Мацон Юлій Іванович
| Мацон Юлій Фердинанд Іванович | |
|---|---|
| нім. Julius Ferdinand Mazonn | |
 | |
| Народився | 22 квітня 1817 Рига |
| Помер | 20 грудня 1885 Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | німець |
| Діяльність | лікар |
| Галузь | медицина |
| Alma mater | Дерптський університет |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Заклад | Університет св. Володимира |
| Нагороди | орденом Св. Станіслава 2-ої ст., орденом Св. Анни 2-ої ст., орденом Св. Станіслава 1-ої ст., орденом Св. Анны 1-ой ст.; Темно-бронзовою медалью в память війни 1853 – 1856 років, Знаком Російської громади Червоного Хреста |
| Звання | професор |
Юлій Фердинанд Іванович Мацон (22 квітня 1817 Рига — †20 грудня 1885, Київ) — патолог і лікар-терапевт, науковець.
Біографія
Народився 22 квітня в м. Ризі в сім’ї «мещанского происхождения»,[1] початкову освіту здобув удома, середню освіту – у Dorpatschen Gymnasiums (1829 – 1836 рр.). 1838 року юнак Мацон Юлій вступив до Дерптського університету на медичний факультет, «обучался в числе казенокоштных воспитанников»20. Патологічну анатомію – лекції, прак-тичні заняття, «патолого-анатомическую казуистику» студент Мацон Юлій вивчав у «доктора врачебных наук, прозектора и экстраординарного професора анатомии Alexander Friedrich Hueck’a (1802 – 1842), фізіологію і патологію – у «професора Alfred Wilhelm Volkmann’a (1800 – 1857)»[2]. Курс наук університету Мацон Юлій Фердинанд завершив 1843 року 28 січня і був «удостоен по экзамену степени лекаря 1-го отделения»20.
1843 року 15 серпня лікаря Мацона Юлія Фердинанда було призначено «врачевать» у Київську губернію, на посаду «врача в Сквирскую окружную лечебницу»5, виконував обов’язки «городского врача местечка Сквиры». 1844 року «согласно прошению» сквирський лікар був переміщений на «вакансию врача при Доме умалишенных Киевского Приказа Общественного Призрения»20 (працював до 1853 р.); 1848 року за представленням «кабинета Его Императорского Величества 6-го ноября определен»20 на посаду лікаря в імператорську Києво-Межигірську фаянсову фабрику (працював за сумісництвом до 1855 р.) Лікар Мацон Юлій Фердинанд, працюючи в галузі лікувального діла, «усердно занялся клинической медициной и патологической анатомией»4 – досліджував (упродовж двох років) патологоанатомічним методом трупи хво-рих, які вмерли від «настоящей Брайтовой болезни – в первой стадии расстройства почек 30 случаев, во второй – 13, в третьей – 4»1. На початку 1850 року Маzonn Julius Ferdinandus подав до Медичного факультету Університету св. Володимира монографію – «самостоятельную диссертацию»4 – «De primo gradu degenerationis renum in morbo Brightü Comentatio pathologico-anatomica». Лікар Мацон дисертацію захистив «15 мая 1850 года»20. Медичний факультет удостоїв лекаря Мацона Юлія Фердинанда «ученой степени доктора медици-ны»20. Через два з половиною роки – «1852 года 11 ноября» доктор медицин Мацон «был определен (по конкурсу) адъюнктом по кафедре частной патологии и терапии»20. Ще через два роки – «1854 года 29 сентября с разрешения Начальника Киевского ученого округа возложено на него временное преподавание в Университете св. Владимира общей патологии и патологической анатомии»20, і адъюнкт, доктор медицини Мацон Ю.Ф. був «утвержден в звании экстраординарного профессора по кафедре патологии и патологической анатомии»20, 1858 року – «утвержден ординарным професором по занимаемой кафедре»14.
Кафедра патології і патологічної анатомії містилась у будівлі Анатомічного театру Університету св. Володимира (вул. Кадетська); у перший же рік функціонування кафедри професор Мацон придбав (купив у приватника) мікроскоп французької фірми «Oberchanber», 1865 року – «большой микрос-коп, средний и малый»6. Відтак у м. Києві, вперше в університетах України у навчанні студентів і в наукових дослідженнях було застосовано мікроскоп.
Професор Мацон викладав (лекції) «патологическую физиологию, патологическую анатомию, патологическую гистологию»2 студентами 3-6-го семестрів у анатомічному театрі, по 4 години на тиждень і «патологическую казустику»2 (секційний курс) студентам 9-го і 10-госеместрів у прозекторії Київського військового шпиталю, по 4 години на тиждень і «упражнял студентов в патолого-гистологических исследованиях»2. У навчанні професор Мацон насамперед звертав увагу на автопсії – студент мусив усе бачити «упражнятса в патолого-гистологических исследованиях».
Професор Мацон у 1855 – 1856 роках і «втечение всего 1865 года»7 завіду-вав госпітальною терапевтичною клінікою; у 1865 – 1866 академічному році «преподавал специальную патологию и терапию»7. Медичний факультет у 1868 – 1870 роках доручав професору Мацону «трудную обязанность декана». Мацон Ю.Ф. був «много лет известен как опытный и сведущий врач»9 – його порадами і лікуванням користувались «много больных киевлян и всего обширного Юго-Западного края»9. Однак після введення «Университетского устава 1863 года», професор відмовився від «частной практики», щоби «всецело заняться наукой и преподаванием»9. Упродовж 31 року Мацон Ю.Ф.І. був «постоянным и деятельным членом Общества киевских врачей»10, 5 років – «вице-председателем» і 10 років – «председателем». У засіданнях Товариства київських лікарів професор Мацон «прочитал и произвел 20 докладов, сообщений и демонстраций»10. 1870 року професора Мацона обрали «почетным членом Общества архангельских врачей» та «член-корреспондентом Импера-торского Виленского медицинского общества»; 1881 року – почесним членом «Общества киевских врачей».
Професор Мацон був видний і поважний громадський діяч – у 1870 – 1883 роках обіймав посаду голови «Киевского отделения общества Красного Креста», у 1871 – 1875 роках (за сумісництвом) – посаду голови «Киевской городской санитарной комиссии»; був «консультантом при больнице различных ведомств и гласным Думы»9.
Похований у м. Києві, на Байковому цвинтарі, Лютеранська ділянка. Твори: Einige Bemerkunder über die Cholera (1848); De primo gradu degenerationis renum in morbo Brightii (1850); Eingenthümliche pathologische Entwickelung der Pflasterepithelin der HernKanale (1851); Теория постукивания груди, обработанная на основе собственных опытов и исследований (1852); Untersuchungen über die Elistenz diesen Muskeln in der menschlicher Milz (1854); Наблюдение над катарральным, крупозным и дифтерическим воспалением гор-тани и дыхательного горла (1860); Об устройстве аудитории для микроско-пических демонстраций… (1862); О результатах опытов и изследований на счет влияния кровообращения на развитие воспаления (1864); О паренхиматозном воспалении печени, циррозе и атрофической мушкатной печени (1869); Отчет председателя городской санитарной комиссии о бывшей летом 1872 года в г. Киеве холерной эпидемии (1872).
Виноски
- ↑ Schûler-Albom des Dorpatschen Gymnasiums von 1804 bis 1879. – Dorpat, 1879. – №3572 – Эстонский исторический архив. – Ф.402. – Оп.2. – Д.10236. – Л.91 – 92.
- ↑ Левицкий Г.В. (под редакцией). Биографический словарь профессоров и преподавателей императорского Юрьевского бывшего Дерптского универси-тета (1802 – 1902) – Юрьев, 1903. – Т.ІІ. – С.7.
Література
- Шаблон:УРЕ-1/8 — С. 565.