Збриж (Кам'янець-Подільський район)
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2018) |
| село Збриж | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Громада | Чемеровецька селищна громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1494 | ||||
| Населення | 251 | ||||
| Поштовий індекс | 31635 | ||||
| Телефонний код | +380 3859 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°54′50″ пн. ш. 26°11′56″ сх. д. / 48.91389° пн. ш. 26.19889° сх. д.Координати: 48°54′50″ пн. ш. 26°11′56″ сх. д. / 48.91389° пн. ш. 26.19889° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
252 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 31635, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с. Сокиринці, вул. Центральна, 3 | ||||
| Карта | |||||
  Збриж | |||||
 Збриж | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Збриж — село в Україні, у Чемеровецькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району[1]. Населення становить 251 осіб.
Історія
1471 року Грицько Кірдей продав Янові Кото[джерело?] Ярослав, Хоровці а також Сокиренці, Зелену, Руде.
1493 — письмова згадка за люстрацією: Хоровці — 2 хати.
Збриж був заснований на ґрунтах старого Ярославля (перша письмова згадка — 1530) і Харжевці (Хоровці) (перша письмова згадка — 1542). Старий Ярославль находився ближче до Жабинців, які називали — Ярославль, де наприкінці XIX століття був хутір Ярославка.
1565 року — Ярославль належав старості скальському — Героніму Лянцкоронському (1510—1569), а Харжевці належали братам Гнату та Андрію (з Харжівець).
1629 року — тут було 30 хат — Ярославль належав Станіславу Лянцкоронському гербу Задора. У 1646 році в грамоті, виданій Владиславом IV Вазою, вказано, що Станіслав Лянцкорунський (скальський староста) заснував на місці Старого Ярославля і Харжевців місто — Нове Бжезє (Збриж). Місто отримало магдебурзьке право, пізніше козацькі війни зашкодили розвитку міста. 1657 року — місто далі належало польному коронному гетьманові, воєводі брацлавському — Станіславу Лянцкоронському. Загинув 19 лютого 1657 року, похований у Львові.
Під час окупації Подільського воєводства Османською імперією в 1672—1699 роках, у містечку було, згідно перепису 1681 року — 4 господарства[2]
Далі Збриж належав його сину Героніму, який 1696 року продав Нове Бжезє (також Жванець, Ягільницю) Францішку Станіславу Лянцкоронському[3] (? −1699).
Його донька Аґнєшка Ланцкоронська (1670—1720), у 1710 році вийшла заміж за Валентія Казімєжа Межеєвського (1680—1730), закромського[джерело?] каштеляна г. Шеліга. Вони мали 2 доньки. Молодша Анна Соломія Межеєвська вийшла заміж за генерала майора коронних військ, скальського старосту Адама Тарла г. Топор(1708—1772), який отримав від неї Збриж з присілками (Гуків, Мар'янівка, Сокиринці і Коцюбинчики), сприяв розвитку міста. Він почав відбудовувати за новим планом замок над річкою, який залишився з 17 ст. після Лянцкоронських в руїнах, від нього пізніше залишилася брама, яка була пристосована під будинок, і почав в 1744 будувати монастир капуцинів, який був оточений муром в формі сокири, як на гербі Тарлів. Але він не закінчив ні замку, ні монастиря. (Др. Антоні Ролле) В них було 3 дітей: 2 сина і донька Ева.
Збриж перейшов до молодшого сина Щимона Тарла (1744—1781), який був жонатий на Маріані Ілінській г. Лис (1740—1784). Шимон Тарло справами не займався, усім займалася його дружина М. Ілінська. Він зрікся свого спадку на користь сина Флоріана Тарла. 1780 власником Збрижа був його молодший син Флоріан Анджей Тарло (1771—1824) — місто мало 328 будинків.
1786 року місто купив Францішек Стшалковський г. Любич. Місто при кордоні почало занепадати, недокінчений замок стояв в руїнах. Костел був добудований при підтримці Стшалковского і інших парафіян. Тоді були привезені 12 образів пензля Франциска Смуглевіча, датовані 1786 роком. 3 них 3 потім були у церкві (Вознесіння, св. Трійці і св. Йосефата)[4].
Костел існував з 1774 по 1830. Добудували костел у 1790 році. Костел Небовзяття Пресвятої Богородиці посвятив кам'янецький єпископ Дембовський 1801 року. У 1826 тут було 7 монахів-капуцинів і церковна школа, у якій навчалось 11 учнів. 1830 року костел капуцинів почали перебудовувати на церкву. У 1886 році церкву значно перебудували. В цій церкві було 3 ікони пензля, Франциска Смуглевича. Ці ікони були взяті з костелу. Під будівлею церкви знаходилась усипальня з монастиря.
27 липня 1672 Збриж відвідав німецький мандрівник, дипломат Ульріх фон Вердум, який у своєму щоденнику залишив опис містечка. Зокрема він написав, що: місто Бржеже було оточене муром і в північно-східній частині розташовувався кам'яний укріплений замок. Ченці, які там проживали і проводили меси в армії, їздили на конях і були озброєні шаблями. В місто був в'їзд через міст на ріці Збруч.
1702 року на кошти св. Олександра Ломиковського була збудована дерев'яна Свято-Троїцька церква з трьома банями. Церква була греко-католицькою, стала православною наприкінці XVIII століття. Проіснувала до 1824 року, потім була приєднана до Михайлівської церкви, пізніше була розібрана.
1707 року Михайлівська церква була дерев'яною (з дуба) з трьома банями. Наприкінці XVII століття стала православною. Проіснувала до 1834 року, в 1830 була перебудована церква з костелу.
1759 року була Благовіщенська церква, за містечком біля замку.
Після поділу Речі Посполитої в 1772 місто почало занепадати. Після 1818 місто належало 5 різним власникам, які пізніше часто змінювалися. З 2 половини 17 століття місто охоче заселяли євреї, так у 1764 проживало 710 євреїв. Містечко було центром кагалу, якому належали 9 сіл з 83 євреями.
З 1793 місто було поділене, більша частина відійшла до Російської імперії.
1828 році на околицях Збрижа втопився у Збручі польський поет Тимон Заборовський.
У 1839–1842 роках побудований з мурів Костел св. Антонія і Яна Непомуцького, у костелі було 5 образів і 5 медальйонів пензля Францішека Смуглевича.
1875 року на цвинтарі, на кошти Данила Дунаєвського, збудована каплиця Всіх Святих.
1837 року, продавши Заміхів, Збриж купив польський поет Станіслав Доліва Стажинський (1784—1851) («Стах з Замехова»).
З замку залишилися тільки рештки. В'їзна брама перероблена на будинок, у якому жив Градовський. У цьому будинку жили: польський поет Станіслав Старжинський, який деякий час був власником Збрижа, та довший час — Адольф Добровольський, секретар князя Адама Чарторийського і директор Бердичівського відділення польського банку.
1872 року існувало народне училище, у якому навчалось 60 учнів.
1883 налічувалося 226 хат, 1400 людей (355 жидів). Була православна церква, православна каплиця, костел католицький, єврейський молитовний дім, школа, водяний млин.
1887 проживало 1386 людей (462 жидів): була синагога і молитовний дім, який закрили через те, що приміщення було старе, 226 будинків, водяний млин.
У XIX — на початку XX століття Збриж належав Градовським, а в 1914 — Дунін-Козіцьким.
В околицях Збрижа знаходиться Горинева печера і залишки городища, там, де «Розбита Могила».
Охорона природи
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Примітки
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Літкевич, Володимир (2011). Історія села П’ятничани (українська) . Київ: Сучасний письменник. с. 240. ISBN 978-966-8620-26-3.
- ↑ Wimmer J. Lanckoroński Hieronim (zm. 1697) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 441. (пол.)
- ↑ Др. Антоні Ролле
Джерела
- Zbrzyź // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 532. (пол.)
Посилання
- Прогноз погоди в селі Збриж [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Боровський А. Місто Нове Бжезє в 17 столітті [Архівовано 14 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Збриж (блог, присвячений історії села Збриж)
| ||||||||
