливої до дитини». Лабораторія має найвищу ступень акредитації.
  • КЗ «Павлоградська станція швидкої медичної допомоги» — Обслуговує населення — 77 063 чол. Згідно з державною акредитацією 2009 року має першу категорію.
  • КЗ «Павлоградський протитуберкульозний диспансер» — Згідно з державною акредитацією має вищу категорію. Лабораторія має найвищу ступень акредитації.
  • КЗ «Павлоградська стоматологічна поліклініка»
  • Центр здоров'я — згідно з державною акредитацією 2008 року має першу категорію. Центр проводить санітарно-просвітницьку роботу та пропаганду здорового способу життя.

Засоби масової інформації

У Павлограді на початок 2000-x років друкувалося більше 20 газет і журналів. Серед суспільно-політичних видань відомі газети «Західний Донбас», «ТН-Экспресс», «Вісник Шахтаря», «Информ-Альтернатива», тижневик «Спутник телезрителя», рекламно-інформаційне видання «Бесплатные объявления». На 2021 рік видаються «ТН-Экспресс», «Вісник шахтаря», «Голос шахтаря», «Лава», «Бесплатные объявления». Працюють інформаційні портали міських новин (зокрема, http://павлоград.dp.ua/).

За СРСР транслювалися 2 програми телебачення — союзна і республіканська та на область (на останній матеріали передавались українською та російською мовами).

У 1991 році запрацював місцевий телеканал «Павлоградське незалежне телебачення».

Станом на кінець 2000-х років діяли 2 павлоградські місцеві телеканали:

Також у місті транслюються телеканали «Інтер», «1+1», «ICTV», «Новий канал», «СТБ», «Тоніс», «ТЕТ», «Україна», «5 канал», «НТН» та «UA: Дніпро». Працює 7 радіостанцій: «Країна ФМ» (100.2), «NRJ» (100.9), Радіо «Шансон» (102.2), «Хіт FM» (103.8), Конкурс (104,2), «UA: Українське радіо/UA: Українське радіо. Дніпро» (106.1), «Ретро FM» (107.1), «Радіо "Самара"» (107.9)

Відомі уродженці

Олексій Антонов

Учасники російсько-української війни

  • Абросімов Андрій Вікторович (1992—2014) — старший солдат Збройних сил України. Загинув від кулі снайпера під час нападу терористів на блокпост поблизу села Золотий Колодязь;
  • Борисенко Андрій Юрійович (1993—2017) — сержант Збройних сил України. Загинув поблизу селища Кам'янка (Ясинуватський район) — куля снайпера потрапила у голову;
  • Воронін Володимир Ігорович (1987—2015) — солдат Збройних сил України. Загинув, підірвавшись на міні поблизу села Оріхово-Василівка Артемівського району під час виконання бойових завдань;
  • Грицишин Віталій Зіновійович (1982—2020) — старший солдат Збройних сил України. Загинув біля Верхньоторецького, внаслідок підриву на міні під час гасіння пожежі;
  • Давиденко Олексій Олександрович (1993—2015) — солдат Збройних сил України. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське Новоайдарського району;
  • Добролєта Михайло Костянтинович (1992—2017) — молодший сержант Збройних сил України. Загинув внаслідок обстрілу ротного опорного пункту — дістав кульове поранення у сонну артерію;
  • Жадан Олексій Валентинович (1983—2015) — старший солдат Збройних сил України. Загинув у бою поблизу міста Авдіївки;
  • Каменєв Денис Сергійович (1989—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Карташов Петро Сергійович (1978—2016) — капітан Збройних сил України. Загинув у промзоні Авдіївки, підірвавшись на протитанковому фугасі на військовому автомобілі ЗІЛ;
  • Милосердов Володимир Олександрович (1980—2015) — сержант Збройних сил України. Загинув у бойовому зіткненні з ДРГ поміж Чермаликом та Павлопільським водосховищем;
  • Сафонов Євген Миколайович (1988—2020) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Ямщиков Юрій Олександрович (1991—2015) — солдат Збройних сил України. Загинув поблизу селища Піски Ясинуватського району внаслідок обстрілів з гранатометів та стрілецької зброї.

Див. також

Світлини

  • Прибутковий дім Немкова
    Прибутковий дім Немкова
  • Особняк Герлейбова
    Особняк Герлейбова
  • Будинок офіцера Педана
    Будинок офіцера Педана
  • Будинок міської управи
    Будинок міської управи


Примітки

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. ↑ http://pavlonews.info/news/categ_2/18421.html
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 червень 2015. Процитовано 2 грудень 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Тетяна Мананкова (22.01.2021). Звіт про результати державного фінансового аудиту бюджету міста Павлоград Дніпропетровської області за період з 01.01.2018 по 31.08.2020. №08-21/1 від 22.01.2021 (PDF). dasu.gov.ua (укр.). Державна аудиторська служба України. Східний офіс Держаудитслужби. Процитовано 4 вересня 2021.
  5. ↑ http://pavlonews.info/news/categ_2/15980.html
  6. ↑ Павлоград. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  7. ↑ Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209.
  8. ↑ У Павлограді знесли пам'ятник Леніну. Еспресо TV. 25 серпня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 6 червня 2021.
  9. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 202 с. ISBN 966-8201-26-4


Джерела та література


Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Павлоград


Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павлоград&oldid=33817201