Київський метрополітен

Київський метрополітен
Країна	Україна
Місто	Київ
Дата відкриття	6 листопада 1960
Вартість проїзду	8 ₴
Річний пасажиропотік	484 600 000 ± 50 000 і 495 300 000
Сайт	metro.kyiv.ua
Власник	Київ
Нагороди
Ширина колії	російська колія
Київський метрополітен у Вікісховищі

Ки́ївський метрополіте́н — швидкісна позавулична транспортна система Києва, побудована за методом 3-ох транспортних діаметрів. Власником метрополітену є комунальне підприємство «Київський метрополітен», створене у 1990 році.

Компанія працевлаштовує декілька тисяч робітників, у його складі діють 11 експлуатаційних служб, 3 електродепо (ТЧ-1 «Дарниця», ТЧ-2 «Оболонь» і ТЧ-3 «Харківське»), майстерні з ремонту рухомого складу, дирекція будівництва метрополітену. Фінансові надходження поступають від продажу квитків, реклами (метролайти, монітори на станціях, вагонах, оформлення станцій) та з міського бюджету.

На всіх станціях Київського метрополітену присутнє покриття операторів мобільного зв'язку «МТС», «Київстар», «Life:)», «БіЛайн».

Історія

У Києві ідея підземної залізниці вперше виникла у 1883 році. Саме тут вперше в Російській імперії було розглянуто проект залізниці під землею. Проект, що його представив до розгляду Міської управи керуючий Південно-Західними залізницями Дмитро Андрієвський, передбачав проведення тунелів від пристані на Дніпрі до залізничного вокзалу. Тунель мав заглибитися у дніпровський схил поблизу Поштової площі і вийти на поверхню коло Бессарабки. Проте депутати міської управи відхилили цей проект. Так само сталося і Москві, де провалилися проекти 1902 і 1912 років. У вересні 1916 року Київське відділення Російсько-Американської торгової палати запропонувало місту новий проект будівництва метрополітену, який знову було відхилено міською владою. Уряд гетьмана Української держави Павла Скоропадського також мав намір будувати урядовий центр і лінію метро у районі Звіринця. «…потрібно збудувати трамваї, окрім таких, як тепер, — наземних, ще й у тунелях, котрі звуться «метрополітен». Земля Звіринця і Києва загалом, де мають проводити метрополітен, найбільш підходить до цього будівництва. Київ стоїть на горах і долинах, утворених самою природою, і метрополітен, виринаючи із тунелю-гори в долину і знов заглиблюється в тунель, буде перевозити всіх і все з Бессарабки на Деміївку, із Звіринця на Лук’янівку, з Набережної чи Прорізної на Задніпровські Слободки» — З інтерв'ю заступника міністра шляхів сполучення інженера Павла Чубинського, газета «Відродження», 1918 рік. Проте 14 листопада 1918 року до влади прийшла Директорія й тема створення київського метро знову відійшла на задній план.

У пошуках технології

У 1935 році у Москві відкривається перший радянський метрополітен з 13 станцій, якісно споруджений ударними темпами за 4 роки. Радянські інженери фактично з нуля^{[джерело?]} змогли розробити технологію, яка лягла в основу всієї радянської школи будівництва і експлуатації метро. У Києві 9 липня 1936 року Президія Київради розглянула дипломну роботу випускника Московського інституту інженерів транспорту В. Папазова «Проект Київського метрополітену». Робота була схвалена.

Після звільнення окупованого Києва почалася відбудова. Місто продовжувало рости. 5 серпня 1944 року Постановою Ради народних комісарів СРСР відповідним установам було наказано розпочати розвідувальні роботи, скласти технічний проект та генеральний кошторис з тим, щоб вже у 4 кварталі того ж року внести на затвердження уряду проектне завдання на спорудження Київського метрополітену. Наркомат фінансів СРСР виділив Україні із резервного фонду Ради Народних Комісарів один мільйон рублів на проектно-пошукові роботи.

І хоча наслідки війни були ще дуже відчутними, у Києві розпочалася підготовка до будівництва підземної магістралі. До цієї роботи було залучено багато фахівців із Московського метрополітену.

