Барвинівка
| село Барвинівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Новоград-Волинський район |
| Громада | Брониківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18080050030073252 |
| Облікова картка | с. Барвинівка |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1585 |
| Населення | 698 |
| Площа | 4,112 км² |
| Густота населення | 169,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11783 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д.Координати: 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
207 м |
| Водойми | р. Рудня |
| Найближча залізнична станція | Барвинівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 22, с. Романівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11774 |
| Карта | |
  Барвинівка | |
 Барвинівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Барви́нівка (до 1960 року — Черниця) — село в Україні, у Брониківській сільській територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Кількість населення становить 698 осіб.
Географія
Розташоване за 21 км від районного центру, м. Новоград-Волинський, та 4 км — від залізничної станції Новоград-Волинський II[1]. Через село протікає річка Рудня (Луб'янка)[2].
Населення
Станом на 1885 рік кількість мешканців становила 737 осіб, кількість дворів — 72[3].
Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 776 осіб, кількість дворів — 373[4].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 300 осіб, дворів — 407[1].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 881 особа, з яких 408 чоловіків та 473 жінки[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 698 осіб[6].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,57 % |
| російська | 0,43 % |
Історія
На околиці села знайдено 339 римських монет ІІ століття. Перша згадка про село датується 1585 роком[1]. Село, під помилковою назвою Щерниці, згадується в акті від березня 1585 року — у скарзі звягельського намісника Ільїнського та корецького війта Манцевича на берестейського воєводича Тишкевича — про переманювання до себе із маєтку Пулин селян, на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння звягельського князя воєводи Київського Костянтина Костянтиновича Острозького, що входило до складу пулинського околодку і знаходилося під управлінням пулинського отамана Супруна.
В акті від 7 січня 1650 року Щасний Воксовський, уповноважений дружини віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич скаржився на орендного власника містечка Вільськ, пана Олександра Цеклинського, і на слугу його — Яна Белецького, що останній, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця, Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м. Бровник, с. Стариков, с. Немильня, с. Пилиповичі, с. Лунчиця та з інших сіл Звягельської волості піти в орендований Цеклинським маєток і, вночі 20 грудня 1649 року, вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів до Вільська, де повністю пограбував їх. При цьому, у війта Івана Водянюка забрав 16 000 польських злотих — чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, 2 000 злотих його власних, все майно та зброю[2].
У 1577 році село Черниця належить панам Мєдзиржицьким. У 1581 році — до маєтку Бараші князя Костянтина Острозького, який налічує 5 поселень, 11 застав. У 1620 році Черниця — маленьке містечко, але без магдебурзького закону, має 250 вільних мешканців, сплачує за опіку 60 злотих князю Острозькому. Мало 9 цегляних будинків[8].
Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року, як село Чернички, що перебувало в посесії Целестина Чаплича, сплачувало 5 злотих до замку та 12 злотих і 16 грошів — до скарбу[9].
У 1794 році, на кошти парафіян, збудовано дерев'яну церкву Вознесіння Господнього. Дзвіницю при ній збудовано у 1847 році. Церкву капітально відремонтовано за кошти поміщика, графа Тишкевича, та, частково, парафіян, у 1858 та 1877 роках. З 1839 року діє церковно-парафіяльна школа.
В другій половині 19 століття — село Рогачівської волості Новоград-Волинського повіту, на річці Луб'янка, за 70 верст від Житомира та 15 верст від Новограда-Волинського, до найближчої залізничної станції, Полонне — 50 верст. До парафії належали села Кам'яний Майдан (6 верст), Слобода-Черницька (5 верст) та Гута-Дякунка (6 верст) та філіальна церква у с. Немильня. Церкві належали ставок в урочищі Орелець та близько 66 десятин землі, на котру, 1870 року, складено план. Земля суглиниста, місцями — піщана. Сусідні парафії — Броники та Гульськ, за 5 верст[2].
Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Гульської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, на річці Луб'янці. Були православна парафія, заїзд, водяний млин[3].
Станом на 1900 рік — власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу). Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ[8].
В 1906 році — село Новоград-Волинського повіту у Гульській волості Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 12. Дворів 240, мешканців 1270[10].
У 1923 році увійшло до складу, як адміністративний центр, новоствореної Черницької сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Новоград-Волинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. Разом з радою, входило до складу Соколовського (20.6.1930 р.) та Новоград-Волинського (15.9.1930 р., 4.6.1958 р.) районів, Новоград-Волинської міської ради (1.6.1935 р.).
В Другій світовій війні воювали 260 селян, 126 з них загинули, 135 відзначені державними нагородами. У 1961 році на їх честь встановлено пам'ятник.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, що користувався 3 400 га угідь, в тому числі, 2 500 га — ріллі. Господарство вирощувало жито, пшеницю, льон, картоплю, розвивало м'ясо-молочне тваринництво. В селі були середня школа, бібліотека, медпункт, майстерня побутового обслуговування[1].
5 серпня 1960 року село перейменоване на Барвинівку, з відповідним перейменуванням сільської ради[11]. В складі Барвинівської сільської ради перебувало до 2017 року, відтоді увійшло до складу Брониківської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області[12].
Відомі люди
- Гордійчук Олександр Михайлович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Барвинівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б в М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 209-210. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
- ↑ Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 141. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 130. Процитовано 13 вересня 2022.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 9 травня 2019.
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 195. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 20 червня 2021.
- ↑ Брониківська громада. https://gromada.info/. Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 20 червня 2021.
Посилання
- Погода в селі Барвинівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
| |||||