Лавренчук Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 5 січня 2022, заснована на цій версії.
Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лавренчук.
Євген Лавренчук
Ім'я при народженніЄвген Вікторович Лавренчук
Народився24 червня 1982(1982-06-24) (42 роки)
Львів, СРСР
ГромадянствоУкраїна
Діяльністьдраматург, театральний режисер
Відомий завдякитеатральний режисер, актор, педагог
Alma materРосійський університет театрального мистецтва
Роки активності2002 — тепер. час
ГоловувавПольський театр у Москві (худ. керівник), Одеський національний академічний театр опери та балету (гол. режисер)
Нагороди
Заслужений діяч культури Польщі
Заслужений діяч культури Польщі
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Сайтlavrenchuk.com

Євген Вікторович Лавренчук (пол. Eugeniusz Ławreńczuk; нар. 24 червня 1982(19820624))[1] — український, польський театральний режисер, педагог[2]. Співзасновник (2002) і художній керівник «Польського театру в Москві»[3][4] (до 2014 р.) та «Школи акторської майстерності та режисури»[5]. Головний режисер Одеського національного академічного театру опери та балету. Ректор «Першої української школи театру і кіно» (2018)[6][7][8][9][10][11][12][13]. Один з наймолодших режисерів у світі[14] — його режисерський дебют був у 16 років. Поставив більше 30-ти вистав. Лауреат міжнародних конкурсів і фестивалів в Європі. Здійснює постановки, а також веде активну педагогічну діяльність в Україні, Польщі, Німеччині, Литві та Ізраїлі[15][16]. Автор методики викладання акторської майстерності та режисури[17][18][19][20][21][15][22][23][24].

Життєпис

Народився в 1982 році в місті Львові, там само закінчив польську школу ім.Марії Магдалени[25].

Євгена вигнали з 10-го класу школи за погану поведінку, після чого він вступив до ГІТІСу на режисуру на другий курс. Завдяки цьому він став наймолодшим випускником ГІТІСу за всю історію.[джерело?]

У 2003 році закінчив Російську академію театрального мистецтва (майстерня Романа Віктюка) за фахом «оперний режисер», потім — вищі курси хореографії в Університеті ім. Марії Кюрі-Склодовської (Люблін, Польща), Вищі курси режисерів ігрового кіно (Москва)[26].

Офіційно зареєстрував у 2004 році «Польський Театр у Москві»[27]. Відкрився театр виставою «Сніг»[28][29], який був дипломним спектаклем Євгена Лавренчука[30][31]. На виставі була присутня народна артистка СРСР Олена Образцова, яка була головою екзаменаційної комісії, і яка надалі підписала режисерський диплом Лавренчука[32].

У 2004 році став володарем Золотої медалі, титулу «Ювіляр року» і «Наймолодший режисер року» на виставці Сцена Росії[33].

У 2010 році у Варшаві заснований Міжнародний фонд Євгена Лавренчука (Eugene Lavrenchuk International Foundation)[34].

Рішенням Міністра Культури Польщі Богдана Здроєвського «За видатні досягнення в галузі культури і науки» Євгена Лавренчука у 2013 році нагородили відзнакою «За заслуги для польської культури»[35][36][37][38][39].

У 2014 році покинув Росію на знак незгоди з політикою держави, яку назвав «злочинною»[40][41].

Від січня 2015 року є викладачем Королівської академії бізнесу та дипломатії (пол. Krolewska Akademia Biznesu i Dyplomacji we Wrocławiu; м. Вроцлав, Польща)[42].

9 серпня 2016 року рішенням Комісії Міністерства культури Ізраїлю Євгену Лавренчуку присвоєне вище звання в галузі мистецтва — «Видатний діяч культури Держави Ізраїль» («Міцтаєн бе-міюхат бе Тарбут Ісраелі»)[43][44].

2017 р. — на запрошення Першого суспільного телеканалу України став директором Євроклубу та режисером міжнародного пісенного конкурсу Євробачення-2017 в Києві[38][45].

Готує зйомки художнього фільму «Ulysses» і короткометражного фільму «Нарцис» за власним сценарієм[46].

З березня 2018 р. — головний режисер Одеського національного академічного театру опери та балету[47][48][24][49][50][51][52][53][54][55].

З вересня 2018 р. — ректор Першої української школи театру і кіно[56][6][7][8][9][10][11][12]

З червня 2018 р. — експерт Українського культурного Фонду[57].

У 2020 р. — лавреат найпрестижнішої державної театральної премії України — Премії ім. Леся Курбаса. Вперше в історії цю премію присудили за оперну постановку[19][58][17][59][21][60][15][61][62][23][63][64][65][66][67][68].

З 30 березня 2021 року Заслужений артист України[69].

Творчі проєкти

Польський театр в Москві

Діяльність театру припинена у 2015 році, після того, як Є.Лавренчук покинув Росію[40]. У квітні 2003 року пройшла перша прем'єра театру — «Сніг»[70][71]за п'єсою Станіслава Пшибишевського; відбулася вона на сцені театру «Ет Цетера» в Москві, на Новому Арбаті[72]. Потім послідували прем'єри:

Польський театр в Москві активно вносив вклад в міжнародний театральний процес: театр неодноразово показував свої вистави на міжнародних театральних фестивалях:

Вистави театру були показані на сценах не тільки Москви і інших великих міст Росії, а й за кордоном — у Вільнюсі[86][87][88], містах Польщі — Варшаві[89][90] , Щецині, Кракові, Ряшеві, Вроцлаві, Сопоті та ін.

Театр не тільки ставив спектаклі, а й проводив різноманітні освітні програми та акторські тренінги для акторів театрів Москви і студентів театральних вишів. При театрі була створена школа акторської майстерності — Школа акторської майстерності та режисури. Також проводився регулярний авторський тренінг особистісного зростання, діяли курси польської мови і театральна студія для дітей.

Перша українська школа театру і кіно

Лавренчук веде активну педагогічну діяльність в Україні і Європі. З 2018 року є ректором Першої української школи театру і кіно. Школа носить відкритий характер, учнями можуть стати представники різних вікових категорій з різним ступенем підготовленості (від початкового до професійного)[91].

Регулярно учні школи виходять на професійні сцени, де демонструють публіці свої досягнення[92][93][94].

Щорічно Школа Євгена Лавренчука проводить сезонні виїзні майстер-класи в найбільших містах Польщі (Варшава, Краків, Закопане, Гданськ, Сопот, Вроцлав, Свіноуйсце і ін.), куди поряд з учнями з України з'їжджаються зацікавлені студенти з Польщі та інших європейських країн[95][96][97][98].

В основі програми навчання та тренінгів школи лежить власна методика викладання, що використовує нові інтерпретації ідей Михайла Чехова, Єжи Гротовського, Антонена Арто і Костянтина Станіславського. Суттю нового методу в системі викладання акторської майстерності та режисури є антипсихологизм, як основа акторської майстерності і режисерського мислення. Це докорінно змінює базові критерії акторського існування і сценічної мови. Можливість ефективної альтернативи традиційним педагогічним методам театральної освіти доводять регулярні покази, майстер-класи та участь на міжнародних фестивалях.

Головний режисер Одеської опери

В період з 2018 по 2021 роки — головний режисер Одеського національного академічного театру опери та балету та Голова Фонду Одеської Національної Опери[51][99][100][101][48].

Постановки:

В день 1 березня 2021 року Євген Лавренчук повідомив про скоєння на нього напад в Одесі. Невідомі били режисера по обличчю та голові, в результаті чого отримано різане поранення[139][140][141]. Вже 2 березня виходить розлоге інтерв'ю Лавренчука журналісту Олегу Вергелісу[142]. Одеська опера публікує своє трактуванні історії та пригадує подробиі минулорічного побиття[143], за матеріалами театру виходить низка публікацій[144][145]. Того ж дня Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка публікує заяву про отримання листів (анонімних та за підписами шанованих митців) «із закликами в жодному разі не нагороджувати Євгена Лавренчука, головного режисера Одеського національного академічного театру опери та балету, за його постановку «Травіати» Дж. Верді» та звертають увагу на «не пов’язаних між собою адрес містять більш-менш однакові аргументи подекуди однаковими словами»[146][147]. Протягом 3 березня вийшла програма «Ми з Ігорем Покровським» на каналі «Медіа-Інформ» з гостями в студії Надією Бабіч (в.о. генеральної директорки Одеського національного академічного театру опери та балету) та В’ячеславом Чернухо-Волічем (головний диригент театру)[148]. Із підтримкою Євгена Лавренчука виступив директор Польського театру у Познані, очільний Національний Інститут Театру у Польщі Мацєй Новак[pl][149], аналіз ситуації в своїй статті на сторінках газети «День» робить Ольга Стельмашевська[150]. Матеріали–розслідування вийшли на порталах Yabl[151], «Театральна риболовля»[152], «ЛІГА.net»[153] та інших[154].

Подовження контракту на позицію головного режисера театру не відбувається. Євген Лавренчук подає свою кандидатуру на конкурс генерального директорка — художнього керівника Одеської опери, проте, напередодні конкурса офіційним відеозверненням від 21 липня знімає свою кандидатуру[155][156])[157]. Переможницею конкурсу 26 липня 2021 року визнають Надію Бабіч.

Постановки в інших театрах

Італійське затримання

3 січня 2022 року стало відомо про затримання Євгена Лавренчука 17 грудня 2021-го в італійському аеропорту Неаполь у зв’язку із запитом Росії на екстрадицію (нібито вісім років тому, працюючи в РФ, він скоїв фінансове правопорушення). Ініціативною групою була створена петиція на підтримку митця. Із словами підтримки виступила Національна спілка театральних діячів України, Андрій Садовий, Ірина Подоляк, Олег Сенцов, Юрій Макаров та багато інших[267]. В італійському ізоляторі Лавренчука відвідав український консул, за його сприяння затриманому надали адвоката[268].

Особисте життя

В шостому класі, коли разом з бабусею зайшов в театр зі службового входу з метою взяти костюм для дитячого ранку, Євген вперше побачив робочий процес в театрі, коли підняті всі лаштунки і падуги, надихнувся красою пошарпаних стін і саме так себе уявив театр в цілому. Потім, відвідуючи вистави в різних театрах, він шукав ці пошарпані стіни, але не знаходив, оскільки їх прикривали лаштунки. На згадку про це враження, в усіх виставах Євгена Лавренчука відсутній одяг сцени, голі стіни театру підсвічуються спеціально виставленими приладами, а сам факт наявності театральної завіси в сучасному театрі він називає непристойним.

Євген Лавренчук є дальтоніком та веганом. Активно популяризує веганства та вегетаріанство.

Вільно володіє українською, англійською, польською, івритом, російською та французькою мовою[269][15].