У квітні 1949 року наказом Міністерства шляхів сполучення було створено «Київметробуд», який очолив Пилип Кузьмін. З 1951 по 1953 роки цю посаду обіймав Павло Часовітін, у 1953—1954 роках — Олександр Холодний. Першу чергу Святошино-Броварської лінії та ще кілька пускових дільниць здавав в експлуатацію Леонід Саприкін, який очолював цю організацію з 1954 по 1971 роки. З 1971 по 1987 рік метробудівництвом у Києві опікувався Олексій Семенов, а з 1987 року й дотепер — Володимир Петренко, якому у 2004 році за значні заслуги у галузі метробудування було присвоєно звання «Герой України».

Для цього, щоб визначити напрямок першої траси, фахівці Київського філіалу інституту «Метродніпротранс» тривалий час вивчали інтенсивність руху киян як центральними шляхами міста, так і віддаленими від центру вулицями. Цей аналіз ліг в основу карти пасажиропотоків Києва, яка й вказувала звідки і куди необхідно вести трасу метро, де саме будувати станції, щоб було зручно всім. Лише після цього новостворений інститут «Київметропроект» приступив до проектних робіт.

Будівництво століття у Києві взяло старт. Під землею та на її поверхні ні на день не зупинялися роботи, були задіяні сотні одиниць технічних засобів та обладнання. Проходження тунелів супроводжувалося постійними ускладненнями — своєрідний рельєф місцевості, пливуни, що розмили підземні пласти, та інші непередбачені проектом негаразди суттєво впливали на відставання у графіках виконання робіт. Улітку 1949 року метробуд заклав перші шахти, а перша збійка (з'єднання тунелів — прим.) відбулася у грудні 1951 року, коли було з'єднано пілотний тунель між станціями «Дніпро» та «Арсенальна». Останні збійки відбулися у травні 1959 року між станціями «Вокзальна» та «Університет». Та справжнім іспитом для прохідників метробуду було спорудження проміжного вестибюлю станції «Арсенальна», який будувався кесонним методом. Вісім кращих колективів вели двобій з підземними пливунами в той час, коли величезний залізобетонний стакан проміжного вестибюля, споруджений на поверхні, спускався на десятки метрів вглиб землі. Таке рішення було новиною не тільки на будівництві Київського метрополітену, але й у світовому метробудуванні. При закладанні тунелів першої черги в надра землі було вміщено 660,4 тис. кубометрів бетону та залізобетону, на облицювання станцій і вестибюлів пішло близько 7300 м² граніту та мармуру.

На початку 1958 року було оголошено конкурс на кращі проекти станцій та створено комісію для розгляду конкурсних робіт. В її складі — представники громадських організацій міста, академій будівництва і архітектури СРСР і УРСР, скульптори, художники, письменники, керівники Головтунельбуду, Метродіпротрансу і Київметробуду. У липні того ж року відкрилася виставка колективних проектів, де були представлені 80 робіт. З них було вибрано п'ять найкращих, які й були втілені при спорудженні наземних частин станцій. Й дотепер серед чисельних історико-архітектурних пам'ятників України у Києві на особливому рахунку чотири перші станції метро: «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик» та «Арсенальна». Це були дійсно кращі рішення архітектурного та скульптурного оформлення перших станцій метрополітену столиці великої республіки.

Марка Укрпошти до 50-річчя з дня відкриття Київського метрополітену (2010)

На Набережному шосе біля станції метрополітену «Дніпро» в колишніх приміщеннях Метробуду розмістили тимчасове депо, що мало приміщення для ремонту вагонів на два вагоно-місця з мостовим краном, ремонтні цехи та управління електродепо. Поряд була котельня на твердому паливі, компресорна, невеликий склад паливно-мастильних матеріалів, також побудовано склад для запчастин та матеріалів. Проте депо не мало під'їзних залізничних колій і тому, на жаль, було неспроможне належно виконувати свої функції. Вагони метрополітену, які прибували з Митищинського заводу на станцію Дарниця Південно-Західної залізниці, переставляли на спецвізки і трамвайним мотовозом доставляли до тимчасового депо «Дніпро» трамвайною колією. Візки вагонів перевозили трейлером. Під естакадою станції «Дніпро» побудували поворотний круг та спеціальний пристрій для підняття вагону до рівня платформи і подачі його в тунель метрополітену. Таке рішення було тимчасовим, бо станції першої черги метро були дуже глибоко, і не було можливості зробити просте з'єднання поверхнею.

Одинадцять років напруженої й нелегкої праці пішло на те, щоб дати життя новій потужній транспортній мережі у Києві: 6 листопада 1960 року було відкрито першу дільницю Святошино-Броварської лінії завдовжки 5,2 км з п'ятьма станціями — «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро». Трохи раніше, 1 липня того ж року згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР № 774 від 7.06.1960 р. було створено Управління метрополітену, у функції якого входила підготовка кадрів для експлуатації нового підземного транспорту.

Метрополітен сьогодні

Сьогодні Київський метрополітен має три діючі лінії, експлуатаційна довжина яких сягає близько 63,7 км. Лінії метрополітену перетинають всі 10 районів міста.

До послуг пасажирів — 49 станцій з трьома підземними пересадочними вузлами в центрі міста. На даний час відбувається будівництво Подільсько-Вигурівської лінії та проектування Лівобережної.

Однією з найглибших станцій у світі є станція метро «Арсенальна» (близько 105 м). Станції «Вирлиця», «Дніпро» та «Червоний хутір» мають берегові платформи. Окрім того, станція «Дніпро» знаходиться на естакаді метромосту.

В Київському метрополітені на Сирецько-Печерський лінії є дві невідкриті станції — «Теличка» та «Львівська брама», що не мають оздоблення та виходів на поверхню, а також заділ для станції «Герцена».

Лінії

#	Назва	Кінцеві станції	Колір	Введена в дію	Кількість станцій	Довжина (км)
1	Святошинсько-Броварська	Академмістечко — Лісова	Червоний	6.11.1960	18	22,8
2	Куренівсько-Червоноармійська	Героїв Дніпра — Васильківська	Синій	17.12.1976	15	17,0
3	Сирецько-Печерська	Сирець — Червоний хутір	Зелений	31.12.1989	16	23,9
4	Подільсько-Вигурівська	Кільцева дорога — Братиславська	Жовтогарячий	Проектується	16-18	~16
5	Лівобережна	Вулиця Милославська — Броварський проспект	Блакитний	Проектується	12-13	~11,5
	Всього:				49	63,7

Перспективна схема ліній Київського метрополітену.

• Перша лінія, Святошинсько-Броварська, історія якої починається з 6 листопада 1960 року, має довжину 22,8 км (із яких 6,7 км — наземна ділянка) і 18 станцій. Наземна ділянка має 2 мостових переходи — через ріку Дніпро і Русанівську протоку та 2 шляхопроводи.
• Друга лінія, Куренівсько-Червоноармійська, перша ділянка якої була введена в експлуатацію 16 грудня 1976 року, має довжину 17,0 км і 15 станцій.
• Третя лінія, Сирецько-Печерська, перша ділянка якої була введена в експлуатацію 31 грудня 1989 року, має довжину 23,9 км, містить 16 станцій та один міст метро.

Лінії метрополітену поєднані між собою технологічною гілкою між станціями «Кловська», «Майдан Незалежності» та «Хрещатик».

Пасажирів метрополітену обслуговують 119 ескалаторів, що діють на 25 станціях. Енергетична система метрополітену включає розвинену кабельну мережу, 49 суміщених тягово-понижувальних підстанцій, 2 тягові підстанції, 14 трансформаторних підстанцій. Керування ними здійснюється з автоматизованих диспетчерських пунктів. Всі лінії оснащені АРС.

Крім того, станція «Вокзальна» Святошинсько-Броварської лінії має вихід до системи швидкісного трамваю.

Поїзд метрополітену типу «81-7021/7022» на 3 лінії

Рухомий склад

Загальний парк метрополітену складає 752 вагони.

Всі діючі лінії розраховані на використання 5-ти вагонних поїздів. Друга та третя лінії метрополітену оснащені вагонами 81-717/81-714, перша майже повністю — Е/Еж/Ем.

