Подимне (одиниця оподаткування)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:38, 22 грудня 2021, створена J. Gradowski (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поди́мне, подимщина, димне, дим — одна з форм феодального податку в Київській Русі та на українських землях, що в 1418 ст. перебували під владою феодальної Литви і Польщі.

Назва походить від одиниці оподаткування — диму (будинку, двору з комином).

За часів Київської Русі подимне сплачували феодалам селяни-общинники. Найдовше подимне збиралося на українських, білоруських та західноросійських землях.

У 1517 ст. в Україні та в Білорусі подимне сплачували на користь литовського великого князя і польського короля державні селяни-данники й частково панські селяни зі своїх земельних ділянок натурою і частково грошима.

На Поліссі і Придніпров'ї одиницею оподаткування, поряд з «димом», було дворище, до якого часто входило кілька «димів» — хат, де жили окремі сім'ї. В такому разі подимне сплачувалося від кожного «диму». З 16 ст. подимне перетворилося на звичайний натуральний та грошовий чинш.

Перехід решти українських земель у 1569 р. до складу Корони Польської стимулює поширення й на них кріпосного права, щоправда не в таких потворних масштабах, як це мало місце на західноукраїнських землях. Так, якщо в Галичині панщина сягала 3-6 днів на тиждень, то, скажімо, на землях Південної Київщини кількість днів обов'язкового відробітку на пана могла коливатися від одного до максимум трьох днів на тиждень. Причому, дні відробітку накладалися не на окремі селянські господарства — дим, а на об'єднання дворів, на яких могло мешкати по декілька поколінь однієї селянської родини — так звані дворища[1].

Див. також

Примітки

Джерела та література

Посилання