Бенч Ольга Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенч Ольга Григорівна
Народилася14 березня 1955(1955-03-14) (69 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмузикознавиця
Alma materНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ЗакладНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського, Харківський державний інститут культури і КАМ
Нагороди
Народний артист України заслужений діяч мистецтв України Почесна грамота Кабінету Міністрів України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бенч.
Бенч Ольга Григорівна
Бенч Ольга Григорівна

Бенч Ольга Григорівна (нар. 14 березня 1955, Гутисько, Бережанський район Тернопільської області) — диригентка, музикознавиця, кандидатка мистецтвознавства (1990), доцентка, професорка, Заслужена діячка мистецтв України (1998)[1], Народна артистка України (2010)[2], заступниця міністра культури і туризму України (2005–2010), Генеральна консулка України в Пряшеві (Словаччина) (2010–2015).

Біографія

Народилась 14 березня 1995 року у селі Гутисько Тернопільської області. Отримала середню та музичну освіти у школах Трускавця[3]. З 1972 по 1976 навчалася у Дрогобицькому державному музичному училищі. У 1976–1981 навчалась у Львівській національній музичній академії імені М. В. Лисенка, потім з 1984 по 1987 роки в асистентурі-стажуванні та аспірантурі у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського. Стажувалася в Національній опері України. Паралельно, у 1981–1984 роках, була викладачкою кафедри оркестрового диригування Харківського державного інституту культури, 1990 року отримала вчене звання кандидатка мистецтвознавства.[4]

1991 року заснувала та очолила камерний хор «Український спів», який озвучив фільми «Густиня», «Подорож у втрачене минуле» (про музично-культурні традиції Сіверщини), а також успішно виступив у місячнику європейської культури в Кракові –у культурно-громадській акції «Збережемо українські церкви у Польщі» (1992), урядовому концерті на І та ІІ Всесвітніх форумах українців (1992; 1997).[4]

У 1987–2005 роках була доценткою і професоркою Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського. Потім у 2005-2010 роках заступницею Міністра культури і туризму України[5][6]. З 2010 по 2015 роки була Генеральна консулка України в Пряшеві (Словаччина).

З 2014 року працює гарантом педагогічного і мистецького напрямів в Католицькому університеті в Ружемберку (Словаччина). У 2018 році була обрана ректоркою Київської Академії мистецтв.

У 2018 році увійшла до енциклопедії «Britishpedia» за розвиток українсько-словацьких зв'язків у розділі «Видатні особи Чехії та Словаччини».

Є авторкою понад 100 публікацій, серед яких монографії:

  • Павло Муравський. Феномен одного життя. — К. : Дніпро, 2002. — 663 с. — ISBN 966-578-108-1.
  • Український хоровий спів. Актуалізація звичаєвої традиції: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К. : Редакція журналу «Український Світ», 2002. — 440 с. — ISBN 966-7586-05-7.

Нагороди

  • Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (1999)[7];
  • Орден Святого Миколи Чудотворця ІІІ ступеня (2005);
  • Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2006);
  • Почесна Грамота Київського міського голови «За вагомий особистий внесок у розвиток культури та високий професіоналізм» (2006);
  • Орден Королеви Анни Ярославни (2008);
  • Лауреатка премії ім. М. В. Лисенка за наукову діяльність (2008);
  • Лауреатка премії Національної всеукраїнської музичної спілки (2008);
  • Лауреатка Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг» (2010);
  • Грамота МЗС України (2013);
  • Премія «Гордість Трускавця-2017», номінація «Амбасадор Трускавця-2017» (2017);
  • Медаль «За жертовність і любов до України» з нагоди державної пам'ятної дати Дня Хрещення Київської Русі-України (2019).

Примітки

  1. ↑ Указ Президента України від 22 травня 1998 року № 496/98 «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтва»
  2. ↑ Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Життєвий шлях, устелений особливим талантом та невтомною працею (укр.). 23 березня 2020. Процитовано 16 листопада 2021.
  4. ↑ а б Біографія Бенч.pdf. Google Docs. Процитовано 16 листопада 2021.
  5. ↑ Указ Президента України від 3 червня 2005 року № 909/2005 «Про призначення О. Шокало-Бенч заступницею Міністра культури і туризму України»
  6. ↑ Указ Президента України від 1 листопада 2010 року № 993/2010 «Про звільнення О. Бенч з посади заступника Міністра культури і туризму України»
  7. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1999 року № 1934 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Джерело

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бенч_Ольга_Григорівна&oldid=33863400