Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник
Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник — науково-дослідний та культурно-освітній заклад у місті Корсуні-Шевченківському Черкаської області, що являє собою об'єднання різнопрофільних музеїв, а також має на балансі низку історико-культурних пам'яток як національного, так і місцевого значення, метою діяльності якого є вивчення та популяризація об'єктів історичної спадщини та природних пам'яток Корсунщини, забезпечення їх охорони та раціонального використання. Значний культурно-просвітній осередок, а також туристичний об'єкт Черкаської області.
Перебуває у підпорядкуванні управління культури Черкаської обласної державної адміністрації. Дирекція установи розташована за адресою: острів Коцюбинського, буд. 4, м. Корсунь-Шевченківський (Черкаська область, Україна), стеблівське відділення міститься за адресою: вул. Партизанська, буд. 8., смт Стеблів (Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, Україна).
З історії створення та функції
Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 79 «Про державний історико-культурний заповідник у м. Корсуні-Шевченківському Черкаської області» і є правонаступником Музею історії Корсунь-Шевченківської битви. Положення про Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник затверджено рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 9 серпня 1994 року № 4.
Основні види діяльності заповідника:
- пам'яткохоронна;
- комплектування, облік та збереження музейних фондів;
- науково-дослідна робота;
- експозиційна;
- науково-освітня;
- видавнича діяльність.
Музеї, що входять до складу Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника, щороку (2000-ні) відвідують понад 50 тисяч осіб.
Структура й фонди
Джерело
- Степенькіна П. Я. Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник // Малий енциклопедичний словник Корсунщини. Том 1., Корсунь-Шевченківський, 2003, стор. 149-150