Океанічний жолоб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жолоб океанічний.JPG
Вид в перспективі на дно Атлантичного океану і Карибського моря. Малі Антильські острови розташовані зліва знизу, а Флорида — праворуч зверху. Фіолетовий колір дна в центрі показує розташування жолоба Пуерто-Ріко

Океані́чні жо́лоби (рос. желоб океанический, англ. oceanic trench, нім. Tiefseegraben m, Tiefseerinne f) — западини — довгі вузькі зниження дна океанів з глибиною більше 6000 м. Є зоною субдукції, тобто зоною занурювання важчої океанічної тектонічної плити під легшу — материкову.

Ширина їх 10-20 км, довжина 35 тис. км, глибина 5-11 км.

Макс. глибину Світового ок. (11022 м) встановлено у Маріанському жолобі. Походження Ж.о. зв'язується зі зсувом та опусканням океанічної літосферної плити.

Для Ж.о. (за винятком жолоба Кайман) характерні висока сейсмічність і негативні аномалії сили тяжіння Фая, великі магнітні аномалії обох знаків і зниження значення теплового потоку.


Література