Окрім вказаних поїздів, друга лінія експлуатує також експериментальний поїзд 81-553.1/554.1/555.1 «Славутич» спільного виробництва — Škoda (Чехія), ЗАТ «Вагонмаш» (Санкт-Петербург, Росія) та КП «Київський метрополітен». Надійшов в депо «Оболонь» у 2001 році, на лінії з 2002 року.

З 2009 року на третій лінії експлуатується поїзд з вагонів типу 81-7021/81-7022 виробництва Крюківського вагонобудівного заводу.

На четвертій та п'ятій лінії у перспективі планується експлуатувати 5—-6-ти вагонні поїзди нового покоління, розроблені Крюківським вагонобудівним заводом.

Метро як пам'ятник

Київський метрополітен, нарівні з Московським та Ленінградським, входить до трійки унікальних архітектурних ансамблів радянської епохи та сучасності.

Перша черга метрополітену, що почала будуватись у 1949 році як компонент стрімкої післявоєнної відбудови міста, мала стати одним з символів часів перемоги та тріумфу Радянського Союзу. Саме тому вона спроектована у стилі сталінського ампіру, характерному для Москви, але, будучи відкрита у 1960-му, не зберегла більшої частини планованого оздоблення. Найбільш збережено цей стиль на станції «Університет», яка, втім, у 90-х позбулася статуї Леніна з білого мармуру через ідеологічні зміни.

Станції першої лінії досі зберігаюсь відчуття старого метрополітену, тут збереглися бронзові люстри-бра, плетені вентиляційні решітки та візерунки на підлозі. Вестибюлі «Хрещатика», «Арсенальної», «Університету» та «Вокзальної» є найстаршими.

Друга лінія стала пам'ятником економії, і тут домінують спрощені архітектурні прийоми колонних станцій. Водночас, південна її частина містить цікаві архітектурні рішення — станція «Площа Льва Толстого» побудована у храмовому стилі, «Либідська», що з'явилась з чисто технічних причин, схожа на квінтесенцію «Серпуховскої» та «Луб'янки» (до реконструкції) в Москві.

Третя лінія еклектична. Почавшись зі станції «Золоті ворота», вона являє нам архітектуру князівських часів — станція знаходиться біля Золотих воріт, і вкрита мозаїками. Станція «Дружби Народів» має пілонну конструкцію з цегляною кладкою пілонів, характерною для давньоруських храмів. Станції «Бориспільська», «Вирлиця» та «Славутич» — зразки хайтек-дизайну, а «Печерська» нагадує станції підземки Західної Європи.

Турнікети та оплата проїзду

RFID-картка.

Файл:Kiev Metro coin.GIF

Жетон Київського метрополітену, який використовувався з 2000 року до листопада 2008 року.

Турнікети метрополітену, встановлені на вхід, бувають двох видів: нормально відкриті та поворотні. Турнікети обладнані валідаторами для жетонів, транспортних карт та місячних магнітних квитків, а також сигналами проходу. Прохід через турнікет дозволяється при зеленому індикаторі. Рама поворотного турнікета повертається вручну. Оплатити проїзд можна трьома методами.

Жетон Київського метрополітену, який використовувався з 1996 року до березня 2000 року, і введений знову з листопада 2008 року.

Автомати для продажу жетонів

• Жетоном на одну поїздку. Жетони синього кольору та вартістю 2 гривні продаються у касах метрополітену. Для проходу необхідно опустити жетон у валідатор та зачекати появи зеленого світла.
• Транспортною картою. Карту можна придбати у касі метрополітену за ціною 7 грн., та поповнити її на певну кількість поїздок, але не більше 50. Також можна поповнити карту у комп'ютерних терміналах на більшості станцій. Для проходу треба піднести карту до валідатора зверху турнікета при його освітленому синьому дисплеї, та пройти після звукового сигналу або появи зеленого світла. Цей спосіб дуже зручний при необхідності частих поїздок.
• Проїзним квитком системи «Ультралайт». Проїзний квиток системи «Ультралайт» можна придбати у касі метрополітена по ціні 48 гривень на термін 15 днів з дати першого проходу (або на другу половину місяця), по ціні 95 гривень на 30 днів з дати першого проходу (або на календарний місяць), по ціні 260 гривень на один календарний квартал та по ціні 910 гривень на один календарний рік. Також у касах метрополітену можна придбати квитки для додаткового проїзду іншими видами громадського транспорту (включаючи й метро) по більш високій вартості. Для проходу потрібно піднести карту до валідатора на верхній панелі турнікету і проходити після зпрацювання дозволяючого надпису і зеленого індикатору.

