Макаренко Микола Омелянович
| Макаренко Микола Омелянович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 (16) лютого 1877 Москалівка, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 січня 1938 (60 років) Томськ, Новосибірська область, РРФСР, СРСР |
| Країна | .svg){kind=small} УНР,  СРСР |
| Підданство |  Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | археолог, письменник |
| Alma mater | Петербурзький археологічний інститут, Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца |
| Галузь | археологія, мистецтвознавство, музеєзнавство |
| Заклад | ВУАН, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків |
| Відомі учні | Глухенька Наталія Олександрівна |
| Відомий завдяки: | археологічними та мистецтвознавчими дослідженнями, вивченням монументального зодчества |
 Роботи у Вікіджерелах Макаренко Микола Омелянович у Вікісховищі | |
Мака́ренко Мико́ла Омеля́нович (4 (16) лютого 1877, Москалівка — 4 січня 1938, Томськ) — український археолог і мистецтвознавець.
Жертва сталінського терору. Страчений окупаційною владою через відмову (1934) підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Життєпис
Народився в селі Москалівка (нині село Роменського району Сумської області). Після Лохвицької гімназії навчався в Петербурзькій школі технічного малювання барона О. Л. Штиглиця, з 1902 — 1905 — в петербурзькому Археологічному інституті.
Дослідницьку діяльність розпочав в Ермітажі, тісно співпрацюючи з Імператорською Археологічною комісією, друкувався в часописі «рос. Старые годы», викладав на Вищих жіночих архітектурних курсах, вивчав мистецьку спадщину Михайла Ломоносова та Тараса Шевченка.
В Україні
1918 року отримав громадянство УНР та оселився в Києві. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам'ятки Київської держави, Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору. Брав участь у археологічних розкопках Ольвії, Спаського собору в Чернігові, Крейдищанського комплексу поблизу Сум, Маріупольського могильника.
Упродовж 1920 — 1925 років — директор музею Мистецтв ВУАН, що відкрився на основі унікальної збірки Ханенків. Макаренко багато зробив для її збереження і дослідження.
1934 заарештований за відмову підписати акт про знесення Михайлівського Золотоверхого собору, засланий на три роки до Казані, де викладав у художньому технікумі, був консультантом Центрального музею. 1936, після повторного арешту, засуджений на три роки і відправлений у Томську виправно-трудову колонію № 2. 15 грудня 1937 року втретє заарештований і постановою «трійки» НКВС СРСР убитий в тюрмі 4 січня 1938. Місце поховання кати приховали.
Реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 07.07.1960 та Томського обласного суду від 28.01.1965, Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989.
Увічнення пам'яті
В грудні 1993 року Міністерство культури України спільно з часописом «Пам'ятки України» заснувало спеціальну щорічну премію імені Миколи Макаренка за найкращі наукові праці в галузі українського пам'яткознавства[1]. Лауреатом першої премії став доктор архітектури, професор, член-кореспондент Нвціональної Академії Наук України Сергій Крижицький[2].
1997 року на мурі біля Економічної брами Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві відбулося урочисте відкриття і освячення бронзового погруддя видатного археолога й мистецтвознавця М. О. Макаренка (скульптор Юрій Багаліка[3]).
2006 року громадською організацією «Сумське земляцтво в місті Києві» засновано щорічну обласну мистецьку премію імені Миколи Макаренка. Серед її лауреатів: Ростислав Синько, Надія Юрченко, Олександр Чередниченко, Ігор Василевський, Олена Іваненко[4].
В січні 2012 року на батьківщині Миколи Макаренка в с. Москалівка Роменського району, напередодні знаменної дати — 135-річчя від дня народження вченого, було відкрито пам'ятну дошку[5].