Примітки

  1. ↑ Ставская Т. «Театр и лица» — Евгений Лавренчук. Отрывки из радиопрограммы «Театр и лица» : Радиостанция «Эхо Москвы в Томске». Жасминовая поляна. Процитовано 18 листопада 2013.
  2. ↑ Поступ. postup.brama.com. Процитовано 11 вересня 2016.
  3. ↑ Встреча с польским режиссером. mkrf.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  4. ↑ Polish Theater Done in Polish in Moscow. The Moscow Times. Процитовано 11 вересня 2016.
  5. ↑ АНО Польский театр в Москве под руководством Евгения Лавренчука. Общероссийский классификатор предприятий и организаций. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 18 листопада 2013.
  6. ↑ а б RadioVgolos. Гість CityArtShow - Євген Лавренчук – головний режисер Одеської Опери. Mixcloud. Процитовано 28 березня 2020.
  7. ↑ а б Головний режисер Одеського театру опери та балету: "Культурний процес – це поєднання інтимного процесу митця та публічного хайпу" | Новини | Українське радіо. ukr.radio (ua) . Процитовано 28 березня 2020.
  8. ↑ а б Учні Євгена Лавренчука в Одесі. https://concert.ua/ru/event/workshop-19-odessa. 28.03.2020. Процитовано 28.03.2020.
  9. ↑ а б Архив. TEO (ru-RU) . Процитовано 28 березня 2020.
  10. ↑ а б Школа Євгена Лавренчука. 28.03.2020. Процитовано 28.03.2020.
  11. ↑ а б На посаду Ректора Першої української школи театру і кіно обрано Євгена Лавренчука. 27.03.2020. Процитовано 27.03.2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  12. ↑ а б Ефір з Ректором Першої української школи театру і кіно Євгеном Лавренчуком.
  13. ↑ 1495 Відкриття та запуск "Першої української школи театру і кіно". prozorro.gov.ua (ua) . Процитовано 28 березня 2020.
  14. ↑ Скандальный московский режиссер привезет в Краснодар «Снег». bloknot-krasnodar.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  15. ↑ а б в г Головний режисер Одеського оперного театру отримав цьогорічну премію імені Леся Курбаса. Одесская Жизнь (ru-RU) . 22 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  16. ↑ Лавренчук Евгений | Особа | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Процитовано 28 березня 2020.
  17. ↑ а б Премію Леся Курбаса присудили головному режисеру Одеської опери. DT.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  18. ↑ Евгений Лавренчук. theoryandpractice.ru. Процитовано 28 березня 2020.
  19. ↑ а б Премию Леся Курбаса присудили главному режиссеру Одесской оперы. ZN.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  20. ↑ Евгений Лавренчук. cityclass.ru. Процитовано 28 березня 2020.
  21. ↑ а б Главный режиссёр Одесской оперы Евгений Лавренчук получил Премию имени Леся Курбаса за ставший резонансным спектакль La Traviata. ИА «Контекст Причерноморье». Процитовано 28 березня 2020.
  22. ↑ Перша українська школа театру і кіно. www.facebook.com (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  23. ↑ а б Премію ім. Л. Курбаса отримав львів'янин та головний режисер Одеського академічного театру. 032.ua - Сайт міста Львова (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  24. ↑ а б RadioVgolos. Гість CityArtShow - Євген Лавренчук – головний режисер Одеської Опери. Mixcloud. Процитовано 28 березня 2020.
  25. ↑ Шемякин М. Совсем еще мальчишка. Женский онлайн журнал Серебряный Клуб. Процитовано 18 листопада 2013.
  26. ↑ Министерство Культуры Российской Федерации - Встреча с польским режиссером. mkrf.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  27. ↑ а б в http://www.ptwm.ru. Польский театр в Москве | Евгения Лавренчука. www.ptwm.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  28. ↑ Сто Личность :: Сцена взята «в полон». www.100lichnost.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  29. ↑ Kraul, Katarzyna (09.07.2006). Historia Śniegiem okryta. Gazeta Poznańska.
  30. ↑ Евгений Лавренчук: «Кризис — прекрасный повод быть еще хитрее». Процитовано 11 вересня 2016.
  31. ↑ Czasopismo Rodacy - RodacyNaSyberii.pl. www.rodacynasyberii.pl. Процитовано 11 вересня 2016.
  32. ↑ Євген Лавренчук та Олена Образцова.
  33. ↑ «Анна Каренина» - это не сериал (ru-RU) . 10 листопада 2009. Процитовано 11 вересня 2016.
  34. ↑ Лавренчук, Євгеній Вікторович. www.e-uman.org.ua. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  35. ↑ Ceremonia wręczania orderów i odznaki honorowej „Zasłużony dla Kultury Polskiej”. www.moskwa.msz.gov.pl. Процитовано 11 вересня 2016.
  36. ↑ VKO. Евгений Лавренчук в программе Александра Марданя "Авансцена". odessitclub.org (ru-ru) . Процитовано 28 березня 2020.
  37. ↑ Одесский академический русский драматический театр - Фестиваль современной режиссуры "Встречи в Одессе". Пресс-релиз. www.rusteatr.odessa.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  38. ↑ а б Євген Лавренчук — Головний режисер — Керівництво — Колектив — Одеський Національний Академічний театр Опери та Балету. opera.odessa.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  39. ↑ «Встречи в Одессе» — с Гоголем и Цветаевой. vo.od.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  40. ↑ а б Новини Львова: На посаду генерального директора Львівської опери – сім кандидатів. Гал-інфо. Процитовано 28 березня 2020.
  41. ↑ На посаду генерального директора Львівської опери – сім кандидатів | Music-Review Ukraine. m-r.co.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  42. ↑ Królewska Akademia Biznesu i Dyplomacji. www.krolewska-akademia.pl. Процитовано 11 травня 2016.
  43. ↑ Авторский курс актёрского мастерства презентует ученик Романа Виктюка | Двор Культуры: новости культурной жизни Одессы. cultureyard.com.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  44. ↑ Eventhint.com. Курс-эксперт «Типология личности. Всё о характере и типах личности» по авторской системе Евгения Лавренчука | Eventhint.com. Eventhint.com (рос.). Процитовано 27 січня 2017.
