Пістолет-кулемет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пистолет-кулемет Шпагіна 1941 (ППШ-41)

Пістоле́т-кулеме́т — індивідуальна стрілецька автоматична зброя для враження живої сили супротивника на відстані до 200 м. Від автоматичних гвинтівок відрізняється використанням пістолетних патронів. Калібр від 4,6 до 11,43 мм. Має коробчатий (25-35 патронів) або барабанний (71 патрон) магазин. Темп стрільби 450-1000 пострілів за 1 хвилину.

Перший зразок створено італійцем А.Ревеллі в 1915 р. В Червоній Армії на озброєнні знаходились пістолет-кулемет В. А. Дегтярева (ППД-40), Р. С. Шпагіна (ППШ-41), А. И. Судаєва (ППС-43), в німецької армії - зразка 1938-40 (MP-40), в американській - МЗ, в британської - "Стен", у фінській - "Суомі". Широко застосовувалися в 2-й світовій війні; звичайно називають автоматами.Останні моделі це- бельгійський Р90 та німецький МР7А1. Зараз використовується як поліцейська зброя, а також перебуває на озброєнні підрозділів спеціального призначення.