Свалява
| Свалява | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Закарпатська область | ||||||||
| Район | Свалявський район | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 2124010100 | ||||||||
| Засноване | 12 ст. | ||||||||
| Населення | 16903 | ||||||||
| Агломерація | 17909 | ||||||||
| Поштові індекси | 89300 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3133 | ||||||||
| Координати | 48°32′50″ пн. ш. 22°59′11″ сх. д. / 48.54722° пн. ш. 22.98639° сх. д.Координати: 48°32′50″ пн. ш. 22°59′11″ сх. д. / 48.54722° пн. ш. 22.98639° сх. д. | ||||||||
| Водойма | р. Латориця, при впадінні в неї річки Свалявки (бас. Тиси). | ||||||||
| День міста | 21 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 85 км | ||||||||
| - автошляхами | 75 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 89300, Закарпатська обл., Свалявський р-н, м.Свалява, вул.Духновича,2 | ||||||||
| Міський голова | Іван Ланьо | ||||||||
|
| |||||||||
Сваля́ва - місто в Закарпатській області, адміністративний центр Свалявського району розташоване на річці Латориці, при впадінні в неї річки Свалявки (бас. Тиси).
Назва
Українською, русинською та російською Свалява, угорською Szolyva, словацькою Svaľava, чеською Svalava (Svaljava), німецькою Schwallbach, на їдиш Сваліве, Свалйави, Свалйаве, Свалйіве. Назва, ймовірно, походить від готського swaljawa «ластівка». Етимологія назви Свалява походить від слов’янського кореня «сіль» (Зольва, Солява, Сольва). Виникнення її відноситься до тих стародавніх часів, коли сіль з Мармароської жупи транспортувалася в сусідні краї.
Історія
Заселення території та околиць міста почалося в давнину, про що свідчать знахідки неолітичного часу (ІV тисячоліття до н.е.), три скарби періоду бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.) та кургани з тіло-спаленням (VІ – ІІІ ст.. до н.е.). На території міста виявлені також золоті монети часів імператора Нерона (54 – 68 рр.) та поховання староугорського воїна, що відбулося на початку Х століття під час переходу угрів через Верецький перевал.
Свалява вперше згадується в документах VІІ століття. Це було невелике поселення, яке належало угорському феодалу Бет-Бетке. На початку ХІІІ століття власником Сваляви став березький жупан Шімон. Згодом вона перейшла до рук угорських королів, які дарували її різним магнатам. В другій половині ХІІІ століття Свалява належала «Михайлу, сину Микова», і як сказано в одній з королівських грамот, до 1264 року знаходилася «по ту сторону засіки» (кордону). На основі цього можна зробити висновок, що вона входила до складу Галицько–Волинського князівства. Пізніше її одержав магістр Владар, потім – рід Перені і, нарешті, трансільванські князі (в ХVІ столітті). З тих пір Свалява входила до складу Мукачівсько–Чинадіївської Домініки.
У 1657 році Сваляву спустошили війська польського магната Любомирського. Значна частина населення була знищена або розбіглася.
У 1703-1711 рр. жителі Свалявщини брали участь у визвольній війні проти тиранії Габсбургів, за що після поразки були піддані жорстоким репресіям й передані у власність королівської казни, яка подарувала їх графу Шенборну–Бухгейму. Нащадки цього феодала господарювали в Сваляві понад 200 років.
В 90–х роках ХVІІІ століття Свалява стає значним господарським центром. Тут була відкрита винокурня. Село одержало право проведення ярмарків, де продавалися здебільшого вироби з лози та глини. Розпочинається будівництво мостів та доріг. Використовується мінеральна вода, джерела якої граф Шенборн–Бухгейм здавав в оренду. В маєтку починає діяти водяна молотарка, лісопилка, млин, запроваджуються сівозміни, організовується виготовлення поташу, вапна, цегли .
У XIX ст. Свалява - торгове містечко, центр повіту (округу) Березького комітату. З 1840-х рр. відомий герб міста: на червоному тлі - селянин, що наливає мінеральну воду до дерев'яної бочки.
В 70-х роках ХІХ століття Домінік Шенборн–Бухгейм розширює вирубку лісу, який реалізується на місцевих ринках, а також в Угорщині і за її межами. В Сваляві починає діяти склотарне підприємство, воно виробляло пляшки та віконне скло. Розвиваються кустарні промисли, зокрема виробництво дерев’яних та плетених меблів.
У 1908 році в Сваляві створюється акціонерне товариство «Сольва» (віденської фірми «Голуаганелсактіен-Гезельшафт») , яке протягом 1910 – 1911 рр. побудувало в Сваляві лісохімічний завод для сухої перегонки дерева. В 1911 році був масовий страйк на лісохімічному заводі щодо підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці.
19 жовтня 1914 року під час першої світової війни російські війська подолали Верецький перевал і досягли Сваляви й Уклина. Але австрійські війська повернулись у Сваляву. 23 березня 1919 року в Сваляві було проголошено Радянську владу. В кінці квітня 1919 року Свалява була відрізана інтервалами від основаних центрів, де існувала Радянська влада, та зайнята чехословацькою армією.
В роки економічної кризи та депресії обсяг виробництва і кількість робітників на підприємствах Сваляви різко зменшились. Кількість безробітних в Сваляві у зв’язку із закриттям ряду підприємств зросла до 700.
Під час фашистської окупації Закарпаття Угорщиною в 1943 – 1944 роках німецько–угорські війська зруйнували в Сваляві всі мости, висадили в повітря залізничну станцію, реквізували багато худоби, замінували всі важливі об’єкти і підприємства. Всередині жовтня 1944 року частини 4 Українського фронту гірськими лісовими стежками підійшли до Сваляви. Свалява була зайнята 31 травня 1945 року.
За змовою між Чехословацькою Республікою і СРСР від 29 червня 1945 року Свалява у складі Закарпатської України в Радянській Україні, а з 1991 року – незалежній Україні.
Околиці міста багаті джерелами лучно-вуглекислих вод типу «Боржомі». Біля них створені санаторії «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полонини», де лікують хворих мінеральною водою, придатною для ванн і пиття.
Пам'ятки
На території міста знаходиться Михайлівська церква - пам'ятка дерев'яної архітектури 16-18 ст.
Відомі люди
Міста-побратими
- Стара Любовня, Словаччина.
- Велкі Капушани, Словаччина.
- Нірмігальді, Угорщина.
- Балашодьормот, Угорщина.
- Полянець, Польща.
- Жідлоховіце, Чехія.
Посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Свалява - офіційний сайт міста
- ВРУ
- АМУ
- Svalyava, Ukraine
- Інформація про місцеву дерев'яну церкву на сайті ДХУ
- веб портал міста Свалява
 Населені пункти Свалявського району (до 2020 року) | |
|---|---|
| Міста | |
| Села | |