  45. ↑ Евровидение 2017. В стиле Лавренчука. | Польский театр в Москве | Евгения Лавренчука. www.ptwm.ru. Процитовано 28 березня 2020.
  46. ↑ Лавренчук, Евгений Викторович. unienc.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  47. ↑ Евгений Лавренчук — Главный режиссёр — Руководство — Коллектив — Одесский Национальный Академический театр Оперы и Балета. opera.odessa.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  48. ↑ а б Євген Лавренчук: «Бездарність дуже легко прикрити завдяки осучасненню, оригінальності. Оригінальність — останній притулок сірості». tyzhden.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  49. ↑ Інтерв'ю з наймолодшим Головним режисером країни Євгеном Лавренчуком.
  50. ↑ Головний режисер Одеського театру опери та балету: "Культурний процес – це поєднання інтимного процесу митця та публічного хайпу" | Новини | Українське радіо. ukr.radio (ua) . Процитовано 28 березня 2020.
  51. ↑ а б Сміливі ініціативи Одеської опери | Збруч. zbruc.eu (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  52. ↑ Міністерство культури України :: Одеський національний академічний театр опери та балету повідомляє результати конкурсу. 195.78.68.75. Процитовано 28 березня 2020.
  53. ↑ Опера без кордонів!. Львівський Національний Академічний театр опери та балету (укр.). 15 грудня 2018. Процитовано 28 березня 2020.
  54. ↑ Опера без границ. День. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  55. ↑ Міністерство культури України :: Національні театри. mincult.kmu.gov.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  56. ↑ Ректор Першої української школи театру і кіно
  57. ↑ фонд, Український культурний. Затверджено оновлений реєстр експертів Українського культурного фонду. ucf.in.ua (ua) . Процитовано 28 березня 2020.
  58. ↑ Премію імені Леся Курбаса у 2020 році присуджено головному режисеру Одеського національного академічного театру опери та балету. mkms.gov.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  59. ↑ Wideweb (27 березня 2020). Главный режиссер Одесской оперы получил премию имени Леся Курбаса. Новости Одессы (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  60. ↑ Впервые за постановку оперы: премию Леся Курбаса присудили главному режиссеру Одесского оперного. Новости Одессы: последние новости и происшествия в Одессе - Украинская служба информации (ru-RU) . 23 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  61. ↑ Премию Леся Курбаса присудили главному режиссеру Одесской оперы (6). uaport.net (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  62. ↑ Главный режиссёр театра стал лауреатом премии имени Леся Курбаса 2020 года — Новости за Февраль 2020 — Новости — Одесский Национальный Академический театр Оперы и Балета. opera.odessa.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  63. ↑ Главный режиссер Одесского театра оперы и балета награжден Премией имени Леся Курбаса | OTKAT — в теме, но не в доле. otkat.od.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  64. ↑ Одессит впервые в истории Украины получил престижную премию за оперу. Одесский сайт о культурно-общественной жизни города (ru-RU) . 22 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  65. ↑ Впервые за постановку оперного спектакля: главного режиссера Одесского театра оперы и балета удостоили премии имени Леся Курбаса | Метроном. Новости Одессы. Метроном.news (англ.). Процитовано 28 березня 2020.
  66. ↑ Сидоренко, Евгений (21 лютого 2020). Премію ім. Л. Курбаса отримав львів'янин та головний режисер Одеського академічного театру. ЛЬВОВСКИЙ РЕГИОНАЛЬНЫЙ НОВОСТНОЙ ПОРТАЛ (ru-RU) . Процитовано 28 березня 2020.
  67. ↑ User, Super. Одесский режиссер получил премию Леся Курбаса. odessitclub.org (ru-ru) . Процитовано 28 березня 2020.
  68. ↑ Как культурно пережить самоизоляцию, — советы одесситов, которые собирают залы. Лента новостей Одессы. Процитовано 28 березня 2020.
  69. ↑ Указ Президента України від 30 березня 2021 року року № 131/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру»
  70. ↑ Kulczycka, Agata. Młodzi i bardzo ambitni. Gazeta Wyborcza.
  71. ↑ Kraul, Katarzyna. Historia Śniegiem okryta (PDF). Gazeta Poznańska.
  72. ↑ Евгений Лавренчук. Компания Афиша. Процитовано 18 листопада 2013.
  73. ↑ "Мария Стюарт" Польский театр в Москве. 28 лютого 2012. Процитовано 11 вересня 2016.
  74. ↑ Евгений Лавренчук "Ивонна, принцесса Бургундская" » Полония России :: Польша  :: история :: будущее :: наши общие дела. www.polonia.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  75. ↑ Москва | Афиша | Ромео и Джульетта — MosDay.ru. mosday.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  76. ↑ Танго. Заказ и продажа билетов. www.moscowshows.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  77. ↑ kultura, Resinet -. Perwersyjny urok dekadencji - Rzeszowski Serwis Kulturalny. www.kultura.resinet.pl. Процитовано 11 вересня 2016.
  78. ↑ Эдип спящий. www.vashdosug.ru. Процитовано 11 вересня 2016.
  79. ↑ Polski Teatr w Moskwie (21 лютого 2014), Репортаж НТВ о репетициях спектакля "Похищение Европы", процитовано 11 вересня 2016
  80. ↑ Polski Teatr w Moskwie (18 березня 2014), Даниэль Ольбрыхский в программе "Главная роль" телеканал "Культура", процитовано 11 вересня 2016
  81. ↑ Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 11 вересня 2016.
  82. ↑ Olbrychski odmawia Rosjanom udziału w „Porwaniu Europy”. Процитовано 11 вересня 2016.
  83. ↑ PORWANIE EUROPY - Aktualne wydarzenia z kraju i zagranicy - Wiadomości.gazeta.pl. gazetapl (pl-PL) . Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  84. ↑ Москва 24 (16 травня 2014), "За обедом": Даниэль Ольбрыхский о везении, Наполеоне и русском языке, процитовано 11 вересня 2016
  85. ↑ V Światowe Spotkania Teatrów Polonijnych na Podkarpaciu (pl-PL) . 9 жовтня 2003. Процитовано 11 вересня 2016.
  86. ↑ Międzynarodowy Polski Festiwal Monospektakli w Wilnie | Wilnoteka. www.wilnoteka.lt. Процитовано 11 вересня 2016.
  87. ↑ ez.pl. Rosja: Polski Teatr w Moskwie. www.iuve.pl. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
  88. ↑ Spontaniczny i intrygujący spektakl Polskiego Teatru w Moskwie. Kurier Wileński. 17 жовтня 2011. Процитовано 11 вересня 2016.
  89. ↑ Rp.pl. Moskwa w pigułce - Archiwum Rzeczpospolitej. archiwum.rp.pl. Процитовано 11 вересня 2016.
  90. ↑ Warszawa.pl - Internetowa Stolica Polski. www.warszawa.pl. Процитовано 11 вересня 2016.
  91. ↑ ПЕРША УКРАїНСЬКА ШКОЛА ТЕАТРУ I КIНО. www.theater-school.com.ua (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  92. ↑ Перша українська школа театру і кіно. www.facebook.com (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  93. ↑ Workshop’19 (акторська кухня). www.facebook.com (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  94. ↑ фонд, Український культурний. Огляд проектів Фонду: театральні прем’єри. ucf.in.ua (ua) . Процитовано 28 березня 2020.
  95. ↑ Buy ticket to Theatre Summer School Warszawa. gastroli.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  96. ↑ #театральнаястудияодесса Instagram posts • Gramtower.com. www.gramtower.com. Процитовано 28 березня 2020.
  97. ↑ Hashtag #першаукраїнськашколатеатруікіно popular post of social media - tbt.wiki. www.tbt.wiki (англ.). Процитовано 28 березня 2020.
  98. ↑ Літня театральна школа в Варшаві. www.theater-school.com.ua (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  99. ↑ В Одесі поставлять оперу про тоталітаризм за п'єсою сталінських часів (укр.), процитовано 28 березня 2020
  100. ↑ Де живе Дракон? - № 102 (22012) четвер 6 грудня 2018 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини». chornomorka.com (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  101. ↑ Open to Progress: дискусії й арії в Одесі. DT.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  102. ↑ [http://viknaodessa.od.ua/photo/?id=1090 ����-������� : 10 ��������. ���������� �������� ������ ������ � ������� � �������� �����]. ����-�������. Процитовано 28 березня 2020.
  103. ↑ “Бархатный сезон в Одесской опере” откроется 29 августа (ФОТО, программа фестиваля). Одесская Жизнь (ru-RU) . 21 серпня 2018. Процитовано 28 березня 2020.
  104. ↑ а б Фестиваль искусств в Одесской опере » Новости Одессы | ГРАД. grad.ua (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  105. ↑ Високий сезон української опери | Music-Review Ukraine. m-r.co.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  106. ↑ Одеська опера запрошує на «Оксамитовий сезон». Стрічка новин Одеси. Процитовано 28 березня 2020.
  107. ↑ Оксамитовий сезон. "Останній романтик" купить билеты Одесса. tickets.od.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  108. ↑ У передчутті оксамитового сезону... - № 072-073 (21982-21983) четвер-cубота 23-25 серпня 2018 року - Одеська обласна газета «Чорноморські новини». chornomorka.com (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  109. ↑ IV Фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері — 2018» з 29 серпня — 9 вересня. ИА «Контекст Причерноморье». Процитовано 28 березня 2020.
  110. ↑ На «Бархатном сезоне в Одесской опере» исполнят Штрауса и Таривердиева РАДАР 24 - Одесские новости. Радар 24 (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  111. ↑ «Бархатный сезон в Одесской опере»: Саломея не разденется, а для критиков хотят создать «новую структуру» | Новости Одессы. dumskaya.net. Процитовано 28 березня 2020.
  112. ↑ Сезон бархатных кулис. vo.od.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  113. ↑ Виктюк обзавидуется: в Одессе показали оперу с элементами эротики | Новости Одессы. dumskaya.net. Процитовано 28 березня 2020.
  114. ↑ Целующиеся певицы и танец семи покрывал — романтика «Бархатного сезона в Одесской опере». timer-odessa.net (рос.). Процитовано 28 березня 2020.
  115. ↑ Золотой диван, бальные платья и дырочки на сапогах: в Одесской опере готовят «Травиату» | Новости Одессы. dumskaya.net. Процитовано 28 березня 2020.
  116. ↑ То, что Верди написал: одесский Оперный готовит новую «Травиату» с пластиковыми стульями, граммофоном и камелиями | Новости Одессы. dumskaya.net. Процитовано 28 березня 2020.
  117. ↑ Травіата Лавренчука: До України їде оперна еліта світу!. Газета "День". {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  118. ↑ Первая авангардная постановка оперы «Травиата» в Украине. Huxleў (ru-RU) . 7 листопада 2019. Процитовано 28 березня 2020.
  119. ↑ Смерть «Травіати» на сцені Одеської опери – Moderato (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  120. ↑ Tradizione e provocazione in una Traviata ucraina. Rivista Musica (it-IT) . Процитовано 28 березня 2020.
  121. ↑ «Травиата», унесенная ветром. vo.od.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  122. ↑ Дама з камеліями повертається: в Одесі відбулася прем'єра опери La Traviata. Club-tourist (амер.). Процитовано 28 березня 2020.
  123. ↑ "Травіата" в Одеській опері: провал чи провокація (англ.), процитовано 28 березня 2020
  124. ↑ «Травіата» на сцені Одеського оперного театру. Інше мистецтво – Moderato (укр.). Процитовано 28 березня 2020.
  125. ↑ Nicola, Jocelyne De (17 листопада 2019). Opéra National d’Odessa: “La Traviata”. GBOPERA (it-IT) . Процитовано 28 березня 2020.
  126. ↑ www.nrcu.gov.ua http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2364304. Процитовано 28 березня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  127. ↑ Люди без сердца, цветы без запаха. ЛЮДМИЛА ГРОМЫКО. ТЕАТР (ru-RU) . 25 листопада 2019. Процитовано 28 березня 2020.
  128. ↑ Одеська «Травіата»: надмірна кількість деталей і відсутність «одягу» сцени. Club-tourist (амер.). Процитовано 28 березня 2020.