Вихідні турнікети із валідаторами транспортних карт

Турнікети на виході у перспективі будуть замінені на оснащені валідаторами транспортних карт для розрахунку вартості поїздки в залежності від відстані. Такі турнікети можна побачити на виході ст. «Дорогожичі», «Вирлиця» та у західному вестибюлі ст. «Дарниця» .

Історія

Станція «Золоті ворота»

Станція «Вирлиця»

• 1949—1960 — Будівництво Київського метрополітену.
• 1960 — Ділянка «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна», «Дніпро» (5 станцій)
• 1963 — Ділянка «Вокзальна» — «Шулявська» (2 станції); 2-й вихід на станціі «Хрещатик»
• 1965 — Ділянка «Дніпро» — «Дарниця» (3 станції, міст через Дніпро, депо «Дарниця»)
• 1968 — Ділянка «Дарниця» — «Чернігівська» (1 станція)
• 1971 — Ділянка «Шулявська» — «Святошин» (3 станції)
• 1976 — Ділянка «Майдан Незалежності» — «Контрактова площа» (3 станції)
• 1979 — Ділянка «Чернігівська» — «Лісова» (1 станція)
• 1980 — Ділянка «Контрактова площа»  — «Оболонь» (3 станції)
• 1981 — Ділянка «Майдан Незалежності» — «Республіканський стадіон» (2 станції)
• 1982 — Ділянка «Оболонь» — «Мінська» — «Героїв Дніпра» (3 станції)
• 1984 — Ділянка «Республіканський стадіон» — «Либідська» (2 станції)
• 1985 — Завод з ремонту рухомого складу ОМ-2
• 1986 — 2-й перехід «Хрещатик» — «Майдан Незалежності»
• 1986 — Реконструкція колійного розгалуження ст. «Дарниця»
• 1987 — 2-й вихід на станціі «Гідропарк»
• 1987 — Ділянка «Університет» — «Театральна» — «Хрещатик» (1 станція)
• 1988 — Депо «Оболонь»
• 1989 — Ділянка «Золоті ворота» — «Кловська» (3 станції)
• 1991 — Ділянка «Кловська» — «Видубичі» (2 станції)
• 1992 — Ділянка «Видубичі» — «Осокорки» (2 станції, міст через Дніпро)
• 1994 — Ділянка «Осокорки» — «Харківська» (2 станції)
• 1996 — Ділянка «Золоті ворота» — «Лук'янівська» (1 станція)
• 1997 — Ст. «Печерська» (1 станція)
• 2000 — Ділянка «Лук'янівська» — «Дорогожичі» (1 станція)
• 2003 — Ділянка «Святошин» — «Академмістечко» (2 станції)
• 2004 — Ділянка «Дорогожичі» — «Сирець» (1 станція)
• 2005 — Ділянка «Харківська» — «Бориспільська» (1 станція), другий вихід на станції «Лісова»
• 2006 — Ст. «Вирлиця» (1 станція), другий вихід на станції «Дарниця»
• 2008 — Ділянка «Бориспільська» — «Червоний хутір», депо «Червоний хутір» (1 станція)
• 2010 — Ділянка «Либідська»  — «Васильківська» (3 станції)

Нагороди

• 2 серпня 1977 року — Київському метрополітену було присвоєне ім'я В. І. Леніна.
• 3 квітня 1981 року — Київський метрополітен був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

Див. також

• Список станцій Київського метро
• Метрополітен
• Транспорт у Києві

Ресурси Інтернету

• Офіційний сайт Київського метрополітену
• Сайт про Київський метрополітен (рос.)
• urbanrail.net — Київське метро (англ.)
• metro.zarohem.cz — Київське метро (чес.)
• fastmetro.org.ua — схема станцій Київського метрополітену
• Хронологічна схема Київського метрополітену