Лісові брати
Лісові брати (ест. metsavennad, латис. meža brāļi, лит. miško broliai) — загальна назва партизанського опору в країнах Прибалтики проти радянської окупації, розпочатої за Пактом Молотова-Ріббентропа. Цей рух налічував порядку 170 тисяч вояків, з них 50 тисяч загинуло або пропали без вісті.
В сучасній історіографії Литви, Латвії та Естонії цей рух характеризується як національно-визвольний, у радянській та сучасній російській — як профашистський. Аналогічний рух опору в цей період існував також на Західній Україні (УПА), Західній Білорусі (БКА), Польщі та Румунії.
Назва «лісові брати» була успадкована від латиських партизан, що діяли у період Російської революції 1905-07 років.
Діяльність лісових братів
Естонія
В Естонії рух опору налічував до 15 тисяч чоловіків протягом 1944-1953 років. Найактивніше лісові брати діяли в районах Пярнумаа та Ляянемаа, Тартумаа та Іда-Вірумаа. За період з 1944 - по 1947 вони здійснили 773 збройних напади, знищивши близько 1000 бійців радянських спецслужб.
Латвія
В Латвії ряди лісових братів значною мірою складалися з колшніх вояків Латиського легіону СС.[1] Загальна кількість партизан налічувала до 10 тисяч, ще 20 тисяч чоловік активно допомагали партизанам провіантом і притулком. [2] [3] До 1947 року центральне командування латиського спротиву утримувало штаб-квартиру на вулиці Матіса у Ризі.[3] Латиським партизанам вдалося знищити від 1,5 тисяч (за радянськими джерелами[4]), до 3 тисяч (за латиськими джерелами[2]) чекістів, бійців каральних батальонів та партійних активістів. Натомість тисячі партизан були арештовані, і більше десятка тисяч членів сімей та тих, хто підтримував партизан - депортовано.
Литва
У Литві партизанських опір був найсильнішим серед країн Прибалтики, окремі регіони контролювалися повстанцями до 1949 року.[5] Уникаючи прямих сутичок з червоноармійцями та військами НКВС, литовські партизани ефективно боролися методом саботажу, засідок та вбивств окремих комуністичних діячів.[6]. Керівником лісових братів в Литві був Йонас Жямайтіс (1909-1953), ім'ям якого з 1998 року названа військова школа у Каунасі
Література
- ↑ Plakans, Andrejs. The Latvians: A Short History, 155. Hoover Institution Press, Stanford, 1995.
- ↑ а б Музей окупації Латвії
- ↑ а б Laar, p. 24
- ↑ Plakans, p. 155
- ↑ Kaszeta, Daniel J. Lithuanian Resistance to Foreign Occupation 1940-1952, Lituanus, Volume 34, No. 3, Fall 1988. ISSN 0024-5089
- ↑ Dundovich, E., Gori, F. and Guercett, E. Reflections on the gulag. With a documentary appendix on the Italian victims of repression in the USSR, Feltrinelli Editore IT, 2003. ISBN 88-07-99058-X
- Daumantas, Juozas L. Fighters for Freedom, Manyland Books, New York, December 1975. ISBN 0-87141-049-4
- Razgaitis, Darius. Forest Brothers from the West, research thesis, 2002.
- Vardys, V. Stanley. Lithuania Under the Soviets: Portrait of a Nation, 1940-65, F. A. Praeger, New York, 1965.
- Rieber, Alfred J. (2003). Civil Wars in the Soviet Union. Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History 4.1, 129-162.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |