Нумеров Борис Васильович
Борис Васильович Нумеров (рос. Борис Васильевич Нумеров; 13 вересня 1941 (29 січня 1891 - ДС)) — радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1929).
Життепис
Родився в Новгороді. У 1913 закінчив Петербурзький університет і був залишений на кафедрі астрономії для підготовки до наукової діяльності. Одночасно в 1913-1915 був понадштатним астрономом Пулковської обсерваторії, вів спостереження на зеніт-телескопі. У 1915-1925 — астроном-спостерігач обсерваторії Петроградського (Ленінградського) університету. У 1917-1936 викладав у Петроградському (Ленінградському) університеті (з 1924 — професор), з 1923 також професор Гірничого інституту. У 1919 заснував Головний обчислювальний інститут при Всеросійському астрономічному союзі (з 1920 — його перший директор), з 1920 — також завідувач відділом Астрономо-геодезичного інституту, організованого за його ініціативою в тому ж році. У 1924-1936-директор Астрономічного інституту (нині — Інститут теоретичної астрономії АН РАН), який утворився в 1923 при злитті Обчислювального і Астрономо-геодезичного інститутів. Одночасно в 1926-1927 — директор Головної геофізичної обсерваторії імені Воєйкова, в 1931-1933 — завідувач відділом прикладної математики Державного оптичного інституту.
Наукова діяльність
Основні наукові роботи відносяться до астрометрії, небесної механіки, геофізики. Займався питаннями астрономічного і гравіметричного приладобудування. Запропонував нову програму спостережень і новий метод обробки спостережень на зеніт-телескопі. Розробив теорію зеніт-телескопу. Запропонував новий метод вивчення цапф пасажного інструменту. Розробив теорію універсального інструменту і теорію фотографічного пасажного інструменту, провів дослідження з теорії рефракції. Організував обчислювальні роботи для «Астрономічного щорічника СРСР», перший випуск якого відбувся в 1921. Особливо слід відзначити заслуги Нумерова в області небесної механіки. За його ініціативою була організована ефемеридна служба малих планет. Для розрахунків ефемерид малих планет він запропонував оригінальний метод інтегрування диференціальних рівнянь небесної механіки, названий ним методом екстраполювання. Завдяки цьому методу була обчислена точна ефемерида загубленого в 1923 восьмого супутника Юпітера і з цієї ефемерид астрономи Лікської обсерваторії 22 листопада 1930 знову знайшли супутник. У зв'язку з проблемою створення каталогу слабких зірок (КСЗ), запропонував в 1932 план спостережень обраних 10 малих планет для визначення початку координат (точки весняного рівнодення) і положення екватора КСЗ. За цим планом на 19 обсерваторіях різних країн з 1956 по 1975 було отримано понад 22 000 точних положень планет. Виконав велику роботу з впровадження маятникових і варіометрічних спостережень для вивчення коливань верхніх шарів Землі. Під його керівництвом проводилися гравіметричні спостереження у багатьох районах країни.
З ініціативи Нумерова в 1928 в Астрономічному інституті була створена дослідна механічна майстерня, а дещо пізніше — конструкторське бюро. У майстерні виготовлені 13-дюймовий рефлектор для Абастуманської обсерваторії, нова модель лабораторного візуального мікрофотометру, однотипні коронограф для спостережень затемнень Сонця і інше. 1931 при Всесоюзному об'єднанні оптико-механічного виробництва була створена спеціальна Комісія астрономічних приладів, першим головою якої став Нумеров.
Посилання
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Нумеров Борис Васильевич. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)