Джордж Робертсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джордж Робертсон
англ. George Robertson
Джордж Робертсон (Пентагон, червень 2001)
Народився12 квітня 1946 (78 років)
Port Ellend
Країна Велика Британія[1]
Діяльністьполітик
Відомий завдякиГенеральний секретар НАТО
Alma materУніверситет Данді і Dunoon Grammar Schoold
Знання мованглійська
ЧленствоКоролівське товариство Единбурга
Посадагенеральний секретар НАТО, Державний секретар оборони (Велика Британія), Shadow Secretary of State for Scotlandd, Член Таємної ради Великої Британії[d], Член 52-го парламенту Сполученого Королівства[d][2][3], Член 51-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 49-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 48-го парламенту Сполученого Королівства[d][4], Член 47-го парламенту Сполученого Королівства[d][4] і член Палати лордів[d][3]
ПартіяЛейбористська партія
БатькоGeorge Philip Robertsond[5]
МатиMarion I. MacNeilld[5]
У шлюбі зSandra Wallaced
Діти (3)Malcolm Robertsond[5], Martin Robertsond[5] і Rachael Robertsond[5]
Нагороди

Джордж Ро́бертсон (Повне ім'я: Джордж Айлей МакНіл Робертсон, лорд Порт-Елленський, англ. George Islay MacNeill Robertson, Baron Robertson of Port Ellen, *12 квітня 1946) — генеральний секретар НАТО, голова Ради НАТО (жовтень 1999 — січень 2004), міністр оборони Британії в 1997—99.

Біографія

На посаду генерального секретаря НАТО Джордж Робертсон вступив 14 жовтня 1999 року. Його кандидатура на пост генерального секретаря НАТО і голови Ради НАТО була схвалена 2 серпня 1999 року на неформальній зустрічі в Брюсселі представниками 19 країн — членів НАТО.

З приводу свого призначення на пост генерального секретаря НАТО Робертсон сказав: «Мене обрали тому, що, будучи міністром оборони Великобританії, я накопичив достатній досвід. Ще у мене є уміння говорити прямо, здоровий глузд і достатньо упертості, щоб потрапити туди, де, на мою думку, мені слід бути».

Джордж Робертсон родився в 1946 році в Західній Шотландії. Його батько і брат — поліцейські. У 15 років став членом лейбористської партії. У армії не служив. Закінчив шотландський університет св. Андрія в 1968 році (вивчав економіку), отримав ступінь магістра мистецтв. У університеті за часів війни у В'єтнамі майбутній глава НАТО організовував сидячі страйки протесту і, за власним визнанням, був радикалом.

Після закінчення університету повернувся на рідний острів Айлей і став керувати місцевою профспілкою робочих винокурень.

У 1978 році, після кончини в Лондоні депутата палати общин від округу Гамільтон, були оголошені додаткові вибори, в ході яких лідери шотландських лейбористів висунули профспілкового діяча Джорджа Робертсона.

Керівництво партії вважало його відмінним членом парламенту — далеким від інтриг, скромним і добросовісним, і відділення партії в Гамільтоні незмінно висувало його кандидатом. Це гарантувало йому переобрання в палату общин. Ім'я Робертсона добре знали в парламенті і в штаб-квартирах лівоцентристських партій за межами Британії.

З 1979 року Джордж Робертсон — особистий парламентський секретар міністра соціального обслуговування. З 1982 по 1993 рік — заступник спікера опозиції по закордонних справах Співдружності, головний спікер по європейських справах. У 1992 році тодішній прем'єр Джон Мейджор призначив Робертсона головою «Вестмінстерського фонду за демократію». Фонд надавав підтримку країнам з колишнього східного блоку у встановленні і зміцненні демократії.

При складанні в 1993 році тодішнім лідером лейбористів Джоном Смітом тіньового кабінету Джордж Робертсон зайняв пост міністра у справах Шотландії.

Після загальних виборів у Великобританії в травні 1997 року був призначений міністром оборони.

З самого початку роботи як міністр оборони Робертсон став проводити ідею Тоні Блера про створення європейських сил безпеки, які за необхідності могли б брати участь в регіональних операціях, не удаючись до допомоги США. Це стало одним з основних напрямів військової реформи, яку лейбористи пообіцяли британцям в своїй передвиборній програмі. Запропонована їм військова реформа була схвалена. Під час косовської кризи Робертсон виступив послідовним прихильником військової операції проти Слободана Мілошевіча.

У своєму першому інтерв'ю як генеральний секретаря НАТО Джордж Робертсон заявив, що його пріоритетами стануть реорганізація самого альянсу, налагодження хороших відносин з Росією і посилення атлантичного партнерства з США: «Холодна війна, яка послужила підставою для створення альянсу, давно закінчилася. Необхідно знайти для НАТО нову роль в Європі і в світі. Головне для НАТО сьогодні — це „формально і по духу“ зближуватися з Європейським союзом. Необхідно реорганізувати систему співпраці в питаннях озброєння в Європі».

 
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті.
  1. ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
  2. ↑ TheyWorkForYou — 2006.
  3. ↑ а б The London Gazette — 1999. — вип. 55596. — С. 9355.
  4. ↑ а б в г д Hansard 1803–2005
  5. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Робертсон&oldid=3929440