  129. ↑ outu.be http://outu.be/. Процитовано 28 березня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  130. ↑ Ни слова о политике: Евгений Лавренчук.
  131. ↑ Головний режисер Одеського театру опери та балету: "Культурний процес – це поєднання інтимного процесу митця та публічного хайпу" | Новини | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua) . Процитовано 28 березня 2020.
  132. ↑ Геніальна постановка "Травіати" в Одеській опері.
  133. ↑ Вадим Журавлев. Сумерки Богов. "Травиата" как лестница.
  134. ↑ Підсумки-2019: в блогосфері назвали головні культурні події. DT.ua. Процитовано 28 березня 2020.
  135. ↑ Одеса, UA: Українське радіо. 01.03.2020 Тема з варіаціями (Євген Лавренчук). Mixcloud. Процитовано 28 березня 2020.
  136. ↑ "Травиата" Верди в Одесской опере. ClassicalMusicNews.Ru (ru-RU) . 7 січня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  137. ↑ Odessa - Ukraine, Opernhaus Odessa, La Traviata - Giuseppe Verdi, IOCO Kritik, 16.01.2020. IOCO Kultur im Netz Das Klassik Portal für Oper, Ballett, Operette und Musical (нім.). 16 січня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  138. ↑ MAESTRO - Opera w Odessie: historia, teraźniejszość i perspektywy. maestro.net.pl. Процитовано 28 березня 2020.
  139. ↑ В Одесі скоїли напад на відомого театрального режисера (ua) . «ТСН». 1 березня 2021. Процитовано 2021-3-01.
  140. ↑ В Одесі скоєно замах на життя головного режисера Оперного театру (ua) . «Главком». 1 березня 2021. Процитовано 2021-3-01.
  141. ↑ Українська сцена і кримінал. «Валіть з театру і будете цілий»: головний режисер Одеської опери заявив про побиття та шантаж (ua) . Портал «Yabl». 2 березня 2021. Процитовано 2021-3-01.
  142. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (2 березня 2021). Замах на режисера. Що коїться в Одеській опері — з перших уст (ua) . «Главком». Процитовано 2021-3-03.
  143. ↑ Одеська Опера / Odesa Opera ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ЗМІ
  144. ↑ Марія ГУДИМА (2 березня 2021). Замах на режисера. Що коїться в Одеській опері — з перших уст (ua) . «Таймер». Процитовано 2021-3-03.
  145. ↑ 02.03.2021 Тема з варіаціями. Конфлікт в Одеській опері
  146. ↑ Заява Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка від 02.03.2021 р.
  147. ↑ Заява Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка від 02.03.2021 р. (ua) . Г-та «День». 2 березня 2021. Процитовано 2021-3-02.
  148. ↑ Ми з Ігорем Покровським. Одеський оперний - пристрасті для опери («Медіа-Інформ», 3 березня 2021)
  149. ↑ Maciej Nowak Na swoim profilu pisze Anna Łazar: Członkinie Komitetu Nagrody im. Szewczenka wyrażają solidarność i wsparcie dla reżysera #EugeneLavrenchuk Jevhena Lavrenczuka pobitego w Odessie. Ja też solidaryzuję się z ich stanowiskiem, a przede wszystkim z pobitym reżyserem, którego brutalnym pobiciem i kampanią oszczerstw chciano zniechęcić do udziału w konkursie o stanowisko dyrektora Odeskiej Opery
  150. ↑ Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (3 березня 2021). Скандал в Одеській Опері. Про «ручне» і не зручне в сучасному театрі (ua) . Г-та «День», №38. Процитовано 2021-3-04.
  151. ↑ Ірина БОЙКО (16 березня 2021). Cтрах і ненависть в театрі. Євген Лавренчук: «За оперу «La Traviata» я заплатив собою» (ua) . Портал «Yabl». Процитовано 2021-3-27.
  152. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (5 березня 2021). Хвилі Чорного моря до Міністерства культури (ua) . Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-3-27.
  153. ↑ Оксана САВЧЕНКО (27 березня 2021). Тітушки в оперному театрі. Що криється за побиттям режисера Лавренчука в Одесі (ua) . «ЛІГА.net». Процитовано 2021-3-27.
  154. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (2 квітня 2021). Оскаженілий березень (ua) . Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2021-4-6.
  155. ↑ Eugene Lavrenchuk Офіційне звернення
  156. ↑ Ольга ІВЛЄВА (21 липня 2021). Конкурс на посаду гендиректора Одеської опери: режисер Лавренчук зняв свою кандидатуру (ua) . «Суспільне». Процитовано 2021-7-23.
  157. ↑ Ольга ЛІЦКЕВИЧ (19 липня 2021). Хто претендує на посаду гендиректора Одеського національного театру опери та балету (ua) . «Суспільне». Процитовано 2021-7-20.
  158. ↑ а б Поступ. postup.brama.com. Процитовано 12 вересня 2016.
  159. ↑ Е. Лавренчук Оксана Керик. jass-min.narod.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  160. ↑ Поступ. postup.brama.com. Процитовано 12 вересня 2016.
  161. ↑ Интерьвью Лавренчука с Татьяной Ставской. jass-min.narod.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  162. ↑ Совсем еще мальчишка. ck-magazine.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  163. ↑ Kulturelles Austauschprojekt »Eine Bühne für Sibirien«. Процитовано 12 вересня 2016.
  164. ↑ Амазонки в драме Е. Лавренчук Евгения Сайко. jass-min.narod.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  165. ↑ ...Как Вертинский в Одессу возвращался — Тиква - Ор самеах. viknaodessa.od.ua. Процитовано 12 вересня 2016.
  166. ↑ "PORTO-FRANCO" newspaper - Odessa. porto-fr.odessa.ua. Процитовано 12 вересня 2016.
  167. ↑ Спектакль "Сумерки богов" - Одесский академический русский драматический театр. rusteatr.odessa.ua. Процитовано 12 вересня 2016.
  168. ↑ Сумерки богов. www.vashdosug.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  169. ↑ Спектакль "Сумерки богов". www.galerka.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  170. ↑ «Сумерки богов» | Телеканал Театр. Официальный сайт. 20 грудня 2011. Процитовано 12 вересня 2016.
  171. ↑ Прем’єра. Одеські Вісті - газета Одеської обласної ради. 10 січня 2007. Процитовано 27 січня 2017.
  172. ↑ Такой современный Ветхий Завет. Одесская газета «Порто-Франко» № 911 25.04.2008. porto-fr.odessa.ua. Процитовано 12 вересня 2016.
  173. ↑ Спектакль "Танахшпиль". www.galerka.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  174. ↑ Спектакль «Танахшпиль» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua. Процитовано 12 вересня 2016.
