Кюхельбекер Вільгельм Карлович
Кюхельбекер Вільгельм Карлович (10 червня 1797, Петербург – 11 серпня 1846, Тобольськ) - декабрист, літератор, відставний колезький асесор. Брат декабриста Кюхельбекера Михайла Карловича.
Біографія
Народився в Петербурзі. Батько - статський радник Карл Кюхельбекер (1784 - 1809), саксонський дворянин, агроном, перший директор Павловська (1781-1789). До 1808 року жив в подарованому батькові Павлом I Естляндському маєтку Авінорм, в 1808 році за рекомендацією далекого родича М.Б. Барклая-де-Толлі зарахований у приватний пансіон Брінкмана при повітовому училищі м.Верро в Ліфляндії, а в 1811 році в Царськосельський ліцей. Закінчив його з чином IХ класу в 1817 (перший випуск). Зарахований разом з Пушкіним у Колегію іноземних справ, одночасно викладав російську і латинську мови в благородному пансіоні при Головному Педагогічному інституті (згодом 1 гімназія), вийшов у відставку - 9 серпня 1820 року, у вересні виїхав з Петербурга за кордон секретарем при обер-камергере А.Л.Наришкіні (рекомендований А. А. Дельвігом). Після перебування в Німеччині і Південній Франції в березні 1821 року приїхав до Парижа, де в антимонархічному товаристві «Атеней» читав публічні лекції про слов'янську мову та російську літературу, їх зміст викликал незадоволення уряду, і Кюхельбекер було запропоновано негайно повернутися до Росії. Наприкінці 1821 року призначений на Кавказ чиновником особливих доручень при О.П. Єрмолові з чином колезького асесора, залишався на цій посаді лише до травня 1822 року. Був дружний з Грибоєдовим, що знаходився на Кавказі. У липні 1823 року оселився в Москві, де займався літературною діяльністю, у 1824 - 1825 видавав з князем В.Ф. Одоєвським збірник «Мнемозина». З квітня 1825 року жив у Петербурзі, спершу у брата М.К. Кюхельбекера, а з жовтня - у декабриста князя О.І. Одоєвського. Член Вільного товариства любителів російської словесності з 1820 року.
Член преддекабрістской організації Священна артіль і Північного товариства (листопад - грудень 1825 року). Активний учасник повстання на Сенатській площі, стріляв у великого князя Михайла Павловича. [1] Після розгрому повстання втік з Петербурга, арештований при в'їзді до Варшави 19 січня 1826 року. Привезений до Петербурга закутим - 25 січня, поміщений у Петропавловську фортецю в № 12 Алексіївського равеліну. Засуджений за I розрядом і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи на 20 років, переведений до Кексгольмської фортецяі – 27 липня 1826 року, термін скорочений до 15 років – 22 серпня 1826 року, доставлений до Шліссельбурзької фортеці – 30 квітня 1827 року. Замість Сибіру відправлений в арештантські роти при Дінабургській фортеці – 12 жовтня 1827 року. Відправлений під строгим наглядом через Ригу в Ревель – 15 квітня 1831 року, де містився у Вишгородському замку, 7 жовтня 1831 року відправлений у Свеаборг. Після десяти років одиночного ув'язнення він був засланий до Сибіру. 14 грудня 1835 року звільнений з фортеці і звернений на поселення в м. Баргузин Іркутської губернії. У 1839 році за власним клопотанням переведений в Акшу. [2] У 1844 році Кюхельбекер отримав дозвіл на переселення в Курган, де прожив разом із сім'єю всього 11 місяців. Хворів на туберкульоз. Для лікування переїхав до Тобольську. Помер Кюхельбекер 23 серпня 1846 року в Тобольську. Похований на Завальному кладовищі.
Дружина (з 15 січня 1837 року) - Дросіда Іванівна Артенова (1817 - 1886), дочка міщанина, баргузинського поштмейстера.
Творчість
І у фортеці, і на засланні він продовжував займатися творчістю, створивши такі твори, як поема "Сирота", трагедії "Прокопій Ляпунов" і "Іжорський", повість "Остання Колона", казку "Іван, купецкій син", спогади "Тінь Рилєєва "," Пам'яті Грибоєдова ". Деякі з його творів Пушкіну вдалося надрукувати під псевдонімом. Після смерті свого великого друга Кюхельбекер втратив і цю можливість.
Примітки
- ↑ Кюхельбекер, Вильгельм Карлович.Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона
- ↑ Т.С. Мамсик. Хозяйство ссыльных декабристов братьев Кюхельбекеров. // Ссыльные декабристы в Сибири. Отв. ред. д-р ист. наук Л.М.Горюшкин. - Новосибирск, изд-во "Наука" сиб. отделение, 1985, с.137
Джерела
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с.95 - 96 (рос.)
- Т.С. Мамсик. Хозяйство ссыльных декабристов братьев Кюхельбекеров. // Ссыльные декабристы в Сибири. Отв. ред. д-р ист. наук Л.М.Горюшкин. - Новосибирск, изд-во "Наука" сиб. отделение, 1985, с.126 - 146 (рос.)