Гіперемія (від грец.Ὑπερ — «понад» і грец.αἷμα — «кров») — переповнення кров'ю судин кровоносної системи будь-якого органу або ділянки тіла.
Розрізняють:
венозну (пасивну) гіперемію, зумовлену ускладненням відтоку венозної крові. Це збільшення кровонаповнення органа чи ділянки тканини в результаті утрудненого відтоку крові по венах.
механічні — посилена діяльність серця, зменшення атмосферного тиску (гіперемія шкіри при застосуванні кровоносних банок внаслідок розрідження в середині їх повітря)
нервового походження — подразнення нервів, які розширюють кровоносні судини, (тонічна гіперемія) або параліч нервів, які звужують судини (паралітична гіперемія).
При активній гіперемії тканина набрякає і температура її підвищується. Це може відбутися також при посиленні лімфообігу.
фактори самої судинної стінки (конституціональна слабкість еластичного апарату вен, недостатній розвиток і знижений тонус гладеньких м'язів їхніх стінок)