  175. ↑ Киноклуб "Феникс" -> Танахшпиль. fenixclub.com. Процитовано 12 вересня 2016.
  176. ↑ И НЕ ОТВЕЛИ ВЗГЛЯДА ОТ СЦЕНЫ... vo.od.ua. Процитовано 12 вересня 2016.
  177. ↑ «Дракон» в ТЮЗе: страна скатывается в тоталитаризм? (ru-RU) . 11 січня 2009. Процитовано 12 вересня 2016.
  178. ↑ Афиша Томска. "Дракон" - спектакли. afisha.westsib.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  179. ↑ История - tuz-tomsk.ru. tuz-tomsk.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  180. ↑ Томск | Страстной бульвар, 10. strast10.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  181. ↑ Памфлет о свободе. Приходите в театр - посмотреть телевизор. Премьера в ТЮЗе. www.tv2.tomsk.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  182. ↑ «Анна Каренина» - это не сериал (ru-RU) . 10 листопада 2009. Процитовано 12 вересня 2016.
  183. ↑ Томскую версию «Анны Карениной» покажут в Лондоне. www.tv2.tomsk.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  184. ↑ Анна Каренина. Апология Лавренчука | Оксюморон. oxymoron.tomsk.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  185. ↑ Афиша Томска. В ТЮЗе проходит спектакль "Анна Каренина" режиссера Евгения Лавренчука. afisha.westsib.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  186. ↑ Театральные новости. www.artmaster.info. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  187. ↑ Скандальную «Анну Каренину» из Томска поставят на сцене Лондона – Городской портал tomsk.ru. Городской портал tomsk.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  188. ↑ teatr_tomsk. «Анна Каренина» без... Анны. Театр в Томске. Процитовано 12 вересня 2016.
  189. ↑ В новом фильме Владимира Бортко Анну Каренину могла бы сыграть томичка - Woman's Day. Процитовано 12 вересня 2016.
  190. ↑ Томск | Страстной бульвар, 10. strast10.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  191. ↑ "Эхо недели": В ТЮЗе премьера - «Анна Каренина». begin-online.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 12 вересня 2016.
  192. ↑ Министерство Культуры Российской Федерации. mkrf.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  193. ↑ Томскую "Анну Каренину" представят британским зрителям. vesti.ru. Процитовано 12 вересня 2016.
  194. ↑ Miłosz w trzy dni! | Wilnoteka. www.wilnoteka.lt (пол.). Процитовано 27 січня 2017.
  195. ↑ Administrator. Projekty. www.terrahumana.pl (en-gb) . Процитовано 27 січня 2017.
  196. ↑ Польский Театр в Москве. www.ptwm.ru. Процитовано 27 січня 2017.
  197. ↑ W poszukiwaniu czasu zastygłego | Wilnoteka. www.wilnoteka.lt (пол.). Процитовано 27 січня 2017.
  198. ↑ W niedzielę po południu na scenie... - Polskie Studio Teatralne w Wilnie / Teatr Studio | Facebook. www.facebook.com (укр.). Процитовано 27 січня 2017.
  199. ↑ Афиша Томска. В ТЮЗе состоялись премьеры спектаклей "Страсти по Беккету. В ожидании Годо" и "Отцы и дети". afisha.westsib.ru. Процитовано 27 січня 2017.
  200. ↑ "Страсти по Беккету. В ожидании Годо" от Сергея Озерного и Евгения Лавренчука.
  201. ↑ «Отцы и дети.Обыкновенный фашизм.» | Оксюморон. oxymoron.tomsk.ru (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  202. ↑ Отцы и дети. Обыкновенный фашизм - Афиша Томска. Томск и Томичи. gorod70.ru. Процитовано 27 січня 2017.
  203. ↑ Афиша Томска. "Отцы и дети" (обыкновенный фашизм) - спектакли. afisha.westsib.ru. Процитовано 27 січня 2017.
  204. ↑ Spontaniczny i intrygujący spektakl Polskiego Teatru w Moskwie. Kurier Wileński. 17 жовтня 2011. Процитовано 27 січня 2017.
  205. ↑ MIĘDZYNARODOWY FESTIWAL TEATRALNY - Polski Teatr w Wilnie. www.wilteatr.lt (пол.). Процитовано 27 січня 2017.
  206. ↑ Zamilkły brawa, opadła kurtyna | Wilnoteka. www.wilnoteka.lt (пол.). Процитовано 27 січня 2017.
  207. ↑ Workshop; kuchnia teatralna Eugeniusza Ławreńczuka.
  208. ↑ Aktualności. 2010.fama.org.pl (pl-pl) . Процитовано 27 січня 2017.
  209. ↑ BARLINEK - Portal Barlinek24 - XVIII Barlineckie Lato Teatralne - program. www.barlinek24.pl. Процитовано 27 січня 2017.
  210. ↑ Eugeniusz Ławreńczuk i jego teatr. Workshop w Wilnie.
  211. ↑ ez.pl. Polski Teatr z Moskwy zachwycił wileńską publiczność. www.iuve.pl. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  212. ↑ Wileńska randka polskich teatrów - Związek Polaków na Litwie. Związek Polaków na Litwie (pl-PL) . 20 жовтня 2011. Процитовано 27 січня 2017.
  213. ↑ Workshop 12 (Польский театр Евгения Лавренчука), билеты в Центр им. Вс. Мейерхольда (мейерхольда) - театральное агентство BILETEXPRESS.RU. www.biletexpress.ru. Процитовано 27 січня 2017.
  214. ↑ Польский Театр в Москве. www.ptwm.ru. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  215. ↑ http://www.ptwm.ru. «ИГРАЕМ ЧЕХОВА» | Польский театр в Москве | Евгения Лавренчука. www.ptwm.ru (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  216. ↑ Евгений Лавренчук: возвращение.
  217. ↑ "PORTO-FRANCO" newspaper - Odessa. porto-fr.odessa.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  218. ↑ "Лист ожидания" от Евгения Лавренчука.[недоступне посилання з квітня 2019]
  219. ↑ Культура Одессы. "Лист ожидания": перезагрузка от Евгения Лавренчука.
  220. ↑ Премьера "Листа ожидания" реж. Евгений Лавренчук.
  221. ↑ Одесситы привезли на Homo Ludens смешную грустную историю о взрослой любви в режиме ожидания - Информационно аналитическая интернет газета MK.MK.UA. www.mk.mk.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  222. ↑ «Союз нерушимый…». В Одесской русской драме – новый «Лист ожидания». timer-odessa.net (рос.). Процитовано 27 січня 2017.
  223. ↑ Возвращение (ru-RU) , процитовано 27 січня 2017
  224. ↑ Лист ожидания. Odessa1.com - Первый одесский портал. Процитовано 27 січня 2017.
