Цифровий підпис
Цифрови́й пі́дпис — аналог звичайного підпису для електронних документів.
Електронний цифровий підпис – це певне інформаційне повідомлення, що визнається учасниками конкретної асоціації за підпис документа.
Електронний цифровий підпис став актуальним з розвитком банківських технологій і поширенням систем безготівкових розрахунків. Процедура цифрового підписування полягає у тому, що на основі вмісту файлу і ключа підписування обчислюється визначений набір символів, що зветься цифровим підписом. Алгоритми обчислень можуть відрізнятися, але всі вони використовують стискання вихідного документа за допомогою хеш-функції. На основі таємного ключа підписування і хеш-функції формується цифровий підпис і визначений відкритий ключ, щоб отримувач зміг його перевірити.
Потенційному шахраю, який би взявся за підписом автора відшукати його секретний ключ, треба розв’язати комбінаторну задачу з таким обсягом комп’ютерного перебору варіантів, якого вистачить практично на все життя шахрая.
Адресату, що отримав документ електронною поштою, досить запустити програму, що на основі вмісту файлу і обчислює певне значення і порівнює його з відкритим зразком цифрового підпису. Рівність значень доводить, що документ не модифікувався, тобто саме цей документ завізовано відповідним секретним ключем підписування. Цифровий підпис робить юридично чинним документом не роздрукування документа, а сам комп’ютерний файл.
В Україні всі стосунки електронних документів та підписів визначаються Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис"