Микола Кулицький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 24 червня 2023, заснована на цій версії.
Ця стаття в процесі редагування користувачем Arxivist певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Arxivist (внесок, журнали) о 20:11 UTC (631114 хвилин тому).
Микола Кулицький
Народився28 червня 1903(1903-06-28)
Глиняни, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер28 жовтня 1970(1970-10-28) (67 років)
Чикаго
ПохованняУкраїнський цвинтар святого Миколая
Alma materЛьвівська академічна гімназія (1917)
Львівський університет
Ягеллонський університет (1930)
Український вільний університет
Галузькартографія, географія
ВчителіВолодимир Кубійович і Єржи Смоленськийd
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка
РодичіВолодимир Ґалан

Мико́ла Кули́цький (28 червня 1903(19030628), Глиняни — 28 жовтня 1970 Чикаго) — український картограф, географ, літерник●. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Член та секретар Географічної комісії НТШ. Доктор Українського вільного університету. Основний технічний картограф-рисувальник видання Атляс України й сумежних країв, автор карт і картосхем до Енциклопедії українознавства, монографії Ґеоґрафія українських і сумежних земель та інших видань.

Разом з учителем та другом Володимира Кубійовича формували науковий дуумвірат[1].

Життєпис

Народився в заможній міщанській родині 28 червня 1903 року в Глинянах. Його батько — Михайло та мати Ганна — займались хліборобством, рільництвом та пасічництвом[2]. Рід Кулицьких згадується в документах часів Хмельниччини серед повсталих проти міщанського старости та ті, які брали захоплення Жванецькогозамку. Його предком був Кирило Кулицький війт Глинян 80-років XVIII століття. Він був співучасником Йосифінських земельних реформ та упорядковучем земельного кадастру для міста 1789 року. Прадід та дід також були війтами міста. Батько та дід Іван брали участь в будівництві кам’яної церкви святого Миколая 1894 року, організовували читальню «Просвітуи» в місті та були науковими меценатами, зокрема геологу Тадеуша Вісньовському в археологічних розкопках Східної Галичини. Активні поборники москвофільства[3].

Завершив початкову школу в Глинянах. У 1916—1917 роках в Академічний гімназії Львова. Після складання іспитів матури у 1924 році, студіює на на на філософському факультеті Львівського університету. У 1925—1930 Ягеллонському університеті. Спочатку на курсах права, згодом географію, геологію та демографію[3].

У 1920-тих роках він розпочав студії географії при Ягеллонському університеті. Мені звернув на нього увагу, як на доброго рисівника, його старший колега Павло Баб'як[4]. Влітку 1928 року, почавши збирати на Словаччині матеріали до праці над пастушим життям, я запропонував Миколі товаришувати зі мною в мандрах, на що він охоче погодився[4].

На початку 1930-х працює приватно як географі та картограф. Тоді ж зблизився з Володимиром Кубійовичем, Іваном Крип'якевичем та Юрієм Полянським. Від 1930 року член Географічної комісії НТШ. У 1933 році складає головні іспити, але провалюється з філософії та захисту докторської дисертації про зимарки на Гуцульщині (писав у Е. Смоленського). Звання доктора здобув 1949 року в Українському вільному університеті за цією ж дисертацією[5][4]. З 1935 року — секретар Географічної комісії НТШ.

У 1936-1937 роках за фінансування НТШ мав проходити курси географії в Берліні. Проте навчатись в Німеччині не зміг, адже був зайнятий роботою над виданням «Атлясу України і сумежних країв»[6]. У 1938 році працював в Кооперативному ліцеї у Львові[7]. в 1934-39 роках разом В. Кубыйовичем М. Кулицьким видали кілька підручних і стінних карт України й Галичини[8]. У 1937-1939 роках видавець краєзнавчого журналу «Наша Батьківщина», краєзнавчво-туристичного товариства Плай484. Від 15 березня 1939 року дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.