  225. ↑ театр, Русский. Одесский академический русский драматический театр - Спектакль "Лист ожидания" 2014. www.rusteatr.odessa.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  226. ↑ Сто пудов любви от Евгения Лавренчука в Русском театре. OdArt: территория культуры (ru-RU) . 8 грудня 2014. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 27 січня 2017.
  227. ↑ Спектакль «Лист ожидания» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  228. ↑ Премьера мюзикла «Братья Маккавеи» на языке джуури. Горские евреи. СТМЭГИ - община горских евреев. (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 27 січня 2017.
  229. ↑ היכל התרבות נתניה. www.netanya-culture.co.il. Процитовано 27 січня 2017.
  230. ↑ היכל התרבות נתניה | גופים אמנותיים | להקות «חבצלות — נתניה». www.netanya-culture.co.il. Процитовано 27 січня 2017.
  231. ↑ Великолепный рогоносец Одесса. Афиша Театры Одесса - CityLife. odessa.citylife.info (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  232. ↑ а б Фестиваль современной режиссуры | Медиагруппа ГЛАС. glasweb.com (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  233. ↑ Великолепный рогоносец - Одесский Паблик. odpublic.net. Процитовано 27 січня 2017.
  234. ↑ театр, Русский. Одесский академический русский драматический театр - Спектакль "Великолепный рогоносец". www.rusteatr.odessa.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  235. ↑ Великолепный рогоносец. www.newikis.com (рос.). Процитовано 27 січня 2017.
  236. ↑ admin (8 жовтня 2016). Великолепный рогоносец - Новини Черкас. Новини Черкас (ru-RU) . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  237. ↑ От «Великолепного рогоносца» до «Декамерона»: Одесская русская драма провела фестиваль режиссуры. Новости Одессы (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  238. ↑ Великолепный рогоносец | Афиша | Weekend.zone. weekend.zone. Процитовано 27 січня 2017.
  239. ↑ Не бойтесь современной режиссуры!. 20 липня 2016. Процитовано 27 січня 2017.
  240. ↑ Спектакль «Великолепный рогоносец» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  241. ↑ Спектакль «Записки сумасшедшего» - расписание, рецензия, фотография. today.od.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  242. ↑ Записки сумасшедшего | Греческая, 48 (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  243. ↑ Одесский русский театр открыл сезон перформансом и «Записками сумасшедшего». timer-odessa.net (рос.). Процитовано 27 січня 2017.
  244. ↑ «Любовь – ответ только в этом». Интервью с актёром и режиссёром Игорем Неведровым | ОИА ПроАртИнфо. proartinfo.ru (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  245. ↑ театр, Русский. Одесский академический русский драматический театр - Спектакль "Записки сумасшедшего". www.rusteatr.odessa.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  246. ↑ Театральная Одесса порадуется фестивалю современной режиссуры. Новости Одессы (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  247. ↑ Состоятся ли режиссерские находки?. Лента новостей Одессы. Процитовано 27 січня 2017.
  248. ↑ Пять вечеров. Одеські Вісті - газета Одеської обласної ради. 23 липня 2016. Процитовано 27 січня 2017.
  249. ↑ Одессу посетили режиссеры со всего мира! - CityCard. citycard.travel (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  250. ↑ "Метель" Ришата Гали и Евгения Лавренчука.
  251. ↑ В июле Одессу ожидают два масштабных театральных события. Все новости Одессы | Одессит•ua (рос.). Процитовано 27 січня 2017.[недоступне посилання з квітня 2019]
  252. ↑ Метель. Процитовано 27 січня 2017.
  253. ↑ «Встречи в Одессе» — с Гоголем и Цветаевой. vo.od.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  254. ↑ Уроки режиссуры от Евгения Лавренчука для Одесской публики.
  255. ↑ Поэтические ноктюрны Цветаевой в Одесской русской драме. hrabro.com. Процитовано 27 січня 2017.
  256. ↑ "PORTO-FRANCO" newspaper - Odessa. porto-fr.odessa.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  257. ↑ «Метель» в Русском театре | Одесский обозреватель. www.odessapost.com (ru-RU) . Процитовано 27 січня 2017.
  258. ↑ театр, Русский. Одесский академический русский драматический театр - Спектакль "Метель". www.rusteatr.odessa.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  259. ↑ Форум Одесса - обсуждение и отзывы о ресторанах, кино и спектаклях. Одесса сайт. today.od.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  260. ↑ театр, Русский. Одесский академический русский драматический театр - Спектакль "Декамерон". www.rusteatr.odessa.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  261. ↑ театр, Русский. Одесский академический русский драматический театр - Одесский академический русский драматический театр. www.rusteatr.odessa.ua (ru-ru) . Процитовано 27 січня 2017.
  262. ↑ От «Великолепного рогоносца» до «Декамерона»: Одесская русская драма провела фестиваль режиссуры. timer-odessa.net (рос.). Процитовано 27 січня 2017.
  263. ↑ Дыши свободно. Театр Нового зрителя: Владимир Бутаков и Евгений Лавренчук.
  264. ↑ Одесская газета. ДЕКАМЕРОН от Владимира Бутакова и Евгения Лавренчука.
  265. ↑ Фестиваль сучасної режисури в Одесі. Декамерон. Архів оригіналу за 2 лютого 2017.
  266. ↑ Форум Одесса - обсуждение и отзывы о ресторанах, кино и спектаклях. Одесса сайт. today.od.ua. Процитовано 27 січня 2017.
  267. ↑ Українського режисера тримають у італійському СІЗО за запитом Росії (ua) . «ProТеатр». 3 січня 2022. Процитовано 2022-1-04.
  268. ↑ Микола ПІДДУБНИЙ (3 січня 2022). Затримання у Неаполі. Хто такий український режисер Євген Лавренчук, якого утримують в Італії і можуть видати Росії (ua) . «НВ». Процитовано 2022-1-04.
  269. ↑ Лавренчук Євген | Особа | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Процитовано 28 березня 2020.

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лавренчук_Євген_Вікторович&oldid=34266037