Взяття Чернігова (1610)
| Взяття Чернігова | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Польсько-московська війна (1609—1618) | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Річ Посполита
|
.svg){kind=small} Московське царство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Самійло Горностай | |||||||
Взяття Чернігова на початку 1610 року стало наслідком самостійної виправи регіменту під проводом київського підкоморія Самійла Горностая, що хитрістю оволодів містом і піддав його спустошенню.
Єдиним джерелом звісток про цю подію є «Скарбница потребнаѧ и пожытечнаѧ» архімандрита Йоаникія Галятовського, який посилався на оповіді старожилів. Відповідно до нього люди С. Горностая потайки підійшли до Чернігова й отаборились біля села Пакуль, тоді як частина гарнізонної сторожі міста пішла ловити рибу на р. Білоусі через придуху. Скориставшись необачністю московитян, воїни вночі проникли у город під виглядом рибалок з возами, де ховались інші воїни, і взяли дитинець. Це призвело до захоплення і спалення міста. Вціліле місцеве населення розбіглося по сусідніх містах[1].
Погром міста був настільки всеосяжним, що хроністи порівнювали його з погромом часів Батиєвої навали. Нападники завдали значної шкоди фортеці, цивільним спорудам та монастирям. Була зруйнована і древня святиня — Єлецький Успенський монастир[2]. Впали склепіння і стіни, була безповоротно втрачена Єлецького-Чернігівська ікона Богородиці, що зберігалася в монастирі з XI століття. Горностай намагався вивезти навіть важкі дзвони Єлецького монастиря, але це йому не вдалося.
Після спалення Чернігів пустував 12 років і знову почав заселятися з 1623 року. Оскільки вся Сіверська земля за Деулінським перемир'ям 1618 року відійшла до Речі Посполитої, нове заселення міста йшло з півдня, з підвладних Польщі українських земель[3]. Стародавні Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори були віддані єзуїтам та домініканцям, які перетворили їх на костели.
В результаті визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького у 1648 році Чернігів увійшов до складу Гетьманщини.
Примітки
- ↑ Сергєєв С. «Фортеця шести держав» (історія Чернігівської фортеці) // Сіверянський літопис. — 2015. — № 6. — С. 50-55
- ↑ Галятовський І. Скарбница. Ключ Розуміння. — Київ. «Наукова думка». 1985. с. 353—354
- ↑ Шинаков Е. А. От Чернигова до Смоленска. Военная история юго-западного русского порубежья с древнейших времен до XVII в. Центрполиграф, 2018
Література
- Очерки по истории города Чернигова (907—1907 гг.). Чернигов, 1908. С. 17.
- Кондратьєв І. В. Чернігів: історія міста в історіях людей. — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2017. — 114 с