На початку Другої світової війни Кулицький виїхав за посередництвом німецької переселенської комісії й поселитися у Кракові, де він провадив невеличке картографічно-статистичне бюро при Українському центральному комітеті[9]. З осени 1941 року комітет перенесли до Львова зі значним розширенням роботи організації[10]. Кулицький збирав статистичні матеріали про національно-віросповідні відносини в Галичині[11].

1944 року, після першої евакуації Львова, Микола Кулицький переїхав до Криниці де важко захворів на запалення легенів. Щоб одужати, він поїхав ще раз до Глинян. Далі прийшла нова евакуація в Баварію до села Кавфбойренщини[11]. У 1946—1948 роках навчається та викладає курси в Українському вільному університеті[12]. Успішно складає докторський іспит з філософії й здобуває титул доктора УВУ[4].

Надалі бере участь у збиранні матеріалів про національні відносини Галичини по таборах переміщених осіб для Інституту національних дослідів при НТШ[11]. На початку 1950-их років Микола з дружиною та двома дітьми виїхав до США в Чикаго за допомоги свого дядька влаштувався в приватній картографічній фірмі[11]. В Чикаго віддалився від наукової діяльності. Остання його наукова доповідь датована 4 вересня 1950 року «Підстави визначення північно-західних меж України»[11][13].

Помер 26 жовтня 1970 року в Чикаго. Похований на місцевому Українському цвинтарі святого Миколая[13].

Наукова діяльність

Визначали його талант до картографії[14]. Перші дослідження присвячена з вивченням проблематик теоретичної і прикладної картографії, географії населення України й формування поселень. Він довів розташування і творення поселень від типу ландшафту на прикладі карпатських зимарків. Автор роботи про читання й використання топографічних карт. Впродовж 1939 по 1943 рік досліджує статистику в комітету[15]. В 1934—39 роках разом Володимиром Кубійовичем видав декілька підручних і стінних карт України й Галичини[16]. У редакцій колегії Енциклопедії українознавства (Том 1) відповідав за карти та діаграми[17]. Кубійович визначав першу роль Кулицького у справі видання «Атлясу»[18]. У 1934 році підручну карту Галичини, з узглядненням потреб церкви, і з розпродажу здобули фонди на видання підручної адміністративної карти Галичини[19].

Особистість

Мандрував Словаччиною та Закарпаттям разом з Кубійовичем[20][21]. Микола Кулицький часто співав веселі пісеньки (наприклад, про дівчину, що продала козакові «райтки»...)[4]. В Баварії часто блукав по лісах, з насолодою-порався коло кількох грядок городини (моя дружина Дарія називала його «огірковою душею»); наукою не цікавився[11]. Його внесок високо і похвальною оцінювалиКупчинський[22]. Одружився з дочкою природознавця і діяча НТШ Миколи Мельника[4]. Його сини Йосип та Теодор стали адвокатами. Степан обрав професію рільника. Михайло помер у ранньому віці. Донька Марія померла у 1928 році[3].

Вибрані роботи

Падюка

  • Зілинський І. Карта українських говорів з поясненнями / Іван Зілинський ; рис. М. Кулицький. – 1 : 4 000 000. – У Кракові : Друк. «Орбіс», 1933. – 1 к. : багатоколір. ; 38 × 61 cм // Праці Українського Наукового Інституту. – Варшава : Український Науковий Інститут, 1933. – Т.

XIV. – Серія філологічна. – Кн. 3.– 20 с.

  • Кубійович В. Етноґрафічна карта України і сумежних країв / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – Львів : Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. – 1 к. : багатоколір. ; 25 × 45 см.
  • Кубійович В. Етнографічна карта Чорноморських країв / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – [Краків? : Українське видавництво?, 1941?]. – 1 к. : багатоколір. ; 23 × 46,5 см.
  • Кубійович В. Карта розміщення українського населення / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – Львів : Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. – 1 к. : двоколір. ; 25 × 45 см.
  • Кубійович В. Лемківщина й Надсяння / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 400 000. – Краків : Українське Видавництво, 1940. – 1 к. :

багатоколір. ; 42 × 52,5 см.

  • [Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 27 × 46 см // Атляс України й сумежних країв / під заг. ред. Володимира Кубійовича ; Наукове Товариство ім. Шевченка ; Український видавничий інститут у Львові. – Львів : Український Видавничий Інститут, 1937. – № 10.
  • Кулицький М. Західно-Українські землі / М. Кулицький. – 1 : 800 000. – [Львів?] : б.в., 1932. – 1 к. : багатоколір. ; 109,5 × 88 см
  • Антропогеографічної карти Гуцульщини для галицької частини разом з М. Кулицьким), але її рукопис (у мірилі 1 :75 000) загинув[23].

[24]

  • XVI. Оселі (В. Кубійович, М. Кулицький) (Географія)[25].

Пеленський28

Примітки

  1. ↑ Купчинський, 2011, с. 482.
  2. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 81.
  3. ↑ а б в Купчинський, 2011, с. 483.
  4. ↑ а б в г д е Кубійович (II), 1985, с. 82.
  5. ↑ Купчинський, 2011, с. 483-484.
  6. ↑ Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, 1937, с. 43.
  7. ↑ Гелей, 2009, с. 18.
  8. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 61.
  9. ↑ Ільницька, 2006, с. 228.
  10. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 83.
  11. ↑ а б в г д е Кубійович (II), 1985, с. 84.
  12. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 112.
  13. ↑ а б Купчинський, 2011, с. 500.
  14. ↑ Жуковський, 1986, с. 19.
  15. ↑ Купчинський, 2011, с. 484.
  16. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 32.
  17. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 83.
  18. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 105.
  19. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 115.
  20. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 97.
  21. ↑ Кубійович (II), 1985, с. 76.
  22. ↑ Купчинський, 2011, с. 480-481.
  23. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 101.
  24. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 135.
  25. ↑ Кубійович (I), 1970, с. 109.

Джерела

Першоджерела
  • Бібліографія праць Є. Ю. Пеленського. — Бльомберґ(Бистриця) : Друкарня Бистриці, 1949. — 38 с. — (Українська Книгознавча Бібліотека)
  • Кубійович В. Мені 70. — Париж-Мюнхен : Наукове товариство ім. Шевченка, 1970. — 135 с.
  • Кубійович В. Мені 85. — Париж-Мюнхен : Видавництво «Молоде життя», 1985. — 308 с.
  • Хроніка Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. За час від 1. I. 1935 — 25.XII.1937. — Львів : Накладом товариства, 1937. — 126 с.
Енциклопедії
Статті
  • Гелей С. Д. Життєвий шлях на наукова творчість Іллі Витановича (1899–1939 рр.) // Вісник Львівської комерційної академії. — Львів : Видавництво Львівської комерційної академії, 2009. — Вип. 8. — С. 4-29.
  • Жуковський А. Діяльність Володимира Кубійовича на відтинку Енциклопедії Українознавства (ЕУ) // Український історик. — Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1986. — № 3-4 (91-92). — С. 15-22.
  • Ільницька Л. Листування Івана Зілинського з Михайлом Возняка (1916 – 1930 рр.) як джерело до вивчення книгознавчних зацікавлень М. Возняка // Вісник Львівського університету. Сергія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 1. — С. 212-230.
  • Купчинський О. Микола Кулицький — визначний картограф 30—40-х років XX століття // Вибрані статті та матеріали. Відомі та маловідомі постаті національної науки й культури / Ред. кол.: О. Винниченко, Л. Войтович, І. Гирич, М. Крикун, Л. Рудницький, Л. Тимошенко, Я. Федорук, С. Хороб. — Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. — Т. 3. — С. 480-501. — (Українознавча наукова бібліотека НТШ) — 200 прим. — ISBN 966-9868-24-2.
  • Падюка Н., Сосса Р. Бібліографія етнографічних карт території України // Історико-географічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2019. — Вип. 14. — С. 119-143.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Кулицький&oldid=39777454