Лаврентій Римський
Святий Лаврентій († 258, Рим, Італія) — римський святий, ранньо-християнський мученик, один із семи дияконів Римської Церкви.
У 257 році імператор Валеріан видав наказ повбивати всіх єпископів, священиків і дияконів Христової Церкви. Після смерті Папи Стефана у 257 році загинув мученицькою смертю наступного року Папа Сикст.
Коли Папу вели на смерть, диякон Лаврентій ішов за ним і плакав, що не може віддати за святу віру життя разом з Христовим намісником. Папа сказав йому: «Я не залишаю тебе, мій сину. Ти підеш за мною через три дні». Почувши це, Лаврентій продав церковний посуд, а виручені гроші роздав убогим. Довідавшись про це, префект Рима запропонував йому віддати церковне майно для утримання війська. Коли ж диякон відмовився це зробити, його жорстоко мучили. Під час мук Лаврентій віддав Богові душу 258 року. Над його гробом діялися численні чуда.
Джерело
