Великобурімський парк

Великобурімський парк − пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в с. Великій Бурімці Чорнобаївського району Черкаської області.

Оголошено заповідним у 1989 р. Площа 86,5 га. Заснований у XVIII ст. Парк знаходиться у власності Золотоніського лісгоспзагу.

Історія

У XVIII ст. Бурімка належала князям Фроловим-Багреєвим, що потім перейшла Кантакузенам, як спадок. Парк упорядковували декілька раз, але значних робіт було зроблено при Кантакузених-Сперанських. На території парку був розташований палац, господарські споруди. З опису краєзнавців Брудь Л.Г. та Брудзь О.Д., слідує, що на південь від палацу, був шпалерний сад та оранжерея, від палацу до дороги йшла каштанова алея, на схід − цегельна дорога, обсаджена кущами. Невелика гора на півдні була обсаджена барвінком, і називалась Барвінковою. У парку було багато алей: тополева, горіхова, каштанова, осокорова та осикова. Характерною рисою цього парку є те, що в композицію палацово-паркового ансамблю були включені залишки міста-фортеці доби Київської Русі, який був одним з форпостів на Сулі, яких на той час налічували близько 18 і вони були південно-східними кордонами держави. У народній мові ці археологічні залишки отримали назву − «городок». Під горою був викопаний ставок для лебедів, в якому було три острівці, що з'єднувалися між собою невеличкими дерев'яними місточками. На острівках були споруджені лебедині будиночки. Спроба власниками влаштувати водоспад виявилась невдалою, хоча для цього була побудована дамба, але нажаль вода влітку пересихала і не дала потрібного ефекту. У парку росло багато цікавих фруктових дерев та декоративних кущів, які привозили з Криму, Кавказу, Карпат та країн Середземномор'я. Упорядковування велося садівником. Були створені композиції з великого каміння, який привезли з Криму, для вшанування пам'яті загиблого у Цусимський битві сина княгині Кантакузеної-Сперанської. Вдало використовувались у композиції парку вікові дерева та різні за композицією та значення зрощені дерева, що були характерними для багатьох парків того часу. Після 1918 р. парк та маєток зруйновано, останні залишки палацу розібрали у 70-х роках XX ст.

Характеристика парку

Парк розташований на схилах балок (перепад висот − 31 м) на березі Кременчуцького водосховища, у районі впадіння в нього р. Сули. Є ставок (2,3 га) з 4 острівцями. Налічується 45 видів та 2 культивари (форми) дерев, кущів, напівкущів та ліан. Переважають клен гостролистий, ясен звичайний, дуб звичайний, вільха чорна. Збереглися старі модрини європейські, осики (діаметр стовбура найбільшої − 220 см), дуби звичайні, клени цукристі. Серед цікавих композицій можна виділити «Три сестри» − три осики, що ростуть з одного місця. Також є великий розлогий дуб (діаметр стовбура 130 см), посаджений за легендою Богданом Хмельницьким під час визвольної війни XVII ст.

Триповерховий палац не зберігся. Від садиби лишилося кілька напівзруйнованих будівель 18−19 ст. (млин, майстерня, будинок для гостей). На території парку знаходиться давньоруське родовище (1−11 ст.).