Шамота Микола Захарович

Мико́ла Заха́рович Шамота́ (*4 грудня (17 грудня) 1916, Полтава — †4 січня 1984, Київ) — український літературознавець і критик партійного напряму.

Дійсний член АН УРСР.

1961—1978 — директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР.

Закінчив Ніженський педагогічний інститут (1939) й Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1953).

Спеціялізувався головно в ділянці теорії соціалістичного реалізму.

Микола Шамота був у складі комісії ЦК КПУ, яка у 1972-му році мала розглянути і поставити оцінку твору «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Івана Дзюби. Комісія спромоглася прийти до висновку, “...що підготовлений Дзюбою матеріал «Інтернаціоналізм чи русифікація?» є від початку і до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР...”

Твори

• «Ідейність і майстерність» (1953),
• «Про художність» (1957),
• «За велінням історії» (1965),
• «Гуманізм і соціалістичний реалізм» (1976) та ін.

Крім того, статті в літературній і партійній пресі, в яких Шамота гостро виступав проти відхилень у літературі від партійної лінії (про «Собор» Олеся Гончара, самвидавну літературу тощо).

Літературознавча спадщина Шамоти є зразком ідеологічного догматизму, непримиренного до відхилень від партійної лінії.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 612—616.
• Ю.З. Данилюк, О.Г. Бажан, «Опозиція в Україні», НАН України, Київ, 2000. - 616 с.