Гуцуляк Борис Михайлович

Гуцуляк Борис Михайлович, видатний український хімік, доктор хімічних наук, професор.

Народився 17 липня 1927 року в селі Задубрівці, Снятинського району, Івано-Франківської області (тоді — Станіславівське воєводство) в учительській родині. Батько – Гуцуляк Михайло Максимович (1888-1946), ветеран першої світової війни, колишній вояк Української Галицької армії (УГА), західноукраїнський педагог і дитячий письменник (належав до кола авторів журналу "Дзвіночок").

В школу пішов у 1933 р. в с. Келихові, біля м. Заболотова, Коломийського району, куди згодом після народження переїхали вчителювати батьки, потім навчався в Коломийській українській гімназії.

З 20 жовтня 1944 р. по 20 жовтня 1948 р. служив у радянській армії: спочатку у 378 запасному полку в селищі Татіщево Саратовської області, а в 1945 р. – в 90 окремому кулеметно-артилерійському батальоні в Східній Прусії, з 27 червня 1946 р. — в 52 артилерійському полку на Південному Сахаліні.

У 1948-1949 рр. навчався у 10 класі вечірньої середньої школи № 1 м. Станіслава. З 1949 р. по 1954 р. — студент хімічного факультету Чернівецького державного університету. З 1954 р. по 1958 р. — лаборант кафедри органічної хімії Чернівецького державного університету, з 1958 р. по 1961 р. навчався там же в аспірантурі під керівництвом професора Григорія Тимофійовича Пілюгіна.

З 1961 р. по 1963 р. — асистент кафедри органічної хімії Чернівецького державного університету. У червні 1963 р. при Львівському державному університеті імені Івана Франка успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук на тему "Синтез четвертинних солей N-ариллепідинію та деякі їх перетворення".

В 1963-1964 рр. — заступник декана загальнотехнічного факультету Чернівецького державного університету.

В лютому 1964 р. обраний за конкурсом на посаду старшого викладача Івано-Франківського педагогічного інституту. Вища Атестаційна Комісія своїм рішенням від 16 вересня 1964 р. присвоїла науковий ступінь кандидата хімічних наук. В січні 1965 р. був обраний на посаду доцента Івано-Франківського педагогічного інституту. 29 червня 1966 р. Вища Атестаційна Комісія (протокол № 29(n)) затвердила в науковому званні доцента.

В 1965-1968 рр. — завідувач кафедрою агробіології загальнонаукового факультету Івано-Франківського педагогічного інституту.

В 1968-1990 рр. — доцент кафедри хімії Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ). Керівник ряду бюджетних та госпдоговірних науково-дослідних тем, пов’язаних з хімічною промисловістю та покращенням екологічного становища області.

У березні 1990 р. при Київському державному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук на тему "Синтез, будова і перетворення солей хінолінію, заміщених у піридиновому кільці". Рішенням Вищої Атестаційної Комісії від 17 серпня 1990 р. (протокол № 32/19) присвоїно наукову ступінь доктора хімічних наук.

У січні 1991 р. обраний за конкурсом на посаду професора кафедра хімії Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ), в травні 1992 р. рішенням вченої ради Івано-Франківського інституту нафти і газу (ІФІНГ) був представлений до вченого звання професора і затверджений в ньому рішенням Вищої Атестаційної Комісії від 24 вересня 1992 р. (протокол № 2/4-пр).

В 1992-1999 рр. працював професором кафедри хімії Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу (ІФДТУНГ).

З вересня 1999 р. по 2001 р. — професор курсу "Хімія" фармацевтичного факультету Івано-Франківської державної медичної академії (ІФДМА). З січня 2001 р. по квітень 2004 р. — завідувач кафедри хімії фармацевтичного факультету Івано-Франківської державної медичної академії (ІФДМА).

З квітня 2004 р. і до сьогодні — професор кафедри теоретичної та прикладної хімії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Сфера наукових зацікавлень

"Хімія четвертинних солей азотистих гетероциклів". Автор 121 наукової та 22 навчально-методичних публікацій, 30 авторських свідоцтв та одного патенту "Спосіб одержання 2-хлор-4-нітрофенолу (нітрофунгіну)".

Учасник багатьох наукових міжнародних і всеукраїнських конференцій.

Підготував 4 кандидатів наук. Член редакційної колегії "Вісника Прикарпатського університету" (серія: хімія), журналу "Фізика і хімія твердого тіла", був членом ряду спеціалізованих рад із захисту дисертацій.

Член Української Національної Комісії з української хімічної термінології і номенклатури.

Обирався членом обласної Ради товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка.

Член Українського біографічного товариства.

Нагороди і відзнаки

Учасник бойових дій. Нагороджений медалями "20 лет победы в Великой Отечественной войне", "50 лет победы в Великой Отечественной войне", "Захисник Вітчизни" (Указ Президента України від 14 жовтня 1999 р.), пам’ятним знаком "50 років визволення України" (Указ президента України від 10 березня 1994 р.), орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Родина

Дружина: Гуцуляк Орися Михайлівна (народилася 23 жовтня 1935 р., м. Городенка Івано-Франківської області, з дому — Томин) — кандидат економічних наук, доцент ряду вузів міста Івано-Франківська, зараз — пенсіонер.

Сини: Гуцуляк Роман Борисович (народився 16 грудня 1958 р., м. Чернівці) — кандидат хімічних наук, заступник директора з наукової роботи Державної лабораторії з консервації та реставрації історичних пам’яток ("Конрест", м. Київ);

Гуцуляк Олег Борисович (народився 11 липня 1969 р., м. Івано-Франківськ) — кандидат філософських наук, заступник директора з наукової роботи наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, член Асоціації українських письменників (АУП).