FG-42

FG-42
FG-42
Тип	Гвинтівка
Походження	Німеччина
Історія виробництва
Розроблено	1942
Виготовлення	1942-1945
Виготовлена кількість	Більше 7000
Характеристики
Вага	4,8 / 5,03 кг
Довжина	975 мм
Довжина ствола	500 мм
Набій	7,92×57 мм
Калібр	7,92 мм
Темп вогню	750 пострілів/хв
Дульна швидкість	760 м/с
Дальність вогню
Ефективна	1200 м
Система живлення	магазин на 20 набоїв
FG-42 у Вікісховищі

FG-42 - гвинтівка що використовувалась переважно німецькими повітряно-десантними військами Люфтваффе у період Другої світової війни.

Історія створення

До початку Другої світової війни у Німецьких повітряно-десантних військах існувала доктрина, що чітко визначала озброєння десантника під час стрибка - пістолети, пістолети-кулемети, ручні гранати та ножи. Більш потужня зброя як то кулкмети, гвинтівки, тощо. Скидалось в окремих контейнерах, дыстатись до яких боэць мав на протязі 80-ти секунд після свого приземлення. Із-за цього у перші хвилини бою бійці були занадто вразливі перед більш потужньою зброєю супротивника і не взмозі йому протистояти.

Останні факти спричинили великі людські втрати у операції "Меркурій" що мала місце 20 травня 1941 року. Що й підштовхнуло верхівку Люфтваффе до пошуку більш досконалих рішень у озброєнні повітряно-десантних військ.

Генерал-майор люфтваффе Курт Штудент, який був відповідальний за створення нової гвинтівки у своєму докладі від 10 грудня 1942 головокомандуючему ВПС Герману Герінгу писав наступне: «В одній зброї об'єднані ручний штуцер з пістолетной рукояткой, пістолет-кулемет, гвинтівка та ручний кулемет, та при цьому маса зразка рівна масі гвинтівкі, 98k». У результаті було визначено технічне завдання на розробку автоматичної гвинтівки та направлене у управління озброєнь Вермахту, де було відхилине як нездійснене та відправлене назад у ВПС. Однією з головних причин такої резолюції було суперництво армії та авіації. Лише зверненні Германа Герінга безпосередньо до виробників зброї, а саме компаніям Rheinmetal и Кrieghoff, дало старт розробці перших зразків гвинтівки.
Зразок від Rheinmetal виявився найкращім. Він був розроблений конструктором компанії Rheinmetal - Луісом Штанге.
Випробування новійшої зброї проводились у 1942 році. Тоді ж ця автоматична гвинтівка отримала назву «Falshimjagergewehr-42» - гвинтівка для парашутно-десантних військ, модель 1942 року. Після виготовленя відносно невеликої кількості першого варіанту цій гвинтівки та подальших випробувань, у конструкцію було внесено деяку кількість змін.

Опис та характеристики

Німецький солдат з FG-42. 21 червня 1944 року.

FG-42 використовує стандартний 7,92 мм гвинтівковий набій Маузера, що використовувався як у гвинтівках, так і у кулеметів. Живлення набоями під час стрільбі здійснюєтся з коробчатого магазину ємністю 20 набоїв з двухрядним їх розташуванням, що кріпився з лівого боку гвинтівки. Автоматика працює за рахунок відводу порохових газів через поперечний отвір у стенці ствола. Запирання каналу ствола здійснюєтся повертанням затвору, котрий відбуваєтся у результаті взаємодії криволінійного пазу на затворі та скошених площин на стойці затворної рами при русі останньої. Два бойові упора розташовані симетрично у передній частині затвора.

Ударно-спусковий механізм ударнікового типу дозволяє вести як одиночний так і автоматичний вогонь. Перемикач режимів ведення вогню знаходився над рукояткою з лівого боку. У автоматичному режимі гвинтівка стріляла з відчиненим затвором, що знаходився перед пострілом в задьому положенні. Такий спосіб ведення вогнб був характерен для кулеметів та забезпечував гарну стійкість при стрільбі х високим темпом. Одиночними пострілами гвинтівка стріляла при зачиненому затворе для більш влучної стрільби.

Ствол та приклад знаходились на одній лінії, за рахунок чого практично було відсутне плечо віддачі та відповідно був зведено до мінімуму підкидання зброї при стрільбі. Силу віддачі знижував масивний компенсатор-пламегас, що кріпився на дуловій частині стволу. Прицільні засоби складались з закріпленої на стволі мушки та розміщеному на ствольній коробці регулюємом діоптричним целіке. Для встановлення поправки на дальність треба було повернути штангу стійки прицілу та поєднати відмітку дальності з рискою на стіці.

При десантуванні стійки прицілу та мушки складались.На зброю також міг кріпитись оптичний приціл Gw-ZF-42, При цьому автоматична гвинтівка ставала снайперською. Для ведення ближнього бою гвинтівка оснащювалась невід"ємим чотиригранним голчастим багнетом, що у похідному положенні відкидався назад та розташовувався паралельно стволу. Спеціально для FG-42 був розроблений 30 мм гвинтівковий гранатомет «Gewehrgranatengerat-2», що кріпився за допомогою різьби на дульну частину стволу. Гранатомет міг вести вогонь на дистанцію до 250 м рушничними осколковими або протитанковими кумулятивними гранатами.
Боєкомплект FG-42 включав 8-м магазинів, що розміщувалися у спеціальних нагрудних підсумках.

Посилання

• WaffenHQ: Fallschirmjägergewehr 42