Праці
Науковий доробок вченого:
- (рос.)Ломоносов и мозаичное дело в России (1911);
- З артистичної спадщини Шевченка (1914);
- Городища и курганы Полтавской губернии (1917);
- Музей Мистецтв Української Академії наук: Провідник (1924);
- Чернігівський Спас: Археологічні досліди року 1923 (1929);
- Мистецтво книжки (1924);
- Городище «Монастирище» (1925);
- Макаренко, Николай. Памятники украинского искусства XVIII века / Николай Макаренко. — СПб. : Тип. С.-Петербург. Градоначальства, 1908. [Архівовано 23 липня 2018 у Wayback Machine.]
Орнаментація української книжки XVI—XVIII ст (1926);- Скульптура і різьбярство Київської Русі передмонгольських часів (1930);
- Маріюпільський могильник (1933).
- Макаренко М. Малюнки П. М. Боклевського / Микола Макаренко ; Укр. н.-д. ін-т книгознавства. – Київ. 1930. – 16 с.
- Українська книга XVI, XVII, XVIII ст. / Укр. наук. ін-т книгознавства ; за ред. М. О. Макаренко, С. І. Маслова. — Київ : Держ. вид-во України, 1926. — XV, 434 с. : іл. — (Труди Українського наукового інституту книгознавства ; т. 1). або в Інтернет-архіві.
- Макаренко, Микола. Орнаментація української книжки XVI–XVII ст. / Микола Макаренко ; Укр. наук. ін-т книгозн. — Київ : б. в., 1926. – 69 с. [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Макаренко М. Маріюпільський могильник / Микола Макаренко ; Всеукр. акад. наук. — К. : Вид-во Всеукр. акад. наук, 1933. — 151, 5 с., LV арк. [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Бібліографія друкованих праць М. О. Макаренка складає щонайменше 164 позиції. (Їх перелік див. у біографічному дослідженні Дмитра Єлисейовича Макаренка «Шлях до храму»)
- Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии : (сб. топогр. сведений) / Николай Макаренко. – Полтава : Изд. Полтав. ученой архив. комиссии, 1917. – VIII, 105, XX с. [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ Положення про премію імені Миколи Макаренка Міністерства культури України та журналу «Пам'ятки України» // Пам'ятки України: історія та культура. — 1994. — № 3— 6. — С. 148—149.
- ↑ Премія імені Миколи Макаренка // Пам'ятки України: історія та культура. — 1995. — №1. — С. 97.
- ↑ Вечерський, В.В. Макаренко Микола Омелянович. Велика українська енциклопедія. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. — Суми : Собор, 2007. — С. 60—61 : іл. — ISBN 966-7164-60-8
- ↑ Лаврик М. Прометей із Москалівки / М. Лаврик // Вісті Роменщини. — 2012. — 18 січ.
Джерела та література
- Р. В. Маньковська. Макаренко Микола Омелянович [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 439. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Цвейбель Д. С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. — 1970. — № 8.
- Звагельський В. Невтомний у праці (М. О. Макаренко) // Репресоване краєзнавство (20–30-і роки). — Київ, 1991. — С. 161—167.
- Макаренко Д. Є. Микола Омелянович Макаренко. — К., 1992.
- Макаренко Д. Є. Невтомний просвітитель // Україна. Наука і культура. Вип. 28. — К., 1994. — С. 232—236.
- Німенко Н. А. Велет українознавства (До 125-річчя від дня народження Миколи Омеляновича Макаренка) // Сумська старовина. — 2002. — № Х.
- Макаренко Д. Є. Шлях до Храму. — К.: Хрещатик, 2006. — 128 с.
- Принь О. В. Археологічні дослідження М. О. Макаренка на території заводу «Азовсталь» у 1931 році: невідомий рукопис спогадів історика П. В. Клименка // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2015. — Вип. 28. — С. 212—216.
- Принь О. В. Археологічна експедиція професора М. О. Макаренка 1931 року на теренах будівництва заводу «Азовсталь»: персональний склад, фінансування, знахідки // Праці Центру пам'яткознавства. — К., 2016. — Вип. 30. — С. 93—98.
Посилання
- Макаренко Микола Омелянович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 24-25.
- Макаренко Микола Омелянович / ЕСУ
- Макаренко Микола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 894. — 1000 екз.
- Висока доля Миколи Макаренка [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.]