Гней Невій

Гней Невій (лат. Gnaeus Naevius) — римський поет, старший сучасник Плавта, який жив між 274 та 200 рр. до н. е. і походив, вірогідно, з якої-небудь латинської громади в Кампанії.

Рано оселившись в Римі, він у молоді роки брав участь у 1-й Пунічній війні, яку пізніше оспівав в великій епічній поемі «Bellum Punicum», що стала в римській літературі першим оригінальним епічним твором. За прикладом Лівія Андроніка, Невій писав і для сцени; сучасникам були відомі 5 чи 6 його трагедій і до 37 комедій, сюжети яких частково запозичені у грецьких письменників, частково оригінальні. Але і в самому запозиченні Невій проявляв силу власної творчості, самостійно переробляючи та розвиваючи взяті теми. При цьому він часто складав з двох або навіть кількох грецьких п'єс одну римську (Контамінація). Найбільший талант проявив він в комедіях; Волкацій Седигіт в своєму каноні римських коміків (Gell. N. А. XV, 24), розташовує його на третьому місці, одразу за Плавтом та Цецилієм. Ці комедії, що принесли славу Невію, були також і причиною його нещасть: висміюючи в них пороки сильних людей з аристофанівською свободою, Невій збудив проти себе ненависть таких впливових осіб, якими були Метелли та Сципіони, і на підставі закону XII таблиць про діффамації бул посаджений до в'язниці. Пізніше він був звільнений, але вигнаний з батьківщини і помер в Утіці біля 200 р. до н. е. До пізніших часів він залишався улюбленим письменником багатьох освічених людей, чому немало сприяла чистота і виразність його мови. Його поема про Пунічну війну сильно вплинула не тільки на Еннія, але і на Вергілія. Ціцерон і Марк Аврелій були палкими шанувальниками творів Невія.